ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.12.11 р.                                                                                 Справа № 11/196                               

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючий

Соболєва С.М., судді Подколзіна Л.Д., Сич Ю.В., розгляднув матеріали справи

за позовом    Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»,

м.Донецьк, ЄДРПОУ 03337119, в особі виробничої одиниці «Дзержинськтепломережа», м.Дзержинськ Донецької області, ЄДРПОУ                        05540971,

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства», м.Дзержинськ Донецької області, ЄДРПОУ 31459617,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, Новгородської селищьної ради, с.Новгородськ м.Дзержинськ Донецької області,

про стягнення  32 944,28 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. - за довіреністю;

           ОСОБА_2 – за довіреністю;

від відповідача: Супрун І.Ф. – директор;

від третьої особи: не з’явився, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.11.2011р. по 08.12.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», м.Донецьк, в особі виробничої одиниці «Дзержинськтепломережа», м.Дзержинськ Донецької області, позивач, звернулось до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства», м.Дзержинськ Донецької області, про стягнення на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» 32 944,28 грн.,  у тому числі 29 428,36 грн. суми основного боргу, 2 029,39 грн. пені, 1 146,73 грн. інфляційних витрат та 339,80 грн. 3% річних.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок суми позовних вимог, договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №131 від 15.10.2005р. разом з додатками та додатковими угодами до нього, рахунки за період з жовтня 2010р. по квітень 2011р., акт включення опалення від 06.10.2010р. та акт на відключення опалення від 15.04.2011р., несплату послуг наданих за означеним правочином у спірний період.   

06.10.2011р. представником Позивача суду надані пояснення №1236/юр від 06.10.2011р. до розрахунку суми заборгованості разом із розвернутим актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.2011р., а також довідку №9686 від 06.10.2011р., якою підтверджено відсутність справ про банкрутство у відношенні до Відповідача.

Одночасно, 06.10.2011р. від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній підтверджує факт відпуску теплової енергії Позивачем у період жовтень 2010р. – квітень 2011р., а отже опалення протягом означеного часу наступних об’єктів: виробниче приміщення за адресою: с.Новгородське, вул.Поштова, 20, гуртожиток за адресою: с.Новгородське, пер.1-й Поштовий, 5. При цьому, заперечує у частині задоволення позовних вимог, що стосується стягнення суми оплати за опалення місць загального користування по гуртожитку за адресою: с.Новгородське, пер.1-й Поштовий, 5, що складають 96,62 кв.м., оскільки вважає невірним нарахування вартості теплової енергії затраченої на опалення місць загального використання. Стверджує, що Позивач, постачая теплову енергію по кожному мешканцю означеного гуртожитку, здійснюючи нарахування на кожну кімнату гуртожитку, керуючись рішенням виконавчого комітету Новгородської селищної ради №108 від 21.10.2010р., повинен був здійснювати пропорційне нарахування за місця загального користування, тобто розподілити 96,62 кв.м. площі загального користування на мешканців гуртожитку. У іншому погодив виконання свої зобов’язань з оплати опалення виробничих приміщень по вул.Поштова, 20 та службових приміщень гуртожитку, що складають 81,35 кв.м.  

На підтвердження викладеного Відповідачем до матеріалів справи долучено копію рішення виконавчого комітету Новгородської селищної ради №108 від 21.10.2010р., а також право установчі документи підприємства

Крім того, Відповідачем заявлено клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, Новгородської селищьної ради, с.Новгородськ м.Дзержинськ Донецької області, яке задоволено судом, про що винеенсо ухвалу від 25.10.2011р.

08.12.2011р. представником Позивача суду представлені пояснення №1654/юр від 08.12.2011р., відповідно до яких опалювальна площа гуртожитку, на яку здійснено розрахунок за період опалювального сезону 2010р.-2011р., становить 312,3 м.кв. Також зазначено, що рахунки з жовтня 2010р. по квітень 2011р. направлені на адресу Відповідача, прийняті останнім без будь-яких заперечень чи зауважень. Окрім того, Позивачем зазначено про внесення змін у рішення №108 від 21.10.2010р.

У листі №767 від 08.12.2011р., наданому Відповідачем через канцелярію суду 09.12.2011р., визначено, що опалювальна площа виробничих приміщень за адресою: с.Новгородське, вул.Поштова, 20, згідно довідки №680 від 24.10.2011р. становить 88,55м.кв., опалювальна площа гуртожитку за адресою: с.Новгородське, пер.1-й Поштовий, 5, згідно довідки №681 від 24.10.2011р. становить 820,9 м.кв., з яких: житлова площа, що оплачується мешканцями 570,62 м.кв. (у тому числі місця загального користування 96,62 м.кв.), служебні приміщення комбінату – 81,35 м.кв., опалювальні дві сходові клітки – 47,4 м.кв. та коридори, що не опалюються, - 121,53 м.кв. Також зазначено, що Відповідач не здійснював оплату за період з жовтня по грудень 2010р. за теплопостачання зазначених об’єктів. Разом з цим, з огляду вищевикладені обставини, враховуючи дійсне надання послуг теплопостачання, Відповідач погоджується оплатити дані послуги у сумі 17 422,92 грн. Розрахунок нарахування за опалення приміщень, які знаходяться на балансі підприємство додано.

Справа розглядається у вищенаведеному складі суду на підставі розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 21.12.2011р.

У судовому засіданні 22.12.2011р. представники Позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях наданих суду.

Представник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив частково, з огляду на обставини викладені вище.

Представник третьої особи не з’явився, причин неявки не повідомив, пояснень стосовно предмету спору не надав. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення позивача, господарський суд встановив:

15.10.2005р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №131 (далі – договір), згідно з умовами якого позивач (Енергопостачальна організація) прийняв на себе зобов’язання постачати відповідачу (Споживач) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а останній зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у термін, передбачений цим правочином (ч.2 ст.1 договору).

За приписами ст.2 договру теплова енергія постачається Споживачу в обсягах, згідно з додатком до цього договору у вигляді горячої води на такі потреби як: оплення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гаряче водопостачання; технологічні потреби; кондиціювання повітря. При цьому, користування тепловою енергію допускається тільки на підставі договору між Енергопостачальною організацією та Споживачем.

У додатку №1 до спірного правиочну сторони обумовили постачання теплової енергії у період з 15 жовтня по 15 квітня максимальним тепловим навантаженням Q=20,81 ГКал/рік, загальна площа 384,10 м.кв., орієтнованою вартістью за поточний рік у розмірі 10 066,44 грн.

Відповідно до розшифровки до договору, опалювальна площа – виробничі приміщення за адресою: с.Новгородське, вул.Поштова, 20.

Відповідно до п.3.2.2 договору Споживач зобов’язаний, зокрема, повідомляти Енергопостачальну організацію про всі обєкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж Споживача (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяг теплоспоживання, займана площа орендарів, обєми споруд за зовнішнім обміром, тощо).

Енергопостачальна організація, у відповідності до п.4.2.1 договору, зокрема, зобов’язана забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором.  

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, а при їх відсутності розрахунковим способом (п.5.1 договору).

Згідно ст.6 договору розрахунки за теплову енергію проводяться виключно у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Сума оплати змінюється у разі змінення тарифів, які підтверджуються рахунком по оплаті наданих послуг на кінець поточного місяця (п.6.1); розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2); оплату за послуги, надані Енергопостачальною організацією, Споживач проводить щомісячно згідно платних документів, наданих Енергопостачальною організацією для оплати з розрахункового рахунку Споживача у порядку, встановленому законодавством України, протягом 3-х банківських днів після його отримання (п.6.5).

Статтею 7 правочину обумовлена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

У статті 8 договору визначений порядок вирішення спорів, а у ст..9 договору обумовлена дія непереборної сили.

Пунктом 10.1 договору №131 від 15.10.2005р. означено, що договір погоджується сторонами на один рік та вступає у законну силу після його прийняття та підписання обома сторонами з 15.10.2005р. по 15.10.2006р.

При цьому, як встановлено п.10.6. правочину, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Одночасно, п.11.4 договору, означено, що у частині розрахунків право чин діє до їх повного здійснення.

Як встановлено п.10.2 договору, у разі зміни діючого законодавства у межах дії цього договору, сторони обмінюються листами та вносять зміни у діючий договір.

Договір укладено без протоколу розбіжностей.

Згідно зі ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

За приписами ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 1 ст.181  Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Положеннями ст.184 Господарського кодексу України визначені особливості укладання господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів, якими обумовлено, що при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими  на це її установчими документами, довіреністю, законом або  іншими актами   цивільного   законодавства,  та скріплюється печаткою (ст.207 Цивільного кодексу України).

Сторони не заперечують, що спірний договір підписаний повноважними особами сторін.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Частиною 2 даної норми матеріального права встановлено, що Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Частиною 3 наведеної статті визначено обов’язкове погодження у будь-якому разі сторонами предмета, ціни та строку дії договору при укладенні господарського договору. Крім того, ст.180 Господарського кодексу України містить означення змісту понять „умови про предмет”, „ціна” та „строк дії договору”.

Обов’язкові умови для даного виду спірного договору сторонами погоджені, про що свідчать підписи, скріплені печатками обох підприємств на цьому правочині.

За викладених обставин, договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №131 від 15.10.2005р. є таким, що укладений та породжує господарські зобов'язання для сторін.

Відповідно до п.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору здійснюється у тій самій формі, як і договір, який змінюється чи розірвається, якщо інше не встановлено договором чи законом або не випливає зі змісту звичаїв ділового обігу.  

Як вбачається з матеріалів справи, фактично, у розумінні наведених норм чинного законодавства, додатковою угодою від 01.10.2007р., змінено договір №131 від 15.10.2005р. у частині розміру опалювальної площі та визначено, що з 01.10.2007р. опалювальна площа Відповідача збільшилась на 419,40 м.кв. у зв’язку з прийняттям на баланс гуртожитку, розташованого за адресою: с.Новгородське, ул.Поштова, б.5. За цією підставою загальна опалювальна площа складає 503,70 м.кв.

Додатковою угодою від 01.03.2009р. до спірного правочину запроваджені до дії наступні тарифи: центральне опалення для підприємств 1м.кв. – 23,46грн. з урахуванням податку на додану вартість; центральне опалення для населення (гуртожиток) 1м.кв. 8,42грн. з урахуванням податку на додану вартість.  

Інших змін, вчинених у порядку, дозволеному чинним законодавством, станом на дату надання послуг у спірний період, а саме з жовтня 2010р. по квітень 2011р., у частині визначення опалювальної площі та тарифів на послуги, не вбачається, з огляду на відсутність їх письмового оформлення, засвідченого підписами та печатками учасників правовідносин, які виникли на підставі договору про постачання теплової енергії у гарячій воді №131 від 15.10.2005р.

З огляду на таке, рішення виконавчого комітету Новгородської селищної ради №108 від 21.10.2010р., до уваги не приймається, а також враховуючі ті обставини, що воно носить рекомендаційний характер (не є зобов’язальним) та зміни за ним, зважаючи на вищевикладене та те, що такі зміни є суттєвою умовою для такого виду правочину, повинні бути оформлені у письмовій формі з дотриманням приписів чинного законодавства.

Доказів внесення змін у правочин, як то обмін листами, з яких вбачається узгодження більшої або меншої опалювальної площі чи тарифів, додаткових угод з цього приводу, як і змін до рішення виконавчого комітету Новгородської селищної ради №108 від 21.10.2010р., суду не представлено.

Таким чином, суд не вбачає підстав для застосування інших показників, ніж визначено у додаткових угодах №б/н від 01.10.2007р. та від 01.03.2009р.

Як вбачається з рахунку-фактури №37 від 31.10.2010р. загальною опалювальною площею, прийнятою за розрахунок за жовтень 2010р., є 265,7 м.кв. Згідно рахунку-фактури №289 від 29.11.2010р., рахунків №1210_131 від 31.12.2010р., №111_131 від 18.01.2011р., №211_131 від 21.02.2011р., рахунків-фактур №34 від 31.03.2011р. та №308 від 18.04.2011р. загальною площею, прийнятою для розрахунку спожитої теплової енергії за період з листопада 2010р. по квітень 2011 р., є 400,85 м.кв. Дане у межах домовленості сторін та не суперечить їй.

З огляду на таке, приймаючи до уваги, що опалювальна кімната майстрів у приміщенні за адресою: с.Новгородське, вул.Поштова, 20, становить за рахунком №37 від 31.10.2010р. 88,50 м.кв., гуртожитку 177,20 м.кв., у інших 88,55 м.кв. та 312,30 м.кв., та тарифи запроваджені додатковою угодою від 01.03.2009р. до спірного правочину: центральне опалення для підприємств 1м.кв. – 23,46грн. з урахуванням податку на додану вартість; центральне опалення для населення (гуртожиток) 1м.кв. 8,42грн. з урахуванням податку на додану вартість, загальна вартість теплової енергії наданої Споживачу у жовтні 2010 (25 днів) складає 2 879,13 грн. з урахуванням податку на додану вартість, у листопаді 2010р. – 5 626,01грн., у грудні 2010р. – 4 445,12 грн., у січні 2011р. – 4 708,20 грн., у лютому 2011р. – 4 708,20 грн., у березні 2011р. – 4 708,20 грн. та у квітні 2011р. (15 днів) – 2 354,10 грн.     

Підтвердженням початку та закінчення подання теплової енергії у жовтні 2010р. – квітні 2011р. є акт включення опалення від 06.10.2010р. та акт на відключення опалення від 15.04.2011р. Факт постачання позивачем та отримання відповідачем теплової енергії до приміщення протягом вказаного періоду у розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України не спростований.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як зазначено вище, згідно п.6.5 договору №131 від 15.10.2005р., оплату за послуги, надані Енергопостачальною організацією, Споживач проводить щомісячно згідно платних документів, наданих Енергопостачальною організацією для оплати з розрахункового рахунку Споживача у порядку, встановленому законодавством України, протягом 3-х банківських днів після його отримання.

Позивачем на адресу відповідача були виставлені рахунки №37 від 31.10.2010р., №289 від 29.11.2010р., №1210_131 від 31.12.2010р., №111_131 від 18.01.2011р., №211_131 від 21.02.2011р., №34 від 31.03.2011р. та №308 від 18.04.2011р. на загальну суму 29 428,96 грн.

Дані обставини Відповідачем не спростовано.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання споживача перед постачальником у сумі 29 428,36грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості у повному обсязі або частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, за відсутності знаходження законодавчого підтвердження доводів Відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу в сумі 29 428,36 грн. у повному обсязі.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Основним обов’язком споживача теплової енергії, як передбачено абз.3 ст.24 Закону України „Про теплопостачання”, є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідно до абз.4 ст.24 означеного Закону, споживач теплової енергії несе згідно із законом, що також передбачає застосування і договірної відповідальності (розділ 5 Господарського кодексу України).   

Так, крім суми основного боргу позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України пред’явлено до стягнення 3% річних у сумі 339,80 грн., інфляційних витрат у розмірі 1 146,73 грн., а також нараховано пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України на кожну суму заборгованості за виставленими рахунками (окрім рахунку №37 від 31.10.2010р.).

Перевіривши розрахунок даних позовних вимог, встановлено наступне.

Враховуючи приписи п.6.5 договору №131 від 15.10.2005р. прострочення Відповідача з виконання грошового зобов’язання за ним починається зі спливом 3-х банківських днів після отримання рахунків, тобто з четвертого банківського дня.

Приймаючи до уваги дати та підписи, що містять представлені суду розрахункові документи, рахунок №37 від 31.10.2010р. отримано 08.11.2010р., №289 від 29.11.2010р. – 30.11.2010р., №1210_131 від 31.12.2010р. – 11.01.2011р., №111_131 від 18.01.2011р. – 25.01.2011р., №211_131 від 21.02.2011р. – 03.03.2011р.

Дані обставини Відповідачем не спростовані.

Рахунок №34 від 31.03.2011р. відправлений поштою 05.04.2011р. (фіскальний чек №2647), а рахунок №308 від 18.04.2011р. – 23.05.2011р. (фіскальний чек №23.05.2011р.).

У відповідності до п.п.4.1.1 наказу Міністерства транспорту та зв’язку України №1149 від 12.12.2007р. „Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів” у кількості Д+2 дні (без урахування вихідних днів об’єктів поштового зв’язку), де Д  -  день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Отже, датою отримання рахунків №34 від 31.03.2011р. є 08.04.2011р.,  №308 від 18.04.2011р. – 26.05.2011р.

З огляду на викладене, кінцевою датою оплати рахунків є:

рахунок №37 від 31.10.2010р. на суму 2 879,13 грн. – 11.11.2010р. (перший день прострочення 12.11.2010р.),

рахунок №289 від 29.11.2010р. на суму 5 626,01грн. – 03.12.2010р. (перший день прострочення 06.12.2010р.; 4-5 грудня 2010р. – вихідні дні, небанківські за загальним правилом),

рахунок №1210_131 від 31.12.2010р. на суму 4 445,12 грн. – 14.01.2011р. (перший день прострочення 17.01.2011р.; 15-16 січня 2011р. - вихідні дні, небанківські за загальним правилом),

рахунок №111_131 від 18.01.2011р. на суму 4 708,20 грн. – 28.01.2011р. (перший день прострочення 31.01.2011р.; 29-30 січня 2011р. – вихідні дні, небанківські за загальним правилом),

рахунок №211_131 від 21.02.2011р. на суму 4 708,20 грн. – 09.03.2011р. (перший день прострочення 10.03.2011р.; 6-8 березня 2011р. – вихідні дні, небанківські за загальним правилом),

рахунок №34 від 31.03.2011р. на суму 4 708,20 грн. – 13.04.2011р. (перший день прострочення 14.04.2011р.; 9-10 квітня 2011р. – вихідні дні, небанківські за загальним правилом),

рахунок №308 від 18.04.2011р. на суму 2 354,10 грн. – 31.05.2011р. (перший день прострочення 01.06.2011р.; 28-29 травня 2011р. – вихідні дні, небанківські за загальним правилом).

Здійснивши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних витрат за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, за кожною із сум окремо на підставі представлених рахунків, з урахуванням встановленого вище початку періоду прострочення та по кінцеву дату періоду нарахування, визначеного Позивачем у розрахунку, суд дійшов висновку про те, що задоволенню підлягають 3% у загальній сумі 67,17 грн. та інфляційні витрати у розмірі 216,28 грн.

Оскільки, у розрахунку Позивача 3% річних та інфляційних витрат не визначено суми нарахування за рахунками №289 від 29.11.2010р. та №1210_131 від 31.12.2010р., вони не прийняті до уваги судом при визначенні суми позовних вимог, що підлягають задоволенню у цій частині.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами договору чітко обумовлений розмір штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання - у 0,3% та більше 2-х облікових ставок Національного банку України від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Сума пені із розрахунку 0,3% перевищує суму пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України.

За викладених обставин, вимоги щодо стягнення пені за договорами №131 від 15.10.2005р. підлягають задоволенню у розмірі із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від належної до сплати суми за кожним із представлених рахунків (за виключенням рахунку №37 від 31.10.2010р., зважаючи на межі позовних вимог) за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня (дати), коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконано, та по кінцеву дату періоду нарахування пені, визначеного Позивачем у розрахунку, та що загалом становить 441,40 грн.

Дні прострочення у кількості 180 не прийняті до уваги, оскільки не відповідають періоду нарахування пені, визначеному у розрахунку даних позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, не суперечить чинному законодавству, вимоги про стягнення на користь позивача заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №131 від 15.10.2005р. у сумі 29 428,36 грн., а також 441,40 грн. пені, 67,17 грн. 3% річних та 216,28грн. інфляційних витрат, у визначеному підлягають задоволенню у визначеному розмірі.

Судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                    ВИРІШИВ:

          1. Позовні вимоги Обласного комунального підприємство «Донецьктеплокомуненерго», м.Донецьк, в особі виробничої одиниці «Дзержинськтепломережа», м.Дзержинськ Донецької області, відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства», м.Дзержинськ Донецької області, про стягнення на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» 32 944,28 грн.,  у тому числі 29 428,36 грн. суми основного боргу, 2 029,39 грн. пені, 1 146,73 грн. інфляційних витрат та 339,80 грн. 3% річних, задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» (85294, Донецька область, м.Дзержинськ, с.Новгородське, вул.Артема, б.1, ЄДРПОУ 31459617, р/р26004307884 Дзержинське відділення №5369 Ощадбанка України, МФО 394147) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (83086, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Донецька, б.38, ЄДРПОУ 03337119, р/р26006300001260 у ВАТ „Златобанк”, МФО 380612, одержувач ОКП „Донецьктеплокомуненерго” для в/о „Дзержинськтепломережа”) 30 153,21 грн.,  у тому числі 29 428,36 грн. суми основного боргу, 441,40 грн. пені, 216,28 грн. інфляційних витрат та 67,17 грн. 3% річних.

          3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» (85294, Донецька область, м.Дзержинськ, с.Новгородське, вул.Артема, б.1, ЄДРПОУ 31459617, р/р26004307884 Дзержинське відділення №5369 Ощадбанка України, МФО 394147) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (83086, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Донецька, б.38, ЄДРПОУ 03337119, р/р26006300001260 у ВАТ „Златобанк”, МФО 380612, одержувач ОКП „Донецьктеплокомуненерго” для в/о „Дзержинськтепломережа”) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 301,53 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 216,01 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня оголошення рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

          7. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

          8. В судовому засіданні 22.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

9. Повний текст рішення підписано 27.12.2011р.

Головуючий суддя                                                               Соболєва С.М.           

Суддя                                                                  Подколзіна Л.Д.     

Суддя                                                                  Сич Ю.В.