Справа № 22-ц-2026/11 14.09.2011 14.09.2011 24.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц-2026/11 Головуючий першої інстанції: Семенова Л.М.
Категорія: 52 Суддя-доповідач апеляційного суду: Локтіонова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2011 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Галущенка О.І.,
суддів: Лівінського І.В., Локтіонової О.В.,
із секретарем судового засідання – Недо К.А.,
за участю:
позивача – ОСОБА_2,
представника відповідачів – Толпєєва А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за
апеляційними скаргами
ОСОБА_2
та
товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Українські ковбаси» (далі – ТОВ АП «Українські ковбаси»)
на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 30 травня 2011 року, ухвалене за позовом ОСОБА_2 до ТОВ АП «Українські ковбаси» та ТОВ «Сільськогосподарська агропромислова корпорація Нікоагрокапітал» (далі – ТОВ «САК Нікоагрокапітал») про встановлення факту перебування у трудових відносинах, внесення про це відомостей до трудової книжки, визнання звільнення та записів у трудовій книжці незаконними, поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі і середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И Л А:
12 липня 2010 року ОСОБА_2 звернувся з вищезазначеним позовом до ТОВ АП «Українські ковбаси» та ТОВ «САК Нікоагрокапітал».
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 30 березня 2010 року працював на посаді юриста обох зазначених підприємств.
Наказом від 04 червня 2010 р. його було звільнено з роботи з цієї ж дати за ст.28 КЗпП України у зв’язку з не проходженням випробувального терміну.
Посилаючись на те, що звільнення проведено з порушенням вимог трудового законодавства, а саме: він 07 червня 2010 року звернувся до роботодавця з заявою про звільнення за власним бажанням за ч.3 ст.38 КЗпП України, а фактично був звільнений датою 04 червня 2010 року по ст.28 КЗпП України без повідомлення чому він не пройшов випробувальний термін, просив суд встановити факт перебування його у трудових відносинах з обома відповідачами, оскільки працював юристом на обох підприємствах, внести зміни до трудової книжки стосовно дати прийняття його на роботу, визнати незаконним його звільнення та запис про це в трудовій книжці, поновити його на роботі та стягнути заборгованість по заробітній платі і середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 30 травня 2011 р. позов задоволений частково. Встановлено перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ АП «Українські ковбаси» з 12 квітня 2010 року, зобов’язано відповідача внести про це відомості до трудової книжки позивача, визнано незаконним наказ про звільнення та запис про це у трудовій книжці, поновлено позивача на посаді юриста, стягнуто з ТОВ АП «Українські ковбаси» на користь позивача заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану основну відпустку в сумі 2 497 грн.27 коп. та середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 55 508 грн.31 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ АП «Українські ковбаси» на користь держави 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ТОВ АП «Українські ковбаси» вказує на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи й просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Позивач в своїй скарзі зазначає, що суд неправильно визначив дату начала його трудових відносин з підприємствами та середній заробіток, який підлягає стягненню на його користь. Крім того необґрунтовано відмовив у задоволенні його вимог до відповідача ТОВ «САК Нікоагрокапітал».
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ АП «Українські ковбаси» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 – залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Вирішуючи спір, таким чином, як це викладено в оскаржуваному рішенні, районний суд виходив з того, що права позивача були частково порушені, а тому задовольнив його позовні вимоги частково.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи.
При ухваленні судового рішення воно повинно відповідати положенням ст.213 ЦПК України, тобто бути законним і обґрунтованим.
Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, згідно з ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Відповідно до ст.ст.26, 27, 28 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців. Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08 квітня 2010 року ТОВ АП «Українські ковбаси» та ОСОБА_2 уклали трудовий договір з приводу виконання позивачем роботи на посаді юриста цього підприємства, в якому зазначено, що він набуває чинності з моменту допущення працівника до роботи (а.с.161-162).
03 травня 2010 року згідно з заявою позивача генеральним директором цього товариства було видано наказ про прийняття ОСОБА_2 на роботу на посаді юриста з 03 травня 2010 року з іспитовим строком 2 місяця з оплатою згідно з «Положенням про заробітну плату», який свідчить, що позивач був з ним ознайомлений, що підтверджується його підписом (а.с.66).
В цей же день керівник ТОВ АП «Українські ковбаси» довіреністю уповноважив ОСОБА_2 вести в судах справи та вчиняти від імені цього підприємства усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти довіритель (а.с.116).
Таким чином саме з 03 травня 2010 року позивач був допущений до виконання роботи юриста ТОВ АП «Українські ковбаси», погодившись здійснювати роботу з урахуванням випробування у 2 місяці. Протягом всього часу здійснення функцій юриста цього підприємства не заперечував проти таких умов трудового договору.
04 червня 2010 р. керівником підприємства та його бухгалтером складені доповідні записки щодо невідповідності позивача роботі, яка йому була доручена (а.с.93, 94) та акт про залишення ОСОБА_2 робочого місця (а.с.96).
В цей же день наказом №04/06/10 ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади юриста відповідно до ст.28 КЗпП України як такого, що не пройшов випробування (а.с.44).
Зазначена стаття не містить посилань на те, що роботодавець повинен попередити про звільнення працівника, або пояснити йому чому він не пройшов випробування.
Тому посилання позивача на незаконність його звільнення не ґрунтується на нормах закону.
Твердження позивача, що він звернувся до відповідача 07 червня 2010 року з заявою про звільнення за власним бажанням, але його звільнили минулим числом, як такого, що не пройшов випробування, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки на заяві про звільнення, на яку він посилається як на підставу свого позову, є резолюція керівника про додавання цієї заяви до особової справи позивача з урахуванням його доповідної та звільненням ОСОБА_2 з займаної посади за невідповідність їй (а.с.127).
Тобто ця заява свідчить, що станом на 07 червня 2010 року позивач вже був звільнений як такий, що не пройшов випробування.
Відповідно до видаткового касового ордеру 10 червня 2010 року позивач отримав всю належну йому заробітну плату (а.с.89).
Таким чином звільнення позивача за ст.28 КЗпП України є правомірним і повністю відповідало нормам трудового законодавства.
Позовні вимоги позивача про встановлення факту перебування його в трудових відносинах з 30 березня 2010 р. з ТОВ АП «Українські ковбаси» та ТОВ «САК Нікоагрокапітал» також є необґрунтованими, оскільки доказами підтверджено, що до виконання обов’язків в ТОВ АП «Українські ковбаси» він приступив 03 травня 2010 року, а ТОВ «САК Нікоагрокапітал» за дорученням від 12 квітня 2010 р. він надавав разові юридичні послуги без укладення трудового договору, що підтверджується наказом №12-1 від 12.04.2010 р. та видатковим касовим ордером, що підтверджує факт отримання ним 500 грн. за виконання цієї роботи (а.с.111, 209, 210).
Оскільки встановлено, що позивач приступив до виконання обов’язків юриста ТОВ АП «Українські ковбаси» 03 травня 2010 року та на законних підставах був звільнений з посади юриста, не мав трудового договору з ТОВ «САК Нікоагрокапітал», то його вимоги про стягнення з цих товариств заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу також є не обґрунтованими.
З огляду на це вимоги позивача про поновлення його на посаді юриста ТОВ АП «Українські ковбаси» та ТОВ «САК Нікоагрокапітал», а також визнання недійсними записів №50 і №51 в трудовій книжці є безпідставними.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на вищезазначені обставини та не врахував наведених норм трудового законодавства.
З урахуванням вищенаведених мотивів, оскільки висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам матеріального права, то у відповідності до пунктів 3 і 4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду І інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову за безпідставністю.
Відповідно до ч.3 ст.81 та ч.5 ст.88 ЦПК України з позивача підлягає стягненню на користь держави 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст.303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Українські ковбаси» задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 30 травня 2011 року скасувати та постановити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: