Справа № 22-ц-1924/11 21.06.2011 21.06.2011 17.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-1924/11 Головуючий у першій інстанції Гажа О.П.
Категорія 52 Суддя-доповідач апеляційного суду Локтіонова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 червня 2011 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Шолох З.Л., Локтіонової О.В.,
при секретарі судового засідання – Величковській В.С.,
за участю:
представників відповідачів – ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2011 року за позовом ОСОБА_5 до УМВС України в Миколаївській області, Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов’язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И Л А :
21 лютого 2011 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до УМВС України в Миколаївській області та Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов’язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивачка вказувала, що з 28 вересня 2006 року працювала в Новоодеському РВ УМВС України в Миколаївській області на не атестованій посаді оператора комп’ютерного набору. З 02 жовтня 2010 року вона була звільнена із займаної посади наказом начальника Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області від 02 жовтня 2010 року №36 за п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням чисельності або штату працівників. Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2010 року її було поновлено на роботі на посаді оператора комп’ютерного набору та стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу.
З 22 січня 2011 року вона знову з тих же підстав була звільнена з вищезазначеної посади, але вже наказом начальника УМВС України в Миколаївській області від 17 січня 2011 року №8о/с.
Посилаючись на те, що її звільнення проведено з порушенням порядку, передбаченого чинним законодавством, та не належною особою, просила визнати незаконним та скасувати наказ начальника УМВС України в Миколаївській області від 17 січня 2011 року про її звільнення, поновити її на роботі, стягнути з Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області середній заробіток за час вимушеного прогулу та зобов’язати цей відділ видати їй дублікат трудової книжки з відповідними записами у ній відповідно до вимог чинного законодавства.
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2011 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника УМВС України в Миколаївській області №8 о/с від 17.01.2011 року «По особовому складу» про звільнення позивачки з роботи з 22.01.2011 року у зв’язку з скороченням штатів, позивачку поновлено на роботі на посаді оператора комп’ютерного набору Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області з 22 січня 2011 року, з Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 1656,99 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно з ч.3 ст.24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з п.19 Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
При цьому мається на увазі, що роботодавець зобов’язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи.
Між тим, зазначених вимог закону відповідачі не дотрималися.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка згідно з її заявою та на підставі наказу в.о. начальника Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області №41 від 28 вересня 2006 року була призначена на не атестовану посаду оператора комп’ютерного набору Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області (а.с.22,23).
18 листопада 2010 року ОСОБА_5 була ознайомлена з наказом начальника УМВС України в Миколаївській області №788 від 16.11.2010 року «Про затвердження переліку змін у штатах УМВС України в Миколаївській області» щодо скорочення її посади (а.с.69-70).
Наказом начальника УМВС України в Миколаївській області №08 о/с від 17.01.2011 року позивачка ОСОБА_5 була звільнена з посади оператора комп’ютерного набору штабу Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штатів з 22 січня 2011 року (а.с.4).
Хоча відповідно до п.п.1.1, 4.1.16, 5.2.14 Положення про Новоодеський районний відділ УМВС України в Миколаївській області, затвердженим наказом УМВС України в Миколаївській області №472 від 03.09.2007 року Новоодеський РВ є самостійним структурним підрозділом у системі УМВС України в Миколаївській області. Користується правами юридичної особи, здійснює самостійну фінансову діяльність, приймає на службу та звільняє зі служби вільнонайманих співробітників, крім працівників фінансових підрозділів, підрозділів паспортної і міграційної роботи і працівників на правах держслужбовців. Є розпорядником коштів, які виділяються на утримання відділу (а.с.34-38).
В порушення вищезазначених вимог закону, позивачка була звільнена з роботи не роботодавцем, з яким вона укладала трудовий договір, тобто Новоодеським РВ УМВС України в Миколаївській області, а УМВС України в Миколаївській області, який не призначав її на посаду оператора комп’ютерного набору.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування наказу начальника УМВС України в Миколаївській області, поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, районний суд правомірно виходив з того, що начальник УМВС України в Миколаївській області не мав права звільняти позивачку. А якщо, як вважає відповідач в своїй апеляційній скарзі, він мав право це робити, бо Новоодеський РВ УМВС України в Миколаївській області є його структурною одиницею і ним фінансується, то повинен був дотримуватися вищенаведених норм трудового законодавства при звільненні ОСОБА_5, запропонувавши їй роботу у всіх підрозділах УМВС України в Миколаївській області, як в місті Миколаєві, так і в Миколаївській області.
Таким чином доводи апеляційної скарги про дотримання відповідачем вимог трудового законодавства при звільненні позивачки безпідставні.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права. Що ж до тверджень особи, яка подала апеляційну скаргу, про порушення судом виду провадження розгляду справи, то вони не можуть братися до уваги, оскільки не ґрунтуються на законі. Згідно з ст.17 КАС України в порядку адміністративного судочинства розглядаються спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Позивач до такої категорії працівників не відноситься, а тому її спір є трудовим і він підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, що вірно вчинив і районний суд.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області відхилити, а рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: