Справа № 22-ц-2091/11 14.09.2011 14.09.2011 24.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц-2091/11 Головуючий першої інстанції – Гаврасієнко В.О.
Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду – Локтіонова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2011 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Галущенка О.І.,
суддів: Лівінського І.В., Локтіонової О.В.,
із секретарем судового засідання – Недо К.А.,
за участю:
представника позивача – ОСОБА_2,
відповідача – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 19 травня 2011 року, ухвалене за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі – Банк) до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про виселення та зняття з реєстрації,
В С Т А Н О В И Л А:
29 грудня 2010 року Банк звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що між ним та ОСОБА_4 30 квітня 2008 року був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 39 100,00 доларів США під 12,5 % річних строком до 15 квітня 2033 року для придбання квартири АДРЕСА_1. В забезпечення виконання зобов’язання за цим договором між ними було укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідач передав цю квартиру в іпотеку Банку. З дозволу власника 31 жовтня 2008 року у цій квартирі була зареєстрована ОСОБА_3 Оскільки ОСОБА_4 належними чином не виконував умови кредитного договору, 29 квітня 2009 року нотаріусом було вчинено виконавчий напис, за яким звернено стягнення на предмет іпотеки. Відповідачі були належними чином повідомлені про необхідність добровільного звільнення житлового приміщення, але цього не зробили. З урахуванням цього Банк просив виселити та зняти з реєстрації відповідачів без надання їм іншого постійного жилого приміщення.
Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 19 травня 2011 року позов задоволений частково. Вирішено виселити відповідачів без надання іншого постійного житлового приміщення. Розподілено судові витрати. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, оскільки в ньому не вирішено питання про надання її сім’ї іншого житлового приміщення із фонду житла для тимчасового проживання, просила його скасувати та ухвалити нове, яким вирішити зазначене питання.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Прийняття судом рішення щодо виселення відповідачів є достатньою підставою для зняття їх з реєстрації.
Колегія суддів погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення справи вважає вірними, обґрунтованими й законними.
Так, відповідно до ст.ст.33,40 Закону України «Про іпотеку», ст.109 ЖК України звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. У разі виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, їм не надається інше постійне жиле приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 39 100,00 доларів США під 12,5 % річних строком до 15 квітня 2033 року для придбання квартири АДРЕСА_1 (а.с.4-11).
В забезпечення виконання зобов’язання за цим договором в цей же день між Банком та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, предметом якого є вищезазначена квартира (а.с.12-16).
Відповідно до паспортів відповідач ОСОБА_4 вселив у квартиру свою дружину ОСОБА_3 31 жовтня 2008 року (а.с.20), а сам є зареєстрованим з 18 листопада 2004 року в с.Яселка Очаківського району Миколаївської області (а.с.21).
29 квітня 2009 року приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 здійснив виконавчий напис, за яким звернено стягнення на зазначену квартиру на суму 314901,79 грн.(а.с.17).
12 листопада 2009 року Банк направив відповідачам письмову вимогу про добровільне звільнення квартири протягом одного місяця, яка була отримана відповідачами 19 листопада 2009 року (а.с.18).
Згідно з свідоцтвом про народження 20 жовтня 2010 року у відповідачів народився син ОСОБА_6 (а.с.46), у зв’язку з чим відповідачка ОСОБА_3 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку і отримує допомогу (а.с.48, 66).
10 листопада 2010 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса (а.с.19).
Згідно з довідкою ЖЕД-10 м.Миколаєва від 31 травня 2011 року у квартирі АДРЕСА_1 проживають відповідачі та їх син ОСОБА_6, 2010 р.н. (а.с.65), який народився вже після укладення кредитного та іпотечного договору, а також направлення вимоги про виселення.
Враховуючи, що Банком була дотримана процедура щодо виселення відповідачів, і до такого ж висновку прийшов суд першої інстанції, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Що стосується вимоги особи, яка подала апеляційну скаргу, про обов’язковість надання її сім’ї внаслідок виселення іншого житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, то ця вимога не може бути задоволена, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні особою норм житлового законодавства, яке говорить, що виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення відбувається в будь-якому випадку. Але після цього виселені громадяни набувають право для отримання жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання, якщо доведуть, що для них таке житло є єдиним місцем проживання і їх сукупний дохід недостатній для придбання або найму іншого жилого приміщення. Таким чином відповідачка має право звернутися з такою вимогою до відповідних органів для надання її сім’ї такого житла при наявності умов для його отримання.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 19 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: