АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/2390/407/12Головуючий по 1 інстанції
Категорія : на ухвалу Смоляр А.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Бородійчук В. Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддівДемченка В.А., Василенко Л.І.
при секретаріЧуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 грудня 2011 року по справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання постанови Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції недійсною.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
15 лютого 2011 року ПАТ «КБ «Надра» звернулось до суду із скаргою в якій просить скасувати постанову ЦВ ДВС Черкаського МУЮ від 28 січня 2011 року про виділення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору винесену заступником начальника Центрального відділу ДВС Черкаського МУЮ.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що заступником начальника Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції Вельган О.В., в ході завершення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3884 виданого 09 грудня 2009 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з скаржника на користь ОСОБА_1. депозитного вкладу по договору № 191909/04 дострокового банківського вкладу в банківських металах «Золотий вклад для фізичних осіб» від 31 січня 2008 року в золотих зливках 999,9 проби номіналом 100 грам, що складає 3,22 тройських унцій. 28 січня 2011 року винесено постанову про виділення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору. Вважають, що така постанова винесена з порушенням норм діючого законодавства. Зауважуючи про те, що виконавче провадження було закрите на підставі п. 1, ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв’язку з зверненням стягувача з письмовою заявою про повернення виконавчого листа без виконання, оскільки кошти стягувану були повернуті ними в добровільному порядку, хоча і з простроченням відповідного терміну зазначеному в постанові. На їх думку право органу ВДВС на стягнення виконавчого збору виникає лише у разі стягнення з боржника сум або передачі майна боржника стягувачу державним виконавцем, в результаті проведення ним дій спрямованих на примусове фактичне стягнення з боржника заборгованості за виконавчим документом. Оскільки фактично таких дій не проводилось, то на їх думку і право на стягнення виконавчого збору не виникало.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 грудня 2011 року в задоволенні скарги ПАТ «КБ «Надра» про скасування постанови від 28 січня 2011 року про виділення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору винесену заступником начальника Центрального відділу ДВС Черкаського МУЮ відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Надра» просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 грудня 2011 року як незаконну та ухвалити нове рішення, яким скасувати постанову про виділення в окреме виконавче провадження та стягнення виконавчого збору винесену Центральним відділом ДВС Черкаського міського управління юстиції.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 червня 2010 року (а.с. 22-23) було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3884 виданого 09 грудня 2009 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з скаржника на користь ОСОБА_1 депозитного вкладу по договору № 191909/04 довгострокового банківського вкладу в банківських металах «Золотий вклад для фізичних осіб» від 31 січня 2008 року в золотих зливках 999,9 проби номіналом 100 грам, що складає 3,22 тройських унцій та запропоновано боржнику виконати рішення в добровільному порядку, при цьому надано термін протягом семи діб та попереджено, що в разі невиконання у вказаний термін, рішення буде виконано в примусовому порядку зі стягнення з боржника виконавчого збору.
Судом було встановлено, що протягом зазначеного терміну боржник не вчинив жодних дій направлених на добровільне виконання рішення суду. Через це, виконавцем за зведеним провадженням були вчинені дії направлені на примусове виконання рішення суду. Виконавче провадження за вказаним виконавчим листом було закрито лише 28 січня 2011 року у зв’язку з тим, що стягував звернувся із заявою про повернення виконавчого документа без виконання (а.с. 26). В термін визначений виконавцем, рішення суду у добровільному порядку виконано не було, а тому державним виконавцем була винесена постанова про виділення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с. 3 зворотня сторона).
Відповідно до ст. 46 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження про стягнення з скаржника на користь ОСОБА_1 боргу, встановлено, що в разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника постановою стягується виконавчий збір у розмірі 10 % від фактично стягнутої суми. В редакції цього закону, станом на момент винесення оскаржуваних постанов закріплена аналогічна норма, а саме ст. 28 Закону, встановлює, що в разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк встановлений с. 2 ст. 25 цього Закону, для самостійного його виконання, постановою державного виконавця, з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 % від суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника, також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою згодою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів, безпосередньо за рахунок стягувача.
Законодавством чітко визначено, що стягнення виконавчого збору повинно бути проведено, у разі невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем термін для добровільного виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Оскільки, судом достовірно було встановлено, що скаржник в добровільному порядку в установлений державним виконавцем термін рішення суду не виконав, тому колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про законність винесення державним виконавцем в межах зведеного виконавчого провадження проведення заходів щодо примусового виконання судового рішення, на підставі відповідного виконавчого листа.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів вважає, що вимоги скаржника про незаконність постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору з тих мотивів, що вони самостійно провели розрахунок зі стягувачем, що на їх думку доводить факт відсутності примусового виконання судового рішення, ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та є необґрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів вважає що ухвала суду є законною та обґрунтованою і відповідає по своєму змісту нормам чинного законодавства. Доводи апелянта не є суттєвими, були предметом дослідження суду і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 312 ЦПК України колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» відхилити.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 грудня 2011 року по справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання постанови Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції недійсною залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення.
Головуючий :
Судді :