ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2012 р. Справа № 2а/0270/5401/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Середюку Миколі Анатолійовичу
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Волощука В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до: державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) з позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі – ДПІ у м. Вінниці) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що посадовими особами ДПІ у м. Вінниці проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства платника податків ОСОБА_3 за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р., за наслідками якої складено акт №4287/1721/НОМЕР_1 від 03.11.2011 року (далі - Акт).
На підставі Акта прийнято податкові повідомлення-рішення №0007891721 від 18.11.2011 року, яким позивачу визначено донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 319 224,66 грн. та №0007941721 від 24.11.2011 року, яким позивачу визначено нарахування штрафної (фінансової) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 21 079,25 грн.
Позивач не погоджується з вказаними рішеннями, вважає їх протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки, в Акті в якості обґрунтування порушення ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» лише констатовано «безпідставне завищення валових витрат, а саме до суми валових витрат були включені витрати за неоплачену продукцію, а також включені витрати, що не відносяться до валових витрат (заправка автомобіля, запчастини та інше)» та наведено витрати, які на думку податкової інспекції безпосередньо пов’язані з одержанням доходу в розрізі контрагентів, при цьому не викладено конкретних фактів порушення, не вказано доказів, що підтверджують наявність фактів порушень та не наведено мотивації виключення конкретних документально підтверджених витрат з загальної суми.
Також, позивач вважає, що при оформленні Акту, на основі якого винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0007891721, порушено п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ №984 від 22.12.2010 р., відповідно до якого «Факти виявлених порушень податкового законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів».
Щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення №0007941721, то ОСОБА_3 зсилається на абзац 3 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» в редакції від 12.06.1995 року, який передбачає відповідальність за перевищення норм витрачання готівки на поточні потреби в розмірі сум їх перевищення. Однак, позивач звертає увагу на те, що при перевірці не було виявлено відповідного порушення, що підтверджується Актом.
У судовому засіданні представник позивача зазначив, що позов підтримує у повному обсязі та просив позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення, оскільки, на його думку, позивач дійсно порушила вимоги Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та п. 7.3 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок.
Свідок ОСОБА_4, яка безпосередньо здійснювала перевірку позивача, у судовому засіданні вказала, що під час перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", про що вказано в Акті. Крім того свідок зазначила, що за наданими для перевірки первинними документами, сума витрат не була підтверджена в повному обсязі. Ревізор в ході перевірки підраховала лише суму витрат позивача, яка була підтверджена первинними документами. Решта сума була відображена в Акті як порушення.
В ході пояснень представник позивача наполягав на тому, що ФОП ОСОБА_3 для перевірки надала всі первинні документи, що підтверджують валові витрати. Однак, перевіряючі не дослідили в повному обсязі надані документи. Про ці факти свідчать обставини на які посилається останній, а саме після повернення ревізорами первинних документів, мало місце їх склеювання, а відтак вони не могли бути дослідженими.
З урахуванням вищезазначеного, суд з власної ініціативи для з"ясування даних обставин повторно викликав свідка, а саме ОСОБА_4 - інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м.Вінниці.
З даного приводу свідок пояснила, що перевірка за домовленістю сторін проводилась в приміщенні податкового органу, так як в підприємця не було можливості забезпечити перевіряючих відповідним приміщенням. В ході перевірки позивач в декілька етапів привозила первинні документи, опис яких був складений перевіряючими.
Крім документів ФОП ОСОБА_3, надавались документи іншого підприємця, а саме ОСОБА_3, які ревізорами повертались. Оскільки документи щодо витратної частини не були надані в повній мірі, перевіряючі неодноразово в телефонному режимі повідомляли позивача про обов"язок їх надати. Позивач привезла документи на дев"ятий день перевірки, що стало підставою для її продовження. Надані документи стосувались витратної частини позивача та були спаковані в ящиках. Перевіряючі ретельно дослідили кожен документ, і сформували суму, яка підтверджувала витрати. На перевірку не надавались Акти звірок між позивачем та контрагентами, ксерокопії первинних документів. Решта документів досліджена в повному.
Свідок ОСОБА_5, який здійснював перевірку позивача суду пояснив, що під час перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_3 за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року проводились касові операції з порушенням вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та п. 7.3 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок. Так, перевіркою встановлено не оприбуткування готівки в касі за робочий день 05.05.2010 р. в сумі 4215,85 грн., тобто, нездійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій №0228007268р/6/17631 на підставі фіскального звітного чека РРО №1786, а саме облік зазначених готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій здійснений олівцем, про що перевіркою здійснено відповідний запис.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, оцінивши надані докази, суд встановив.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, ФОП ОСОБА_3 зареєстрована виконавчим комітетом Вінницької міської ради 03.08.1999 року.
На підставі п. 77.2 ст. 77 Податкового кодексу України відповідно до направлення від 10.10.2011 року №3471/17, №3472/17 та направлення від 24.10.2011 року №3595/17, наказу №4392/17 від 28.09.2011 року та наказу №4592/17 від 21.10.2011 року, виданого ДПІ у м. Вінниці, посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання платником податків ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р. відповідно до затвердженого плану перевірки про що складено акт №4287/1721/НОМЕР_1 від 03.11.2011 року (а. с. 5-23).
За період, що перевірявся, ФОП ОСОБА_3 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування відповідно до статті 13 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.92 р. (із змінами і доповненнями), де зазначається, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподаткованим доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу.
У ході вказаної перевірки посадовою особою відповідача констатовано порушення законодавства, допущені позивачем, які зазначені в Акті, зокрема, вказано про порушення ФОП ОСОБА_3:
- вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.92 р. (із змінами і доповненнями). Встановлено розбіжність на суму 2146149,42 грн., а саме за період 01.07.2009 р. – 31.12.2009 р. на суму 1064138,18 грн., за період 2010 року – 1082011,24 грн., що стало підставою для донарахування ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб в сумі 319224,66 грн.
- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р. (із змінами та доповненнями) відповідно до якого до податкового кредиту включається придбання або виготовлення товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку. Так, ОСОБА_3 завищено податковий кредит за липень 2009 р. – 839,00 грн., за вересень 2009 р. – 2,00 грн., за грудень 2009 р. – 115,00 грн., за лютий 2010 р. – 45,00 грн., за квітень 2010 р. – 167,00 грн., за травень 2010 р. – 9,00 грн., за серпень 2010 р. – 3,00 грн., за вересень 2010 р. 88,00 грн., в результаті чого донараховано податку в сумі 1268,00 грн.
- п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, п. 7.3 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України №614 від 01.12.2000 р. – не оприбуткування готівки в касі за робочий день 05.05.2010 р. в сумі 4215,85 грн. – не здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій №0228007268р/6/17631 на підставі фіскального звітного чека РРО №1786.
На підставі вищезазначених порушень, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкові повідомлення-рішення №0007891721 від 18.11.11 р. про донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 319224,66 грн. (а. с. 90) та №0007941721 від 24.11.11 р. про нарахування штрафної (фінансової) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 21079,25 грн. (а. с. 91).
Не погоджуючись з висновками Акту, позивач звернулась з поясненнями від 09.11.2011 року, (а. с. 31, 43) до начальника ДПІ у м. Вінниці.
Згідно листа №23763/Р/23-315 від 15.11.2011 року ДПА у Вінницькій області (а. с. 50-51) та листа №68159/302/1721 від 16.11.2011 року ДПІ у м.Вінниці (а. с. 47-49) Акт залишено без змін.
Щодо позовних вимог в частині оскарження податкового повідомлення-рішення №0007891721 від 18.11.11 р. про донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 319224,66 грн., то суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно п. 22.10 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю регулюється Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.92 року № 13-92, зі змінами та доповненнями (розділ IV) (далі - Декрет № 13-92), який застосовується з урахуванням п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до прийняття спеціального закону з питань оподаткування фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до абз. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року № 13-92, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу.
Додаток 7 до Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", затвердженої Наказом ГДПІ України від 21.04.1993 року №12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 року за № 64 визначає склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб.
Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" до складу витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.
Будь-які суми витрат фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком. Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх видатків, а тільки тієї частини, яка прямо цьому доходу відповідає.
В ході перевірки встановлено заниження оподатковуваного доходу, відображеного в деклараціях про доходи, з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки, на суму 2146149,42 грн., а саме за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року на суму 1064138,18 грн., за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 року на суму 1082011,24 грн., чим порушено ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 р. (із змінами і доповненнями).
Документально підтвердженими витратами вважаються оплачені витрати поточного звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду, та підтверджені відповідними документами.
До складу витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, залежать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно із законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", з урахуванням відповідних обмежень і особливостей стосовно фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності.
Пунктом 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням певних обмежень.
Положення ст. 5 цього Закону застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно з операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отримано дохід.
Згідно з пп. 5.3.9. п.5.3. ст.5 вказаного вище Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь - яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.
Фізична особа - платник податку не є платником податку на прибуток, не має обов’язку вести бухгалтерський облік, тому тільки формує витрати згідно з переліком ст. 5 "Валові витрати" зазначеного Закону.
Ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб - платників податку законодавством не передбачено.
В підтвердження правомірності формування валових витрат позивачем надано Акти звірок між позивачем та контрагентами, ксерокопії окремих фіскальних чеків.
З даного приводу суд зауважує, що вказані Акти не є платіжно-розрахунковими документами за отриманий товар і не можуть підтверджувати валові витрати, що безпосередньо пов"язані з одержанням доходу. Крім цього, згідно показів свідка ОСОБА_4, яка безпосередньо здійснювала перевірку позивача, ні Акти звірок між позивачем та контрагентами ні ксерокопії первинних документів до перевірки не надавались.
Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені в Акті перевірки факти не спростовані позивачем, відтак валові витрати декларувались у порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".
Крім того, суд погоджується з позицією представника відповідача, що ФОП ОСОБА_3 не а ні в позові, а ні в поясненнях наданих представником позивача не конкретизовано які саме документи не були взяті до уваги.
Таким чином, суд не вбачає обгрунтованих підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0007891721 від 18.11.11 р. про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 319224,66 грн.
Не знаходять своє підтвердження і позовні вимоги позивача в частині оскарження податкового повідомлення-рішення №0007941721 від 24.11.11 р. про нарахування штрафної (фінансової) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 21079,25 грн.
Як видно з матеріалів справи, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р. проводились касові операції з порушенням вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженою постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, п. 7.3 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України №614 від 01.12.2000 р.
На господарському об’єкті – магазин з кафетерієм, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, підприємець – фізична особа ОСОБА_3 проводить розрахунки із застосуванням РРО МІНІ – 500.02 МЕ, фіскальний №0228007268.
При досліджені та огляді КОРО (а.с. 35) судом вбачається, що за робочий день 05.05.2010 року в сумі 4215, 85 грн. на підставі фіскального звітного чеку РРО №1786 запис у книзі обліку розрахункових операцій здійснений олівцем, про що у книзі ОРО податковим органом здійснено відповідний запис.
Суд зауважує, що порядок ведення книги обліку розрахункових операцій визначений Порядком реєстрації та ведення книги обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженим наказом ДПАУ від 01.12.00 №614.
Відповідно до п.2.6 означеного нормативно-правового акту, а саме Порядку №614, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). При цьому суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Викладене узгоджується з п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, визначенням «оприбуткування готівки», відповідно до якого оприбуткування готівки – це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Аналіз положень означеного Порядку дозволяє суду дійти висновку, що проведення підприємством обліку готівки в касі у книзі обліку розрахункових операцій здійснюється шляхом щоденного виконання у такій книзі записів про рух готівки та суми розрахунків.
Згідно з п. 7.3 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України №614 від 01.12.2000 р., записи в книзі слід виконувати кульковою ручкою.
Відтак не здійснення запису кулькувою ручкою, є підставою вважати, що вказані кошти у встановленому порядку неоприбутковані.
Щодо доводів позивача про процесуальні порушення порядку проведення перевірки та оформлення її результатів, суд зазначає, що суто формальні порушення за умови доведеності факту порушення податкового законодавства не можуть бути достатньою та самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.
Крім того, наведені обставини при розгляді даної справи свого підтвердження не знайшли.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що ДПІ у м. Вінниці в повній мірі, обґрунтовано та доведено правомірність прийнятих рішень, відповідно заявлені вимоги є безпідставними, відтак, в задоволені позову слід відмовити повністю.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 94 КАС України у зв’язку із відмовою в задоволенні позову відшкодуванню із Державного бюджету України не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ :
В задоволені адміністративного позову - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна
26.01.2012