ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.02.12 р.                                                                                 Справа № 13/237                               

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фруктоманія”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз”, м. Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 111084грн.40коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 12.09.2011р.) - представник

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю „Фруктоманія”, м. Донецьк (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз”, м. Донецьк (далі – відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 111084грн.40коп.

         Ухвалою від 19.12.2011р. судом порушено провадження по справі, сторони зобов’язані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором купівлі – продажу № 57 від 01.02.2011р.

14.02.2012р. позивач на виконання вимог ухвали суду надав детальний розрахунок суми позову з доказами його направленні відповідачу, також для долучення до матеріалів справи оригінали спірних видаткових накладних, належним чином завірені копії видаткових накладних та податкових накладних.

        Справа слуханням відкладалась в тому числі у зв’язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, востаннє на 14.02.2012р., але відповідач у судові засідання не з’явився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.        

        Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. В матеріалах справи міститься Витяг з ЄДР за електронним запитом № 12699389 станом на 12.01.2012р., з якого вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Главпотребсоюз», ідентифікаційний код 37134537, значиться за адресою: 83049, м. Донецьк, вул. Хірургічна, будинок 4А. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Факт отримання ухвал суду відповідачем підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду відповідачу.

        Під час судового засідання 14.02.2012р. представник позивача підтримав свої позовні вимоги, наполягав на прийняття рішення у цьому судовому засіданні.

        Суд відзначає, що відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установлені законом строки. Процесуальний строк розгляду даного спору добігає кінця. У виняткових випадках, за клопотанням сторони, суд може продовжити строк розгляду справи на підставі ст. 69 ГПК України, але такі клопотання сторонами до суду не подавались.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представника відповідача істотним чином не впливає на вирішення спору.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

01.02.2011р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу № 57, згідно з яким в порядку та на умовах даного договору продавець зобов’язується передавати партіями в власність покупця, а покупець приймати та своєчасно сплачувати продукти харчування (в подальшому – товар).

Відповідно до п. 1.3 договору номенклатура, кількість та ціна кожної партії товару попереднє узгоджується сторонами та встановлюються в рахунку – фактурі продавця на кожну партію товару відповідно.

Згідно п. 3.3 договору покупець протягом 5 банківських днів з моменту прийняття товару оплачує на користь продавця суму грошових коштів, зазначених в рахунку – фактурі. Факт прийняття товару покупцем є підтвердженням його згоди на придбання товару, по запропонованій продавцем ціні.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що строк дії даного договору починає обчислення в момент, визначений п. 8.1 даного договору та закінчується 31.12.2011р.

Договір № 57 від 01.02.2011р., підписаний директорами обох сторін і скріплений печатками юридичних осіб з протоколом узгодження розбіжностей, відповідно до якого сторони виклали п. 3.3 договору в запропонованій редакції покупця, а саме, покупець протягом 10 банківських днів з моменту прийняття товару оплачує на користь продавця суму грошових коштів, зазначених в рахунку – фактурі.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позові зазначає, що на виконання зазначеного договору за видатковими накладними здійснив поставку відповідачу продукції, яка станом на 15.12.2011р. не оплачена на суму у розмірі 111084грн. 40коп.

       Позивач визначив наступні спірні видаткові накладні, товар за якими не був оплачений: № 021575 від 15.02.2011р. на суму 6134грн.16коп., № 021604 від 16.02.2011р. на суму 4586грн.00коп., 021872 від 18.02.2011р. на суму 3920грн.00коп., № 021907 від 19.02.2011р. на суму 14356грн.25коп., № 30570 від 05.03.2011р. на суму 51782грн.20коп., № 31161 від 11.03.2011р. на суму 15275грн.99коп., № 31023 від 10.03.2011р. на суму 6045грн.34коп.; накладна № 021244 від 12.02.2011р. погашена відповідачем частково, залишок боргу за цією накладною складає 8984грн.47коп., про що було викладено позивачем у детальному розрахунку позовних вимог. Крім того, позивач зазначив, що товар був поставлений на загальну суму 329084грн. 41коп., сплачений на суму 218000грн., в результаті чого неоплаченим залишився товар  на суму 111084грн. 41коп.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають   задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 111084грн.41коп. у зв’язку з неналежним виконанням умов договору купівлі – продажу № 57 від 01.02.2011р.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 57 від 01.02.2011р., у позивача виник обов’язок передати товар, а у покупця прийняти та оплатити його вартість.

Заявлена сума боргу виникла за видатковими накладними № 021575 від 15.02.2011р., № 021604 від 16.02.2011р., № 021872 від 18.02.2011р., № 021907 від 19.02.2011р., № 30570 від 05.03.2011р., № 31161 від 11.03.2011р., № 31023 від 10.03.2011р., № 021244 від 12.02.2011р., з чим визначився позивач у розрахунку суми позову, який надійшов до канцелярії суду 14.02.2012р.

Висновок стосовно того, що товар за вказаними накладними був поставлений відповідачу саме на виконання договору № 57 від 01.02.2011р. суд робить виходячи з того, що вид товару, обумовлений сторонами в п. 1.1  договору – продукти харчування і був поставлений за видатковими накладними; безпосередньо відповідач здійснюючі часткові оплати в призначенні платежу в якості підстави оплати зазначає саме договір № 57 від 01.02.2011р.; в податкових накладних в якості підстави декларування зобов’язань за проведені господарські операції зазначений цей договір.

Представники відповідача підписали спірні видаткові накладні без будь–яких заперечень, тим самим підтвердили факт отримання товару. Підписи представників відповідача на накладних скріплені відбитком печатки відповідача, що свідчить про те, що товар приймався уповноваженими особами. Крім того, такими діями відповідач надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару.

         Господарський суд приймає до уваги, що одержувачем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов’язань з поставки Товару.

         Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов’язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов’язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 57 від 01.02.2011р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).   

Відповідно до п. 3.3 договору, в редакції укладеного між сторонами протоколу узгодження розбіжностей до договору купівлі – продажу № 57 від 01.02.2011р., покупець

протягом 10 банківських днів з моменту прийняття товару оплачує на користь продавця суму грошових коштів, зазначених в рахунку – фактурі.

За твердженням позивача повну вартість отриманого товару відповідач не сплатив, як і не здійснив повернення спірного товару, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 111084грн.40коп.

Відповідно до акту звірки розрахунків за підписом головного бухгалтера ТОВ „Фруктоманія”, м. Донецьк за період лютий – березень 2011р. у відповідача значиться заборгованість перед позивачем у розмірі 114084грн.41коп. (без врахування здійсненої відповідачем часткової оплати 17.05.2011р. в сумі 3000грн.00коп., про що свідчить наявна в матеріалах справи засвідчена копія банківської виписки).

Враховуючи, що остання партія товару за видатковою накладною № 31161 була поставлена позивачем та відповідно отримана ще 11.03.2011р., то з урахуванням вимог п. 3.3 договору щодо строків оплати, станом на день звернення позивача до суду строк оплати решти вартості отриманого товару для відповідача наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати суми боргу.

        У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

        Доказів погашення боргу в сумі 111084грн.41коп. суду не представлені, у зв’язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на нього покладаються судові витрати у розмірі передбаченому діючим законодавством.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фруктоманія”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 111084грн.40коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Главпотребсоюз” (юридична адреса: 83049, м. Донецьк, вул. Хірургічна, будинок 4А, код ЄДРПОУ 37134537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фруктоманія” (юридична адреса: 83017, м. Донецьк, бульвар Шевченка, будинок 36, квартира 137, код ЄДРПОУ 37379401) суму основного боргу в розмірі 111084грн.40коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 2221грн.68коп.

        У судовому засіданні 14.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

         Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                        Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2012р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.