Справа № 22-ц-1960/11   26.08.2011 26.08.2011   24.01.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

   Справа №22-ц-1960/11                                          Головуючий у першій інстанції Крамаренко Т.В.

Категорія 57                                             Суддя-доповідач в апеляційній інстанції – Локтіонова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

             26 серпня 2011 року                                                                            м.Миколаїв

             Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

             головуючого – Галущенка О.І.,

             суддів: Лівінського І.В., Локтіонової О.В.,

             із секретарем судового засідання – Богуславською О.М.,

             за участю:

          - прокурора – Волкожи С.В.,

          - представника позивачів – ОСОБА_3,

          - представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_4,

          - відповідача – ОСОБА_5,

          - представника відповідачів – ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 - ОСОБА_14,

          - представника відповідачів ОСОБА_15 та ТОВ «Ніконджитбудсервіс» - ОСОБА_16,

          - представника відповідачів ОСОБА_17 та ОСОБА_18 – ОСОБА_19,

          - представника відповідачів - Головного управління юстиції у Миколаївській області та Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області - ОСОБА_20,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами:

          - представника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_20,

          - представника відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_21, ОСОБА_5, ОСОБА_22, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 – ОСОБА_14,

          - відповідача ОСОБА_17 та її представника – ОСОБА_19,

          - першого заступника прокурора Миколаївської області  

       на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 16 травня 2011 року за позовом

ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_3, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39

до

спеціалізованого державного підприємства “Укрспецюст”, Головного управління юстиції у Миколаївській області, Підрозділу примусового виконання рішень відділу  державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, товариства з обмеженою відповідальністю “Никонджитбудсервіс”, ОСОБА_18, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_40, ОСОБА_11, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, треті особи – ОСОБА_44, ОСОБА_45

про

визнання прилюдних торгів від 13 січня 2005 року недійсними, визнання угод з продажу приміщень гуртожитку на прилюдних торгах від 13 січня 2005 року нікчемними, визнання протоколів та актів проведення прилюдних торгів від 13 січня 2005 року недійсними,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2005 року позивачі звернулись до суду з позовом, який в подальшому неодноразово уточнювали. Остаточно уточнивши зміст вимог, позивачі просили визнати недійсними прилюдні торги від 13 січня 2005 року з реалізації приміщень гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1, визнати угоди з продажу цих приміщень гуртожитку на прилюдних торгах від 13.01.2005 року нікчемними, визнати протоколи та акти проведення прилюдних торгів від 13.01.2005 року недійсними.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що проживають в АДРЕСА_1, який має статус гуртожитку та належить на праві власності ТОВ «Ніконджитбудсервіс». В цей гуртожиток вони вселились у зв’язку з трудовими відносинами із Миколаївським заводом конденсаторів. 29 жовтня 2004 року в порядку виконання рішення господарського суду Миколаївської області про стягнення з ТОВ «Ніконджитбудсервіс» боргів на користь інших юридичних осіб,  відповідачами СПД «Укрспец‘юст» та Підрозділом примусового виконання рішень були проведені прилюдні торги з реалізації належного ТОВ «Ніконджитбудсервіс» майна – житлових та нежитлових приміщень гуртожитку, в яких вони проживають.

Посилаючись на те, що організація та порядок проведення торгів здійснені з порушенням діючого законодавства, при цьому порушені їх житлові права як мешканців гуртожитку, позивачі просили їх позовні вимоги задовольнити.

Спір розглядався судами неодноразово.

Останнім рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 16 травня 2011 року позов задоволено частково.

Постановлено визнати недійсними прилюдні торги з продажу частин приміщення гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1, які відбулися 13.01.2005 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник Підрозділу примусового виконання рішень ОСОБА_20 зазначає про порушення судом норм процесуального права. Зокрема, не виконано рекомендацію, викладену в ухвалі апеляційного суду Миколаївської області від 24.11.2008 р. і позови роз’єднано по даті проведення прилюдних торгів; позивачами не в повному обсязі сплачено судовий збір. Суд не взяв до уваги, що відповідачі, які придбали спірне майно з прилюдних торгів, є добросовісними набувачами і в силу ч.2 ст. 388 ЦК України це майно не може бути у них витребуване. Зазначає, що позивачі не довели, в чому полягає недійсність торгів, що вони не є учасниками виконавчого провадження, а тому не мають право вимоги в порядку цивільного судочинства. Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідачів ОСОБА_14, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення.

Відповідач ОСОБА_17 та її представник – ОСОБА_19 в апеляційній скарзі зазначають, що судом неправильно застосовані ст.ст.203, 215 ЦК України та не враховані ст.388 і ст.657 ЦК України, а також порушенні норми процесуального права, а тому просять рішення суду скасувати та ухвалити нове – про відмову у задоволенні позову.  

Перший заступник прокурора Миколаївської області в апеляційній скарзі зазначає  про помилковість висновків суду про те, що протоколи та акти про проведення прилюдних торгів є засобами фіксації процедури і результатів прилюдних торгів. Хоча згідно до положень діючого законодавства ці документи є юридичними угодами щодо нерухомого майна. Через це суд необґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог про визнання недійсними протоколів та актів про проведення прилюдних торгів від 13 січня 2005 року. Просить в зазначеній частині рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов про визнання недійсними протоколів та актів про проведення прилюдних торгів від 13 січня 2005 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга першого заступника прокурора Миколаївської області підлягає частковому задоволенню, а апеляційні скарги представника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_20, представника відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_21, ОСОБА_5, ОСОБА_22, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 – ОСОБА_14, відповідача ОСОБА_17 та її представника ОСОБА_19 – залишенню  без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24 січня 2000 року ВАТ «Ніконд» передав до статутного фонду ТОВ «Ніконджитбудсервіс» житловий будинок по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.11,12).

03 липня 2001 р. ТОВ «Ніконджитбудсервіс» отримало у колективну власність будинок гуртожитку АДРЕСА_1 (т.16 а.с.127).

24 березня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_46 отримала у власність 2/100 частки цього гуртожитку (т.4 а.с.8, т.17 а.с.1-3).

Відповідно до довідки ВАТ «Ніконда» від 06.11.2006 р. №225 заселення та мешкання у гуртожитку працівників, що працювали на їхньому підприємстві проводилося до 1996 року згідно з вимогами ст.128 ЖК України та Положення про гуртожиток. Підставою для заселення та прописки була заява робітника (т.3 а.с.228-а).

Згідно довідок Ф-5 позивачі та треті особи постійно проживають та зареєстровані у гуртожитку. Крім того між ними та ТОВ «Ніконджитбудсервіс» укладені договори найму приміщень кімнат (т.4 а.с.51-72, 104, 112, 114, 116, 143, 147, 149, 151, 165, 172, 189, 191, 198, 201, 203, 228-229; т.16 а.с.65, 73, 75, 77-111, 118, 120, 128, 130; т.17 а.с.91).

При примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення боргів з ТОВ «Ніконджитбудсервіс» 02 лютого 2004 року державним виконавцем  було описане та арештоване приміщення гуртожитку для подальшої його реалізації (т.1 а.с.9-10).

Відповідно до ст.ст.127, 128, 130, 131 ЖК України порядок надання та користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством України, Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року №208.

Розділ І Загальні положення Примірного положення про гуртожитки визначає, що цільовим призначенням гуртожитків є проживання в них робітників, а також інших громадян у період роботи або навчання. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Розділ ІІІ цього Положення визначає, що мешканці гуртожитку мають право користуватися наданою їм жилою площею, а також місцями загального користування, якими є вестибюль та коридор.    

Згідно з ст.ст.1, 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в редакції, яка діяла станом на 13.01.2005 р., кімнати в гуртожитках не підлягали приватизації, тобто відчуженню на користь громадян.

Пунктом 15 Примірного положення про гуртожитки передбачено, що жила площа в гуртожитках не підлягає обміну, розділу, бронюванню і здачі в піднайом.

Таким чином, аналізуючи норми закону, можна зробити висновок, що кімнати в гуртожитках не могли бути предметом будь-якої угоди.

Так само не могли бути реалізовані і місця загального користування у гуртожитках, право користування якими мають мешканці гуртожитку.

Отже, реалізація з прилюдних торгів окремими об’єктами кімнат гуртожитку,  а також приміщень загального користування, зокрема, коридорів, частини вестибюлю, здійснено всупереч вимогам закону.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 7.4 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 68/5 від 27.10.1999 р. (далі – Тимчасове положення), прилюдні торги – це продаж нерухомого майна. Спори, що виникають при продажу нерухомого майна, вирішуються у судовому порядку.

Враховуючи, що прилюдні торги з продажу нерухомого майна, це юридична дія, спрямована на досягнення цивільно-правових наслідків, то суд дійшов  правильного висновку, що на них поширюються правила та вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину.

Згідно з вимогами ч.1 ст.203 ЦК України правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цих вимог, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Зважаючи на викладене, суд у відповідності до вимог закону ухвалив обґрунтоване рішення, яким визнав торги, які відбулися 13 січня 2005 року, недійсними.

Також колегія суддів вважає, що є правильними висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними протоколів проведення прилюдних торгів по реалізації майна від 13 січня 2005 року, оскільки вони є лише тільки засобами фіксації процедури проведення торгів.

ОСОБА_38, відмовляючи в задоволенні вимог про визнання недійсними актів з проведення прилюдних торгів, які відбулися 13.01.2005 р., суд неправильно виходив з того, що вони також є лише засобами фіксації процесу та результатів прилюдних торгів, а тому не потребують визнання їх недійсними.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.4, 6.5  Тимчасового положення  після повного розрахунку на підставі протоколу державний виконавець складає акт про проведення прилюдних торгів, в якому має міститися інформація,  яка характеризує реалізоване майно, ціна реалізації, дані про боржника, покупця, дані, які підтверджують право власності боржника на реалізоване майно. На підставі цього акта нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів в порядку, передбаченому розділом 25 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Таким чином, акти з проведення прилюдних торгів фактично є юридичними угодами щодо нерухомого майна, на підставі них нотаріусом видається правоустановчий документ. Тому визнаючи недійсними прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, необхідно визнавати недійсними і акти з проведення прилюдних торгів.

З врахуванням наведеного рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог щодо визнання недійсними актів з проведення прилюдних торгів на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

В іншій частині рішення суду постановлене відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують обґрунтованості висновків суду, а тому не можуть бути прийнятими до уваги.

Правила ст.388 ЦК України, на яку посилаються апелянти - відповідачі, не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки спірне майно, відповідно до чинного законодавства, не підлягало реалізації з прилюдних торгів. Оскільки цим самим порушені права та інтереси позивачів, то вони, хоч і не є учасниками виконавчого провадження, вправі відповідно до положень ст.ст.15, 16 ЦК України звернутися в суд за захистом своїх цивільних прав та інтересів.

           Керуючись ст.ст.303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково, а апеляційні скарги представника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_20, представника відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_21, ОСОБА_5, ОСОБА_22, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 – ОСОБА_14 та відповідача ОСОБА_17 та її представника – ОСОБА_19 – залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 16 травня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними актів про проведення прилюдних торгів від 13 січня 2005 року скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_3, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 до спеціалізованого державного підприємства “Укрспецюст”, Головного управління юстиції у Миколаївській області, Підрозділу примусового виконання рішень відділу  державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, товариства з обмеженою відповідальністю “Никонджитбудсервіс”, ОСОБА_18, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_40, ОСОБА_11, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43 про визнання недійсними актів прилюдних торгів від 13 січня 2005 року задовольнити.

Визнати  акти проведення прилюдних торгів з продажу частин гуртожитку АДРЕСА_1, які відбулися 13 січня 2005 року,  недійсними.

В іншій частині це ж саме рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: