Справа № 22-ц-2307/11  07.09.2011 07.09.2011   24.01.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц-2307/11                                                            Суддя суду 1-ї інстанції – Лисенко М.Є.

Категорія 5                                                                    Доповідач апеляційного суду – Локтіонова О.В.

                                                                    У Х В А Л А

                                                       І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

          07 вересня 2011 року                                                                           м.Миколаїв

            Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області  у складі:

          головуючого – Галущенка О.І.,   

         суддів: Лівінського І.В., Локтіонової О.В.,

         із секретарем – Калашниковою А.М.,

         без участі сторін,   

                              розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

                                                         за    апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 29 червня 2011 року

за позовом

ОСОБА_3 до Снігурівської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно,

                                                          В С Т А Н О В И Л А:

06 червня 2010 року позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, який мотивувала тим, що її батько як працівник міськводоканалу отримав для проживання в 2000 році в м.Снігурівка Миколаївської області будинок по вул.Широкій, 28/1, куди вселився з її матір’ю та сестрою на підставі ордеру. В 2007 році її батьки померли. За життя батька 06 квітня 2007 року вона була зареєстрована за даною адресою. В серпні 2010 року вона звернулася до міської ради з заявою про оформлення за нею права власності на цей будинок, але відповіді не отримала. Оскільки вона з 2007 року проживає у даному будинку, користується ним, здійснює оплату комунальних послуг, а власник цього будинку невідомий, то вона набула право власності на зазначений будинок за набувальною давністю, тому просила її позовні вимоги задовольнити.  

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 29 червня 2011 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просила його скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити її позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03 липня 2000 року батько позивачки – ОСОБА_4 отримав на підставі рішення виконкому Снігурівської міської ради Миколаївської області №108 від 24 червня 1999 року ордер №10 на право заняття житлової площі будинку АДРЕСА_1 ним, його дружиною – ОСОБА_5 та дочкою ОСОБА_6 (а.с.8).

Згідно з свідоцтвами про смерть ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6,7).

За життя батька позивачка зареєструвалася в спірному будинку, про що свідчить запис у паспорті від 06 квітня 2007 року (а.с.5).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при вселенні у спірний будинок ОСОБА_3 порушила порядок вселення, оскільки вселилася в даний будинок без законних підстав, не маючи ордера, не знаходячись на квартирному обліку, а тому оскільки вона є недобросовісним володільцем, то не може набути право власності за набувальною давністю незалежно від часу володіння чужим  майном чи відкритості володіння ним.

Колегія суддів в цілому погоджується з установленими судом І інстанції фактами, однак вважає помилковими мотиви суду для відмови позивачці у позові.

Так відповідно до ст.ст.51, 58 ЖК України жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих рад надаються громадянам виконавчим комітетом ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітети. На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет місцевої ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Згідно з ст.65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Отже вселення позивачки в спірне приміщення не протирічить нормам законодавства.

Проте, для визнання за нею права власності на спірний будинок за набувальною давністю не має підстав.

Так відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця договору найму виключає застосування набувальної давності. Володіння за даною статтею має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв’язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

В своїх запереченнях виконком Снігурівської міської ради Миколаївської області зазначив, що будинок №28/1 по вул.Широкій в м.Снігурівка перебуває на балансі комунального підприємства «Снігурівський комунальник» (а.с.22).

До своєї позовної заяви позивачка додала ордер на право зайняття її батьками та сестрою спірного будинку, з якого випливає, що цей будинок є комунальною власністю територіальної громади м.Снігурівка, а отже позивачка знала, що володіє чужою річчю.

Помилкове посилання суду на незаконність вселення позивачки до спірного будинку без наявності ордера на жиле приміщення, як на підставу відмови у задоволенні позову є формальною обставиною, яка не тягне скасування рішення, оскільки суд правильно визначив правові наслідки застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 29 червня 2011 року залишити без змін.              

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу  може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

         Головуючий                                                            

         Судді