Справа № 2а/2570/339/2012
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 лютого 2012 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Заяць О.В.,
при секретарі Прокіній А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові до Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
24.01.2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (надалі – УПФУ в м. Чернігові) звернулося до суду з адміністративним позовом до Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (надалі – Новозаводський ВДВС ЧМУЮ), в якому просить, визнати неправомірними дії заступника начальника Новозаводського ВДВС ЧМУЮ Міщенко Є.О. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 15.12.2011 року у виконавчому провадженні з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ю-44-У від 04.11.2011 року, сформованої до Кредитної спілки "Берегиня Сім", скасувати вказану постанову та зобов'язати заступника начальника Новозаводського ВДВС ЧМУЮ Міщенко Є.О. відкрити виконавче провадження з примусового виконання даного виконавчого документа на користь УПФУ в м.Чернігові.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем при здійсненні виконавчих дій неправомірно відмовлено у відкритті виконавчого провадження по виконанню вимоги про сплату боргу № Ю-44-У від 04.11.2011 року, сформованої УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова, з підстав неналежного стягувача, оскільки в заяві позивача про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2011 року зазначено, що УПФУ в м. Чернігові є правонаступником УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова згідно постанови Кабінету Міністрів України “Про утворення територіальних органів Пенсійного фонду України” № 803 від 27.07.2011 року. За таких обставин позивач вважає, що вказаними діями та рішенням відповідач порушує чинне законодавство України та право УПФУ в м.Чернігові як правонаступника на своєчасне стягнення вже узгоджених боргів зі страхувальників.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час, дату, та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час, дату, та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду заперечення, в яких просив розглянути справу без його участі та зазначив, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 15.12.2011 року винесена державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України “Про виконавче провадження” без порушення норм чинного законодавства України. Твердження скаржника про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про утворення територіальних органів Пенсійного фонду України” № 803 від 27.07.2011 року та статті 56 Господарського кодексу України, УПФУ в м. Чернігові є правонаступником УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова в даному випадку не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України “Про виконавче провадження” у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона (стягував або боржник) мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. У зв’язку з цим, просить суд повністю відмовити в задоволенні адміністративного позову.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено наступне.
07.12.2011 року позивачем до Новозаводського ВДВС ЧМУЮ подана заява № 576/808 про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги, сформованої УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова про сплату боргу № Ю-44-У від 04.11.2011 року, при цьому в заяві зазначено, що УПФУ в м. Чернігові є правонаступником УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.2011 року № 803 “Про утворення територіальних органів Пенсійного фонду України”(а.с. 4). Виконавчий документ містить в собі вимогу сплатити боргу на користь УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова.
Постановою заступника начальника Новозаводського ВДВС ЧМУЮ від 15.12.2011 року позивачу відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” з огляду на те, що заява подана УПФУ в м. Чернігові, яке не є стягувачем за виконавчим документом (а.с. 5).
05.01.2012 року позивач звернувся до Новозаводського ВДВС ЧМУЮ зі скаргою на дії (бездіяльність) заступника начальника Новозаводського ВДВС ЧМУЮ Міщенко Є.О. щодо винесення останнім постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 15.12.2011 року.
За результатами розгляду скарги, начальником Новозаводського ВДВС ЧМУЮ 13.01.2012 року була винесена постанова, якою в задоволенні скарги позивача було відмовлено та зазначено, що у відповідності до пункту 5 частини 1 статті 8 Закону України “Про виконавче провадження” у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником (а.с. 6).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Законом України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України “Про державну виконавчу службу” примусове виконання рішень здійснюють: державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до складу якого входять відділи примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Згідно частини 1 статті 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 статті 11 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 17 Закону України “Про виконавче провадження” підлягають виконанню державною виконавчою службою також рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на обов’язкове державне соціальне страхування”, вимога Пенсійного фонду є виконавчим документом.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Виходячи із змісту вищевказаних положень Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець при вчиненні виконавчих дій здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 1 статті 25 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Згідно частини 1 та 2 статті 81 Цивільного кодексу України юридична особа може бути створена шляхом об’єднання осіб та (або) майна, юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 106 Цивільного кодексу України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Як встановлено судом, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.2011 року № 803 “Про утворення територіальних органів Пенсійного фонду України”(далі –Постанова № 803), створено управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові як юридичну особу шляхом злиття УПФУ в Деснянському та Новозаводському районах м.Чернігова.
Відповідно до частини 2 статті 108 Цивільного кодексу України у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Встановлена законодавством можливість об’єднання (злиття) установи публічного права з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) попередньої юридичної особи, не виключає, а включає обов’язок в даному випадку органу державної виконавчої служби вчиняти дії щодо попередньої юридичної особи.
Відповідач, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження помилково виходив з того, що з виконавчим документом звернулась не та особа, якій належить право вимоги, оскільки УПФУ в м. Чернігові є правонаступником УПФУ в Новозаводському районі м.Чернігова до якого відповідно до частини 2 статті 108 Цивільного кодексу України переходять всі майнові права та обов’язки, а тому має право звертатися до органів державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження за вимогами, стягувачами по яких було УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова.
Крім того, посилання відповідача як на підставу правомірності своїх дій та прийнятого рішення на пункт 5 статті 8 Закону України “Про виконавче провадження”, судом до уваги не приймається, з огляду на наступне.
У пункті 5 статті 8 Закону України “Про виконавче провадження” зазначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона має право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї із сторін з переходом всіх прав та обов’язків від попередника до іншої особи (правонаступник), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
Отже, вказана процедура відбувається вже після відкриття виконавчого провадження, а не на стадії відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заступником начальника Новозаводського ВДВС ЧМУЮ Міщенко Є.О. неправомірно відмовлено у відкритті виконавчого провадження шляхом винесення постанови від 15.12.2011 року, яка виходячи із вищенаведеного є протиправною та підлягає скасуванню.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання заступника начальника Новозаводського ВДВС ЧМУЮ Міщенко Є.О. відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа на користь УПФУ в м. Чернігові, то вона задоволенню не підлягає, оскільки суд не може собою підміняти орган виконавчої влади щодо реалізації ним власних повноважень наданих законодавством.
Така позиція суду щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, повністю узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму №13 від 24.10.2008 року, згідно з яким, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність оспорюваних дій та рішення, а тому є наявні підстави для задоволення позову в частині визнання неправомірними дій заступника начальника Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Міщенко Є.О. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 15.12.2011 року та її скасування.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові до Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції –задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії заступника начальника Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Міщенко Є.О. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 15.12.2011 року у виконавчому провадженні з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ю-44-У від 04.11.2011 року, сформованої до Кредитної спілки "Берегиня Сім".
Скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 15.12.2011 року у виконавчому провадженні з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ю-44-У від 04.11.2011 року, сформованої до Кредитної спілки "Берегиня Сім", винесену заступником начальника Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Міщенко Є.О.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Заяць