Категорія №11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 січня 2012 року Справа № 2а/1270/3/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Бурихіні О.С.,
за участю
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 18.05.2010),
першого відповідача: не з’явився,
другого відповідача: не з’явився,
третьої особи: ОСОБА_3 (довіреність № 80 від 11.08.2011),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області, управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Луганській області, третя особа – державне підприємство «Антрацит» про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
03 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області, у якому позивач просив визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області Лисиці Д.В. незаконними та зобов’язати його вчинити дії з примусового виконання виконавчого провадження № 13/1 з примусового виконання виконавчих написів нотаріуса № 1-1612 від 17.10.2000, № 1317, № 1318, № 1319 від 12.08.2002.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що у підрозділі з примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Луганській області знаходиться виконавче провадження № 13/1 з примусового виконання виконавчих написів нотаріуса № 1-1612 від 17.10.2000, № 1317, № 1318, № 1319 від 12.08.2002 до ДП «Антрацит».
28.11.2011 на адресу відділу надійшла заява в порядку ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» спрямована на арешт коштів та виконання всіх необхідних дій з примусового виконання виконавчих написів нотаріуса згідно до Закону.
07.12.2011 спрямовано скаргу на бездіяльність державного виконавця начальнику відділу примусового виконання рішень Луганського управління ДВС ГУЮ у Луганській області. Відповіді до теперішнього часу не надходило.
До теперішнього часу державний виконавець не розпочав роботу спрямовану на примусове стягнення грошових коштів боржника, а саме не винесена постанова та не накладено арешт на кошти боржника в установах банків, що суттєво порушує права стягувача.
На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 04.01.2012 відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом та призначено її до розгляду у відкрите судове засідання. Одночасно з відкриттям провадження у справі, ухвалою суду залучено до участі у справі державне підприємство «Антрацит» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою суду від 10.01.2012 залучено управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Луганській області до участі у справі як другого відповідача.
13.01.2011 представником позивача подано суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с.36-37), у якій представник позивача просив визнати неправомірною бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області у виконавчому провадженні № 13/1 щодо примусового виконання за виконавчими написами № 1-1612 від 17.10.2000, № 1317, № 1318, № 1319 від 12.08.2002 на користь ОСОБА_1 за зобов’язати відповідача вчинити дії з примусового виконання вказаного виконавчого провадження.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги, надали пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві. Крім того, зазначили, що бездіяльність відповідача полягає у не накладенні арешту на кошти боржника в установах банків. Бездіяльність відповідача виникла з 29.11.2011 – дати відновлення виконавчих проваджень. Відповідачем не вживаються дієві заходи щодо повернення виконавчих документів до виконавчого провадження. Заява позивача від 28.11.2011 про накладення арешту на рахунки боржника) залишена без реагування, що є порушенням прав стягувача.
Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, повторно надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду адміністративної справи.
З огляду на положення ст.128 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу за відсутності представника відповідача.
Представник третьої особи, проти задоволення позовних вимог заперечував, повідомив суду, що з боку державного виконавця відсутня будь-яка бездіяльність, оскільки, з огляду на положення Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець позбавлений можливості вчиняти будь-які виконавчі дії з примусового виконання виконавчих документів, які відсутні у виконавчому провадженні. На даний час у виконавчому провадженні відсутні виконавчі написи нотаріуса № 1-1612 від 17.10.2000, № 1317, № 1318, № 1319 від 12.08.2002.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву у відповідності із ч.2 ст.181 КАС України може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ч.3 ст.181 КАС України).
Відповідно до ст.1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (тут і надалі посилання на норми Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» наводяться в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (ст.1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».
У відповідності із ст.17 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.
У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на примусовому виконанні знаходилися виконавчі написи нотаріуса № 1-1612 від 17.10.2000, № 1317, № 1318, № 1319 від 12.08.2002 про примусове стягнення з державного підприємства «Антрацит» на користь ОСОБА_1 коштів на загальну суму 3994834,2 грн. (а.с.63-66).
У зв’язку із ліквідацією державного підприємства «Шахта імені 50-річчя Радянської України» державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області винесені постанови від 19.10.2011 про закінчення виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих написів нотаріуса № 1-1612 від 17.10.2000, № 1317, № 1318, № 1319 від 12.08.2002 та передано виконавчі документи – виконавчі написи нотаріуса до ліквідаційної комісії з ліквідації державного підприємства «Шахта імені 50-річчя Радянської України» (а.с.59-62).
18.11.2011 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області із заявою б/н звернувся представник ОСОБА_1 про поновлення виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих написів нотаріуса № 1-1612 від 17.10.2000, № 1317, № 1318, № 1319 від 12.08.2002 (а.с.82).
Заявою представника ОСОБА_1 від 24.11.2011 б/н до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області надана копія ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 у справі № 2в-30/11/1270, якою скасована ухвала Луганського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 у справі № 2в-30/11/1270 про заміну сторони у зведеному виконавчому провадженні № 13/1 з примусового виконання виконавчих написів нотаріуса від 17.10.2000 № 1-1612, від 12.08.2002 № 1317, № 1318 та № 1319 з боржника - державного підприємства «Антрацит», на боржника - державне підприємство «Шахта імені 50-річчя Радянської України», та закрито провадження у справі (а.с.83).
29.11.2011 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області у відповідності із ст.51 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» винесено постанови про відновлення виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих написів нотаріуса № 1-1612 від 17.10.2000, № 1317, № 1318, № 1319 від 12.08.2002 (а.с.88-91).
Одночасно з відновленням виконавчих проваджень, зобов’язано голову комісії з ліквідації державного підприємства «Шахта імені 50-річчя Радянської України» повернути у встановлений чинним законодавством строк на адресу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області оригінали виконавчих написів нотаріуса від 17.10.2000 № 1-1612, від 12.08.2002 № 1317, № 1318 та № 1319.
Через неповернення оригіналів виконавчих написів нотаріуса начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області 30.11.2011 за № 6958/14-32/9 рекомендованою кореспонденцією направлено голові комісії з ліквідації державного підприємства «Шахта імені 50-річчя Радянської України» ОСОБА_5 вимогу про надання у строк до 03.12.2011 оригіналів виконавчих написів нотаріуса від 17.10.2000 № 1-1612, виданого державним нотаріусом Антрацитівської міської державної нотаріальної контори Герасименко Г.П., від 12.08.2002 № 1317, № 1318 та № 1319, виданих приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4, яку отримано 02.12.2011, про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.52, 54-55).
Через неповернення оригіналів виконавчих написів нотаріуса начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області 15.12.2011 за № 7283/14-32/9 рекомендованою кореспонденцією направлено голові комісії з ліквідації державного підприємства «Шахта імені 50-річчя Радянської України» ОСОБА_5 вимогу про надання у строк до 20.12.2011 оригіналів виконавчих написів нотаріуса від 17.10.2000 № 1-1612, виданого державним нотаріусом Антрацитівської міської державної нотаріальної контори Герасименко Г.П., від 12.08.2002 № 1317, № 1318 та № 1319, виданих приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4, яку отримано 21.12.2011, про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.53, 56-58).
На час розгляду адміністративної справи до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області оригінали виконавчих написів нотаріуса від 17.10.2000 № 1-1612, від 12.08.2002 № 1317, № 1318 та № 1319 головою комісії з ліквідації державного підприємства «Шахта імені 50-річчя Радянської України» не повернуті, про що повідомлено представником третьої особи у судовому засіданні.
03.01.2012 за № 12/14-32/9 державним виконавцем та начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області направлено прокурору м. Антрацит Луганської області подання про притягнення голови комісії з ліквідації державного підприємства «Шахта імені 50-річчя Радянської України» ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.382 КК України (а.с.45-47).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень, суд, насамперед, вважає доречним визначити термін - «бездіяльність».
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи.
Згідно із ч.1 ст.51 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.
Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець у відповідності із ч.3 ст.51 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
У судовому засіданні встановлено, що державним виконавцем на виконання вимог ст.51 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» 29.11.2011 винесено постанови про відновлення виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих написів нотаріуса № 1-1612 від 17.10.2000, № 1317, № 1318, № 1319 від 12.08.2002 (а.с.88-91).
Матеріалами справи підтверджено, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів щодо повернення оригіналів виконавчих документів - виконавчих написів нотаріуса № 1-1612 від 17.10.2000, № 1317, № 1318, № 1319 від 12.08.2002, як то надіслання вимог та направлення подання про притягнення до кримінальної відповідальності.
Що стосується бездіяльності державного виконавця щодо не накладення арешту на кошти боржника на рахунках у банках, суд зазначає таке.
27.11.2011 представником ОСОБА_1 подано до начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області заяву про накладення арешту на кошти боржника в установах банків (а.с.5).
У відповідності із ст.17 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно із ч.2 ст.52 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що державний виконавець має право накласти арешт на кошти боржника та здійснити їх стягнення тільки на підставі виконавчих документів.
Оскільки у виконавчому провадженні відсутні оригінали виконавчих написів нотаріуса № 1-1612 від 17.10.2000, № 1317, № 1318, № 1319 від 12.08.2002, суд приходить до висновку, що у державного виконавця відсутні законні підстави для накладення арешту на кошти боржника.
Крім того, системним аналізом положень Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» встановлено, що державному виконавцю не надано повноважень вчиняти будь-які виконавчі дії з примусового виконання виконавчих документів, оригінали яких відсутні у виконавчому провадженні.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що з боку державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області відсутня бездіяльність щодо невиконання виконавчих написів нотаріуса № 1-1612 від 17.10.2000, № 1317, № 1318, № 1319 від 12.08.2002.
Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що, у даному випадку, вимога позивача щодо зобов’язання державного виконавця вчинити дії з примусового виконання виконавчих написів нотаріуса № 1-1612 від 17.10.2000, № 1317, № 1318, № 1319 від 12.08.2002, за умови відсутності оригіналів цих виконавчих документів у матеріалах виконавчого провадження, є фактично вимогою про спонукання державного виконавця вчинити дії з порушенням вимог Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».
Посилання позивача та його представника щодо не розгляду начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця від 07.12.2011, суд вважає не обґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено, що вказана скарга начальником відділу розглянута, про що 15.12.2011 за № 7293/14-32/9 ОСОБА_1 надана відповідь (а.с.48-51).
Факт отримання відповіді на скаргу від 07.12.2011 позивачем не оскаржується.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Судові витрати по справі покладаються на позивача.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 23 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 30 січня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області, управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Луганській області, третя особа – державне підприємство «Антрацит» про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 30 січня 2012 року.
< Текст >
Суддя К.О. Пляшкова