ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2012 р. Справа № 2а/0270/5853/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Середюку Миколі Анатолійовичу
за участю представників сторін:
позивача : Скржешевського М. С., Тишківського С. Л.
відповідача : Волощука В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край"
до: державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський край» (далі – ТОВ «Подільський край», Товариство, позивач) із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі – ДПІ у м. Вінниці, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р.
За наслідками цієї перевірки був складений акт від 07.12.2011 р. №4139/2310/31189358 (далі - Акт), на підставі якого ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20 грудня 2011 року №0001262300, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ на суму 151900,00 грн. основного платежу та 476,00 грн. штрафної санкції та податкове повідомлення-рішення форми «С» від 20 грудня 2011 року №0005142340, згідно з яким позивачу застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 68060,00 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Подільський край» звернулось до суду з зазначеними позовними вимогами.
В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на положення Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі – ЗУ "Про ПДВ") (із змінами та доповненнями) та Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПК України).
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволені з підстав, викладених в Акті.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ДПІ у м. Вінниці, згідно із п.77.2, 77.4 ст. 77 ПК України та на виконання наказу ДПІ у м. Вінниці від 04.11.2011 року №4773/2310 проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Подільський край» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.
В ході перевірки податковим органом було встановлено віднесення ТОВ «Подільський край» до складу валових витрат витрат, які не пов’язані з веденням господарської діяльності, про що детально вказано в п.п. 3.1.2 даного акту перевірки. У зв’язку з цим було перевірено правильність віднесення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості отриманих послуг від ТОВ «Донстройтранс», а саме: ДПІ у Київському районі м. Донецьк проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Донстройтранс».
За результатами проведеної перевірки встановлено: стан платника – 23 – місцезнаходження не встановлено, знаходиться на обліку ДПІ у Київському районі м. Донецьк. Середня кількість працівників складає 1 особа, яка враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи, основні засоби відсутні, вид діяльності – електромонтажні роботи. Декларація з податку на прибуток в 2010 р. не подавалась, декларація з ПДВ за серпень 2010 р. не дійсна.
Також, перевіркою встановлено відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою згідно до частини 1, 5 ст. 203, п.1.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. Зокрема, в Акті зазначається, що правочини, укладені між ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Подільський край» не спричиняють реального настання правових наслідків та порушують публічний порядок, а отже відповідач прийшов до висновку, що вони є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».
Крім того, в Акті зазначено про відсутність у первинних документах інформації про конкретні послуги, надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру, маршрут, марку автомобіля, місце складання документів, що позбавляє можливості дійти висновку про фактичне надання послуг та їх зв’язок з підготовкою, організацією, веденням діяльності, а також використання їх підприємством у власній господарській діяльності. Також, для перевірки були надані товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) оформлені з порушенням, а саме: в ТТН не заповнені всі реквізити (не вказано інформацію про подорожні листи, не завжди вказано номера ТТН, невірно вказано «Замовник», а також не заповнено у розділі ТТН «дані про вантаж» з 12-ої по 14-у графи включно).
Відповідач переконаний, що вищевказані витрати не пов’язані з веденням господарської діяльності, так як не має доказу наявності витрат, доцільності їх здійснення, а також обгрунтування зв’язку понесених витрат з господарською діяльності підприємств, таким чином ТОВ «Подільський край» на порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ» завищено податковий кредит за серпень 2010 р. в сумі 1900 грн.
Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Подільський край» віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ з вартості одержаного обладнання (автоматичної пакувальної лінії) від ТОВ «Томкет Груп» по податкові накладній №82 від 28.04.2011 р. на загальну суму 900000,00 грн., в тому числі ПДВ – 150000,00 грн.
ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено перевірку ТОВ «Томкет Груп», в результаті чого встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочини укладені між ТОВ «Томкет Груп» та ТОВ «Подільський край» не спричиняють реального настання правових наслідків та порушують публічний порядок, а отже – є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».
Таким чином перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість ТОВ «Подільський край» за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р. податковим органом встановлено його заниження всього в сумі 151900,00 грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 1900 грн., за квітень 2011 року в сумі 150000,00 грн, в результаті допущених порушень податкового законодавства.
Також, податковим органом при перевірці перевищення ліміту залишку готівки в касі встановлено порушення п. 2.3, п. 2.8, п. 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № (далі - Положення), а саме перевищено граничну суму готівкового розрахунку TOB «Подільський край» з іншим підприємством СТОВ «Малі Крушлинці» протягом одного дня 08.06.2011 року за одним платіжним документом (видатковий касовий ордер № 113 на загальну суму 44030,00 коп.), в результаті чого встановлено перевищення ліміту залишку готівкових коштів в касі підприємства в сумі 34030,00 грн.
Наведене слугувало підставою для винесення ДПІ у м. Вінниці оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Суд не погоджується з вказаною позицією ДПІ у м. Вінниці з наступних підстав.
Судом досліджено, що 27.04.2011 року між ТОВ «Томкет Груп» та ТОВ «Подільський край» був укладений договір купівлі-продажу №128 (далі - Договір), згідно п. 2.1 Договору продавець зобов’язувався передати у власність покупцю товар після підписання договору.
Згідно п. 2.2 Договору перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною.
Пункт 2.4 Договру передбачав, що приймання-передача проводиться згідно товарно-супровідних документів на складі продавця.
На виконання вказаних пунктів сторони спочатку підписали акт приймання-передачі основних засобів від 27 квітня 2011 року, а потім продавцем була виписана видаткова накладна №РН-280405 від 28 квітня 2011 року на загальну суму договору 900000,00 грн.
Відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно положень вказаної норми податкового кодексу, позивач отримав право віднести до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 150000,00 грн., на підставі господарської операції, що виникла із договору купівлі продажу №128 від 27.04.2011 року. В зв’язку з чим ТОВ «Томкет Груп» виписало позивачу податкову накладну №82 від 28.04.2011 року.
На підставі ч. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За умовами п. 2.2 договору купівлі продажу №128 від 27.04.11 року перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною.
Позивач придбавши товар у продавця ТОВ «Томкет Груп» на підставі видаткової накладної № РН-280405 від 28 квітня 2011 року та податкової накладної №82 від 28.04.2011 року, цілком правомірно, згідно положень п. 198.1, ч. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України, відніс собі до податкового кредиту суму коштів в розмірі 150000,00 грн.
Таким чином, суд вважає безпідставним твердження відповідача про порушення Товариством п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України.
Щодо реальності договору купівлі-продажу від 27.04.2011 року №128, суд зазначає, що реальність настання правових наслідків, що обумовлена цим договором підтверджується тим, що предметом цього договору був продаж товару (автоматична пакувальна лінія). На виконання цього договору позивач реально придбав за обумовлену суму відповідний товар у у TOB «Томкет Груп», в зв'язку з цим обидві сторони вчинили реальні дії і отримали для кожної з них настання відповідних правових наслідків.
Перевезення придбаного обладнання автомобілем КАМАЗ - 5511 підтверджується ТТН від 28.04.2011 року та актом здачі-приймання транспортних послуг від 29.04.2011 року.
Також 28.07.2010 р., 03.08.2010 р., 10.08.2010 р. TOB «Подільський край» уклало із Т0В «Донстройтранс» договори перевезення.
На виконання укладених договорів TOB «Подільський край» на рахунок TOB «Донстройтранс» перерахувало грошові кошти в розмірі 9500,00 грн., в зв'язку з чим TOB Донстройтранс» виписало та надало TOB «Подільський край» податкові накладні №280713 від 28.07.2010 р., № 30805 від 03.08.2010р. та № 100802 від 10.08.2010р. на вище зазначену суму.
Підтверджуючи фактичне виконання вказаних угод сторони підписали акти виконаних робіт від 10.08.2010 р., від 03.08.2010 р. та від 28.07.2010 р.
Акти виконаних робіт мають всі необхідні реквізити передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дата та місце складання документу, назви підприємств, що склали документ, назва документа, назва послуги, одиниця виміру, вартість послуги та підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.
Крім того, факт виконання цих договорів підтверджується товарно-транспортними накладними від 27.07.2010 року, від 02.08.2010 року та від 09.08.2010 року.
Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно положень пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій.
Позивач придбавши документально підтверджені транспортні послуги в постачальника TOB «Донстройтранс» на підставі актів виконаних робіт, податкових накладних, з обґрунтуванням реальності наданих послуг товарно-транспортними накладними, цілком правомірно, згідно положень пп.7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», відніс собі до податкового кредиту суму коштів ПДВ в розмірі 1 900 грн.
Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначає: «Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків».
Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11 також вказує, що для з'ясування руху активів у процесі здійснення господарської операції необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції.
Однак податковими органами дані умови виконані не були, жодної достовірної перевірки умов здійснення діяльності TOB «Томкет Груп» та TOB «Донстройтранс» ДПІ у м. Вінниці не проведено.
Реальність придбання позивачем пакувальної лінії в TOB «Томкет Груп», її транспортування, реальність придбання позивачем транспортних послуг в TOB «Донстройтранс», їх зміст, документально підтверджено.
За придбані товари та отримані послуги TOB «Подільський край» проведено розрахунки з постачальниками. Тобто відбулись реальні зміни майнового стану платника податків позивача - TOB «Подільський край».
Таким чином, укладені між TOB «Подільський край» та TOB «Томкет Груп», а також між TOB «Подільський край» та TOB «Донстройтранс» договори не можна вважати нікчемними, в зв'язку з чим в силу ст. 204 ЦК України вони є правомірними.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Щодо товарно-транспортних накладних, які оформлені з порушенням, а саме: не заповнені всі реквізити, то суд зауважує наступне.
Не може розцінюватися як однозначний доказ відсутності реальної операції, якщо у товарно-транспортних накладних не заповнені всі реквізити (не вказано інформацію про подорожні листи, в окремих випадках не вказано номера ТТН, не заповнено у розділі ТТН «дані про вантаж» з 12-ої по 14-у графи включно). Відсутність документів або неповне їх заповнення, що засвідчують транспортування товару, дає підстави лише припускати факт порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.
Так, згідно з наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.
Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особу, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.
Таким чином, неповне заповнення товарно-транспортних накладних, які є у наявності позивача, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару та послуг.
Зважаючи на приписи статтей 215, 228 ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати зазначений правочин недійсним (нікчемним). Не може слугувати й підставою для визнання правочину нікчемним укладення його в усній формі, виходячи з того, що ст. 208 ЦК України визначено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. При цьому, правові наслідки недодержання вимог письмової форми правочину передбачені статтею 218 ЦК України, згідно із якою недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Разом з тим, положеннями про особливості договірних відносин з приводу купівлі-продажу (в тому числі поставки) законодавцем не визначено обов’язковість додержання письмової форми при укладанні договорів купівлі-продажу (поставки), крім випадків, наведених у статті 657 ЦК України.
Крім того, висновки про нікчемність правочинів відноситься до виключної компетенції судів, а не податкового органу. При цьому, податкові органи не позбавлені права звернутись до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентами, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспарюваного правочину за такими угодами, як це встановлено ст. 228 ЦК України.
Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 (далі - Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті, якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і оплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; в разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про падання таких пояснень необхідно відобразити в акті.
З аналізу даної норми вбачається, що органи державної податкової служби при перевірці встановлюють порушення законодавства, а саме податкового.
Крім того, одним із аргументів відповідача щодо порушення позивачем положень податкового законодавства слугувала інформація ДПІ у Київському районі м. Донецьк щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донстройтранс» та ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення перевірки ТОВ «Томкет Груп».
З даного приводу суд зауважує, що порушення допущені контрагентом позивача, не може бути підставою для відповідальності позивача.
Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.
Вдповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що здійсненні позивачем господарські операції підтверджені належними документами, а їхня вартість в сумі 151900,00 грн. податку на додану вартість була правомірно віднесена до складу податкового кредиту.
Щодо податкового повідомлення-рішення форми «С» №0005142340 від 20 грудня 2011 року, згідно з яким позивачу застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 68060,00 грн., то суд виходив з наступного.
На підставі п.3.3 Положення приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.
Відповідно до абзацу другого п. 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.
Згідно податкової накладної №24/2 від 08.06.2011 р., видаткової накладної №130 від 08.06.2011р. TOB «Подільський край» придбало через свого директора Бабенко О. О. у СТОВ «Малі Крушлинці» 238 центнера пшениці на загальну суму сорок чотири тисячі тридцять грн. за готівку. При цьому фактичний розрахунок здійснювався п'ятьма платежами про що свідчать квитанції до прибуткових ордерів, які позивачу видало СТОВ «Малі Крушлинці» (квитанція №113 від 02.06.2011р. на суму 10 000 грн., квитанція №114 від 03.06.2011р. на суму 10 000 грн., квитанція №115 від 06.06.2011р. на суму 10 000 грн., квитанція №116 від 07.06.11 р. на суму 10 000 грн., квитанція №117 від 08.06.2011р. на суму 4030 грн.).
Оригінали вказаних вище квитанцій оглянуто судом.
Згідно п. 1 Постанови НБУ від 09.02.2005 р. «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення становить 10000 (десять тисяч) гривень.
Таким чином, позивачем не було порушено п. 2.3, п. 2.8, п. 2.9 Положення, оскільки останнім при готівкових розрахунках з СТОВ «Малі Крушлинці» було дотримано встановлений НБУ граничний розмір готівкового розрахунку з одним підприємством СТОВ «Малі Крушлинці» протягом одного дня в розмірі 10 000 грн.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Первинні документи, а саме виписані СТОВ «Малі Крушлинці» вищевказані квитанції до прибуткових ордерів, містять обов’язкові реквізити первинних документів, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Дані квитанції підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою СТОВ «Малі Крушлинці».
Суд погоджується з позивачем, що «недостовірність» змісту вищевказаних квитанцій не підтверджено ДПІ у м. Вінниці належними засобами доказування, а дані фактичної перевірки СТОВ «Малі Крушлинці» не можуть заперечити дійсність вищевказаних квитанцій до прибуткових ордерів.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов обґрунтований, відтак підлягає задоволенню, податкові повідомлення-рішення від 20 грудня 2011 року №№0001262300, 0005142340 скасуванню, а понесені позивачем витрати по сплаті судового збору при звернені до суду згідно зі статтею 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на їх користь.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" державної податкової інспекції у м. Вінниці від 20.12.2011 року №0001262300 та податкове повідомлення-рішення форми "С" державної податкової інспекції у м. Вінниці від 20.12.2011 року №0005142340.
Присудити з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край" сплачений судовий збір у розмірі 28.23грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна
26.01.2012