Категорія №8.2.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 січня 2012 року Справа № 2а-11731/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Цицюри О.О.,
при секретарі: Молчановій С.В.,
за участю сторін
представників позивача: ОСОБА_1, дов. від 23.12.2011 №23/12,
ОСОБА_2, дов. від 23.12.2011 №23/12/11
представників відповідача: ОСОБА_3, дов. від 23.01.2012 №1295/9/10
ОСОБА_4, дов. від 03.01.2012 8/9/10
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугатоп» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення №0000372320 від 30.11.2011, визнання дій щодо проведення перевірки та складення акту перевірки від 16.11.2011 №475/23-20/36562481 протиправними, визнання протиправним наказу про проведення перевірки №903 від 14.11.2011,
В С Т А Н О В И В:
15 грудня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугатоп» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення №0000372320 від 30.11.2011, визнання дій щодо проведення перевірки та складення акту перевірки від 16.11.2011 №475/23-20/36562481 протиправними, визнання протиправним наказу про проведення перевірки №903 від 14.11.2011.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 15.11.2011 Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Лугатоп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Олерон» за період березень-травень 2011 року.
16.11.2011 ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську складено акт за результатами перевірки.
05.12.2011 на адресу позивача надійшло податкове повідомлення-рішення №0000372320 про сплату грошового зобов’язання в сумі 118967 грн.
Позивач вважає, що позапланова документальна невиїзна перевірка проведена Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у місті Луганську у порушення ст.ст.78, 79 Податкового кодексу України, так як позивач у відповідності з вимогами зазначених статей ПКУ надав пояснення та їх документальне підтвердження у відповідь на письмовий запит податкового органу, а тому ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську не мало законних підстав для прийняття рішення про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки.
Крім того, позивач не погоджується з висновками акту перевірки про нікчемність угоди, укладеної з контрагентом ТОВ «Олерон», оскільки реальність здійснення угоди між ТОВ «Лугатоп» та ТОВ «Олерон» підтверджена первинними бухгалтерськими документами, які були надані податковому органу листом від 10.11.2011 у відповідь на запит та листом від 21.11.2011 надано документи, визначені в акті перевірки як відсутні.
На підставі вищевикладеного позивач просить визнати протиправним наказ №903 від 14.11.2011 про проведення документальної невиїзної перевірки, визнати протиправними дії щодо проведення перевірки та складення акту перевірки, та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000372320 від 30.11.2011.
В судовому засіданні представники позивача підтримали адміністративний позов, надали пояснення аналогічні викладеним у позові та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення адміністративного позову, надали заперечення на адміністративний позов від 10.01.2012 №278/9/10 (а.с.111-113), в яких посилаються на таке.
ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську на адресу платника податків було направлено запит від 31.10.2011 №18418/10/23-20 про надання інформації та її документального підтвердження.
10.11.2011 року позивачем у відповідь на запит ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від 31.10.2011 були надані копії документів.
14.11.2011 року керівником податкового органу – начальником ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську прийнято рішення про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугатоп», яке оформлено наказом №903 від 14.11.2011
Повідомлення про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки на підставі наказу №903 від 14.11.2011 видано уповноваженому представнику ТОВ «Лугатоп» під розписку. (а.с. 164).
Документальну невиїзну перевірку ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську здійснено на підставі документів наданих ТОВ «Лугатоп».
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України у зв’язку із тим, що ТОВ «Лугатоп» не надано до перевірки товаро-транспортні накладні, журнали обліку надходження нафтопродуктів, що у сукупності свідчить про відсутність доказів відвантаження та фактичного отримання ТОВ «Лугатоп» ППМ, придбаних у ТОВ «Олерон, що вказує на нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Лугатоп» та ТОВ «Олерон».
На підставі викладеного представники відповідача просили суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),
- безсторонньо ( неупереджено),
- добросовісно,
- розсудливо,
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,
- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що 15.11.2011 Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську на підставі наказу №903 від 14.11.2011 (а.с. 21) проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Лугатоп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Олерон» за період березень-травень 2011 року. За результатами перевірки складено акт 475/23-20/365624481 від 16.11.2011 (а.с. 10-18). 30.11.2011 ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення №0000372320 про сплату грошового зобов’язання в сумі 118 967, 00 грн.
Згідно ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77, 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Як вбачається з наказу №903 від 14.11.2011 підставою для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугатоп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Олерон» за період березень-травень 2011 року є п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 ст. 78 Податкового кодексу України.
Статтею 78 Податкового кодексу України визначено підстави проведення документальної позапланової виїзної перевірки, серед яких:
78.1.1 за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;
ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську на адресу платника податків було направлено запит від 31.10.2011 №18418/10/23-20 про надання інформації та її документального підтвердження. (а.с. 23).
10.11.2011 року позивачем у відповідь на запит ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від 31.10.2011 були надані копії документів. (а.с. 24).
14.11.2011 року керівником податкового органу – начальником ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську прийнято рішення про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугатоп», яке оформлено наказом №903 від 14.11.2011 (а.с. 21).
Повідомлення про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки на підставі наказу №903 від 14.11.2011 видано уповноваженому представнику ТОВ «Лугатоп» під розписку. (а.с. 164).
Документальну невиїзну перевірку ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську здійснено на підставі документів наданих ТОВ «Лугатоп».
Таким чином, суд не приймає до уваги посилання позивача на відсутність у податкового органу підстав для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, оскільки у разі не надіслання позивачем документів протягом 10 днів у відповідь на запит податкового органу, податковим органом було б призначено позапланову виїзну документальну перевірку.
За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку, що позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Лугатоп» проведена ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську без порушень норм діючого законодавства, за наявності обставин та з дотриманням умов, що надають право на проведення позапланової документальної невиїзної перевірки.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним наказу про проведення перевірки №903 від 14.11.2011, визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та складення акту перевірки є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000372320 від 30.11.2011, суд вважає за необхідне зазначити таке.
В судовому засіданні встановлено, що 30.11.2011 на підставі акту 475/23-20/365624481 від 16.11.2011 прийнято податкове повідомлення рішення №0000372320, згідно якого збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на 118 967 грн. (а.с. 19).
Висновок ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську про заниження податку на додану вартість та порушення позивачем п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України обґрунтовано тим, що ТОВ «Лугатоп» не надано до перевірки товаро-транспортні накладні, що свідчить про відсутність доказів відвантаження та фактичного отримання ТОВ «Лугатоп» ППМ, придбаних у ТОВ «Олерон», що вказує на нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Лугатоп» та ТОВ «Олерон».
З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, укладених між ТОВ «Лугатоп» ТОВ «Олерон», що є підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов’язань.
ТОВ «Лугатоп» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100246270 від 23 вересня 2005 року (а.с. 89).
Судом встановлено, що між ТОВ «Олерон» та ТОВ «Лугатоп» укладено договір на поставку нафтопродуктів №30 від 30 березня 2011 року, згідно якого ТОВ «Олерон» є постачальником товару для ТОВ «Лугатоп». (а.с.34).
На підтвердження виконання вищезазначеного договору, а саме здійснення операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів позивачем були надані видаткові накладні та податкові накладні (а.с. 27-33); реєстри виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 41-61) платіжні доручення (а.с. 35-40); товаро-транспортні накладні (а.с. 79-85), витяг з журналу обліку нафтопродуктів (а.с. 62-73).
Вказані документи є документами первинного бухгалтерського обліку, оформлені відповідно до вимог Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.
Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.
Так, згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.
Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб’єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов’язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (п. 6 ст. 71 КАС України).
Ухилення однією із сторін угоди від сплати податків після укладання та виконання спірної угоди не може бути підставою для висновку про її нікчемність; наслідком такого ухилення може бути адміністративна або кримінальна відповідальність посадових осіб суб’єкта підприємницької діяльності. Відтак, податковим органом не надано суду жодних доказів, які свідчать про намір позивача при укладанні спірного договору діяти з метою уникнути оподаткування фінансового-господарських результатів виконання цього договору, незаконного привласнення ПДВ, нарахованого в ціні продажу робіт (послуг), із завідомим усвідомленням неперерахування суми ПДВ до Державного бюджету України.
Підставою для відповідальності є наявність умислу на укладення (вчинення) угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Однак відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність умислу у сторін укладених договорів.
В матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування умислу позивача на вчинення правочинів, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізінгу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.
Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізінгу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізінгу таким орендарем.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Таким чином, враховуючи, що здійснення господарських операцій між ТОВ «Лугатоп» та ТОВ «Олерон» підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємства були належним чином зареєстровані як суб’єкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, та з урахуванням вимог ст. 198 Податкового кодексу України, суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті як відсутні.
Згідно ч. 2 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час проведення перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим п. 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Оскільки, ТОВ «Лугатоп» отримано акт перевірки 16.11.2011, а 21.11.2011 листом від 21.11.2011 №1110 (тобто протягом трьох робочих днів) надано до податкового органу документи, визначені в акті як відсутні, суд вважає, що ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську необхідно було врахувати такі документи під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Отже, суд вважає податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську №000072320 від 30.11.2011 таким, що підлягає скасуванню.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Лугатоп» підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ТОВ «Лугатоп» при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 28,23 грн., що підтверджується платіжним дорученням (а.с.2).
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 24.01.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 30.01.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугатоп» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення №0000372320 від 30.11.2011, визнання дій щодо проведення перевірки та складення акту перевірки від 16.11.2011 №475/23-20/36562481 протиправними, визнання протиправним наказу про проведення перевірки №903 від 14.11.2011, задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську №000072320 від 30.11.2011.
В решті позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугатоп» витрати зі сплати судового збору у розмірі 14,12 грн. (чотирнадцять грн. 12 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 30 січня 2012 року.
< Текст >
< Резолютивна частина >
< Текст >
< Текст >
СуддяО.О. Цицюра