Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2012 року Справа № 2а-8820/11/1270

          Луганський окружний адміністративний суд у складі :

Головуючого судді : Коршикова С.К.

при секретарі :          Андріасяні Е.А.

за участі сторін :

представника позивача :    ОСОБА_1 (довіреність № 186 від 04.11.2011)

представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 14216/10 від 29.12.2011)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

                                                 В С Т А Н О В И В:

03 жовтня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов зазначений адміністративний позов.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.06.2011 по 30.06.2011 фахівцями Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області (далі –ДПІ у м. Лисичанську Луганської області ) проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» (далі – ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2011, висновки якої відображені в акті № 61/23-31270574 від 07.07.2011.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Лисичанську Луганської області було винесено:

податкове повідомлення-рішення № 0000372301 від 20.07.2011, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 439 195,00 грн., з яких за основним платежем – 351 356,00 грн. та за штрафними санкціями – 87 839,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення № 0000362301 від 20.07.2011, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 12 223,75 грн., з яких за основним платежем – 9 779,00 грн. та за штрафними санкціями – 2 444,75 грн.;

податкове повідомлення-рішення № 0001121702 від 20.07.2011, відповідно до якого позивачку визначено податкове зобов’язання з податку на доходи по актам перевірок на загальну суму 2 637,91 грн., з яких за основним платежем – 2 110,33 грн. та за штрафними санкціями – 527,58 грн.

02 серпня 2011 року ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара» подало у порядку статті 56 Податкового кодексу України первинну скаргу про скасування вищеперелічених податкових повідомлень-рішень.

На час звернення до суду ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара» не отримало рішення ДПІ в м. Лисичанську Луганської області про розгляд первинної скарги.

Позивач не згоден з висновком зробленим відповідачем в акті перевірки та пояснив, що у ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара» маються у наявності всі документи, які підтверджують факт придбання нитки та подальше її використання у своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку, а саме: видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, матеріальні звіти по цехам, оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 201, тому на думку позивача, віднесення ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара» відповідних сум до складу своїх валових витрат, з урахуванням вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є цілком обґрунтованим.

Податок на додану вартість був сплачений позивачем у зв’язку з придбанням нитки з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, податковий кредит був підтверджений ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара» податковими накладними та іншими документами. Контрагентом позивача було Товариство з обмеженою відповідальністю «Лугапорт» (далі - ТОВ «Лугапорт»), яке було зареєстроване як платник податку на додану вартість, мало відповідне свідоцтво платника ПДВ. Крім того правочин укладений між ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара» та ТОВ «Лугапорт» був направлений на встановлення цивільних прав та обов’язків про що свідчить використання наявної нитки.

Позивач зазначив, що Закон України «Про податок на додану вартість», який визначав об’єкт, базу та ставки оподаткування, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету не позбавляє чинності податкових накладних виписаних до моменту анулювання свідоцтва платника та не ставить право платника податку на податковий кредит у залежність, на чому наполягав відповідач –ДПІ в м. Лисичанську Луганської області.

Ані Закон України «Про державну податкову службу в Україні», ані Закон України «Про податок на додану вартість» та жодний інший закон не надає право податковому органу встановлювати умови недійсності документів та визнавати документи недійсними.

Факт придбання ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара» нитки у ТОВ «Лугапорт» повністю підтверджується фактом наявності нитки та подальше її використання у господарській діяльності так і відповідними документами, висновок ДПІ в м. Лисичанську Луганської області щодо завищення податкового кредиту у частині віднесення до складу податкового кредиту суми у розмірі 3 952,19 грн. по податковим накладним, які були виписані та отримані ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара» до 03.08.2009 є безпідставним та неправомірним.

В акті перевірки відсутнє посилання ДПІ в м. Лисичанську Луганської області на наявність вироку суду, де б було зафіксовано факт протиправності угод контрагента з ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара», а тому посилання ДПІ в м. Лисичанську луганської області на наявність постанови про порушення кримінальної справи як на обґрунтування факту наявності порушень податкового законодавства з боку ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара», на думку позивача, є безпідставним та неправомірним.

Позивач зазначив, що відповідачем, за результатами проведеної перевірки, зроблений висновок про нібито порушення позивачем вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час здійснення господарських операцій, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 343 533,00 грн. по операціям з ТОВ «Метал Трейд СВ», якому було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Однак, розпорядженням керівника Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 21.09.2009 № 614 відмінено анулювання реєстрації та скасовано акт про анулювання реєстрації ТОВ «Метал Трейд СВ» як платника податку на додану вартість.

На виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду у справі № 2а-1409/10/1270 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську була прийнята податкова декларація ТОВ «Метал Трейд СВ» з податку на додану вартість за вересень 2009 року. В зазначеній декларації ТОВ «Метал Трейд СВ» задекларував перед державою свої податкові зобов’язання по операціям з позивачем, що також знайшло своє відображення і у Додатку 5 до вказаної податкової декларації.

За таких обставин позивач вважає, що висновок ДПІ в м. Лисичанську Луганської області про завищення ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара» податкового кредиту по операціям з ТОВ «Метал Трейд СВ» на загальну суму 343 533,00 грн. за вересень 2009 року є помилковим та таким, що не відповідає дійсності.

Відповідачем за результатами проведеної перевірки, зроблений висновок про нібито порушення позивачем вимог підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, абз. е) підпункту 4.2.9т пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, статті 16, абз. а) пункту 17.2 статті 17, абз. а) пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», статті 163, абз. е) підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164 , підпункту 168.1.1 пункту 168.1 , пункту 168.4.1 пункту 168.4 статті 168, абз. а) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України по операціям з надання ЗАТ «Український мобільний зв'язок» та ПрАТ «МТС Україна», що призвело до заниження податкових зобов’язань по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 2 110,33 грн.

Позивач зазначив, що ДПІ в м. Лисичанську Луганської області вважає, що позивач не утримав податки з доходів, отриманих його працівниками як додаткове благо, у вигляді вартості безоплатно отриманих послуг за користування мобільним зв’язком.

Використання працівниками ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара» послуг мобільного зв’язку у господарській діяльності не підпадає під визначення додаткового блага і не може вважатися додатковим благом, а є лише способом забезпечення виконання працівниками підприємства своїх трудових обов’язків, функцій, тобто витратами на організацію та ведення діяльності позивача (господарська діяльність). Використання мобільного зв’язку є виробничою необхідністю при виконанні працівниками своїх посадових обов’язків і не є отриманими додатковими благами, оскільки безпосередньо пов’язані з виробничою діяльністю самого підприємства.

На підставі вищевикладеного позивач просив:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000372301 від 20.07.2011, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість в частині:

- віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку у розмірі 343 533,00 грн. за результатами господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ»;

- віднесення до складу податкового кредиту суми податку у розмірі 3 952,19 грн. за результатами господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугапорт» по податковим накладним, які були виписані та отримані Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» до 03.08.2009;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000362301 від 20.07.2011, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 12 223,75 грн., з яких за основним платежем – 9 779,00 грн. та за штрафними санкціями – 2 444,75 грн.;

3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001121702 від 20.07.2011, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» визначено податкове зобов’язання з податку на доходи по актам перевірок на загальну суму 2 637,91 грн., з яких за основним платежем – 2 110,33 грн. та за штрафними санкціями – 527,58 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги позивача у повному обсягу, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечував у повному обсягу, просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог та, обґрунтовуючи свої заперечення, навів наступне.

Представник відповідача пояснив, що згідно плану-графіку проведення планових виїзних перевірок на ІІ квартал 2011 року з 01.06.2011 по 30.06.2011 проводилася виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» за період з 01.01.2009 по 31.03.2011.

За результатами перевірки був складений акт від 07.07.2011 за № 61/23-31270574 про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2011.

За результатами розгляду порушень вимог податкового законодавства вказаних в акті від 07.07.2011 за № 61/23-31270574 прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.07.2011:

- № 0000362301 про сплату 9 779,00 грн. податку на прибуток та штрафні санкції у розмірі 2 444,75 грн.,

- № 0000372301 про сплату 315 356,00 грн. – податку на додану вартість та штрафної санкції в розмірі 87 839,00 грн.,

- № 0001121702 про сплату 2 110,33 грн. – податку з доходів фізичних осіб та штрафної санкції в розмірі 527,58 грн.

В акті перевірки зазначено, що від імені ТОВ «Лугапорт» в адресу ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара» було оформлено документи на реалізацію нитки п/пр. МФ ТТН на загальну суму 46 938,17 грн., у тому числі ПДВ 7 823,03 грн., а саме видаткові накладні від 03.03.2009 № 03-03-09-01, від 20.05.2009 № 20-05-09-03, від 03.07.2009 № 03-07-09-02, від 07.08.2009 № 07-08-09-01, від 04.09.2009 № 04-09-09-01 та податкові накладні від 03.03.2009 № 03-03-09-01, від 20.05.2009 № 20—05-09-03, від 19.05.2009 № 19-05-09-03, від 03.07.2009 № 03-07-09-02, від 07.08.2009 № 07-08-09-01, від 04.09.2009 № 04-09-09-01. Дебіторська заборгованість або кредиторська заборгованість за рахунками відсутня.

Договір укладений між ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара» та ТОВ «Лугапорт» на постачання вищезазначеного товару до перевірки не надавався, тобто був відсутній. Під час перевірки було встановлено, що 03.08.2009 Ленінською МДПІ у м. Луганську ТОВ «Лугапорт» було анульоване свідоцтво платника ПДВ. В свою чергу ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара» були отримані та включені до податкового кредиту податкові накладні виписані ТОВ «Лугапорт» у вересні 2009 року на загальну суму ПДВ 2 502,08 грн., тобто вже після анулювання ТОВ «Лугапорт» свідоцтво платника ПДВ.

Крім того перевіркою було встановлено порушення позивачем підпунктів 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»  у зв’язку з включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 343 533,00 грн. сплаченого при придбанні в вересні 2009 року поліпропілену в ТОВ «Метал Трейд СВ», який на дату складання податкових накладних не був платником податку на додану вартість.

Умови постачання товару у договорі укладеному між ТОВ «Метал Трейд СВ» та ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара» не визначені, перевезення товару не підтверджено товарно-транспортними накладними, не складалися акти прийому-передачі товарно-транспортних цінностей між ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара» та«Метал Трейд СВ», перевіркою не встановлені транспортні засоби, якими здійснено перевезення, у ТОВ «Метал Трейд СВ» відсутні необхідні умови для здійснення таких господарських операцій , а саме кількість працюючих – 1 особа, основні засоби відсутні і взагалі відсутній від діяльності, який би надавав йому право на здійснення торгівлі та перевезення поліпропилену.

Представник відповідача зазначив, що ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара» мало пересвідчитися про наявність всіх первинних документів, оскільки ці документи мають важливе значення для нарахування податкового кредиту, так як на їх підставі відбувається відшкодування державою податку на додану вартість, що ним у даному випадку не виконано, внаслідок чого позивачем у податкових деклараціях з ПДВ вказано відомості, які належним чином не підтверджені.

Також за результатами документальної перевірки встановлено факти надання мобільних послуг, якими користуються працівники, наступного напрямку: послуги міжнародного роумінгу, вихідні дзвінки з України за кордон, вихідні дзвінки послуги «МТS Іnternational», SMS за межі України, МТС спец. SMS, SMS розваги. Дані послуги надавалися підприємству оператором мобільного зв’язку із зазначенням у рахунках на сплату номерів мобільних телефонів, які було закріплено за працівниками.

Мобільним зв’язком можна користуватися як в господарській діяльності, так і в особистих потребах. Оскільки у ході перевірки не було надано будь-якого підтвердження зв’язку цих послуг з господарською діяльністю, то використання їх здійснювалося в особистих потребах.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень та вимог п. п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є органи державної податкової служби –щодо податків, які справляються до бюджетних та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що у період часу з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року фахівцями відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року, висновки якої відображені в Акті № 61/23-31270574 від 07.07.2011 року (Т.1. а. с. 59-108).

За результатами проведеної перевірки відповідачем були винесені: податкове повідомлення-рішення № 0000372301 від 20.07.2011 року, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 439 195 грн., з яких за основних платежем - 351 356,00 грн. та за штрафними санкціями - 87 839,00 грн. (Т. 1 а. с. 33); податкове повідомлення-рішення № 0000362301 від 20.07.2011 року, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 12 223,75 грн., з яких за основних платежем - 9 779,00 грн. та за штрафними санкціями - 2 444,75 грн. (Т. 1 а. с. 34); податкове повідомлення-рішення № 0001121702 від 20.07.2011 року, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи по актам перевірок на загальну суму 2 637,91 грн., з яких за основних платежем - 2 110,33 грн. та за штрафними санкціями - 527,58 грн. (Т. 1 а. с. 35).

Вказані повідомлення-рішення винесені у зв'язку з виявленими відповідачем під час проведення перевірки порушеннями з боку позивача відповідних норм законодавства України.

Так, в акті перевірки, який послужив підставою для винесення оскаржуваних повідомлень-рішень, відповідач вказує на порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час здійснення фінансово-господарських відносин, що, за твердженням відповідача, призвело до завищень валових витрат позивачем у сумі 39 115,00 грн. у зв'язку із включенням до складу валових витрат операцій по взаємовідносинам з TOB «Лугапорт».

Відповідно до п. 5.2.1. пункту 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В акті перевірки не зазначено, який саме абзац підпункту 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» порушено позивачем, але аналіз вказаної норми в контексті акту перевірки призводить до висновку, що мається на увазі абзац 4 цього підпункту, згідно якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом були досліджені документи, які підтверджують факт придбання нитки позивачем та подальше її використання у своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку, а саме: видаткові накладні (Т. 1 а. с. 153-157, ), рахунки - фактури (Т. 1 а. с. 152-, 158), платіжні доручення (Т. 1 а. с. 123-128), матеріальні звіти по цехах, оборотно-сальдові відомості по рахунку 201.

Вказані документи маються у наявності, були надані відповідачу під час перевірки, відповідають вимогам правил податкового обліку, передбаченим, зокрема ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому позивач цілком законно включив до складу валових витрат суми господарських угод з TOB «Лугапорт».

Будь-яких обмежень, передбачених пунктами 5.3-5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за господарськими операціями між позивачем та TOB «Лугапорт» судом не встановлено.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем законно та обґрунтовано включено до складу валових витрат витрати за господарськими операціями з TOB «Лугапорт».

В акті перевірки відповідачем також вказується на порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок па додану вартість», який діяв на час здійснення господарських операцій, що, на думку відповідача, призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 7 823,00 грн. по операціям з TOB «Лугапорт» у зв'язку з анулюванням 03.08.2009 року Ленінською МДПІ у м. Луганську свідоцтва платника податку на додану вартість TOB «Лугапорт», а також наявністю кримінальної справи відносно TOB «Лугапорт», а також завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 343 533,00 грн. у вересні 2009 року у зв'язку з тим що свідоцтво платника ПЛВ TOB «Метал Трейд СВ» було анульовано 21.08.2009 року.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового період" та сумою податкового кредиту такого звітного податкового період.

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на до дану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, в даному випадку контрагентом позивача були виписані податкові накладні з додержанням вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується, на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що податковий кредит з ПДВ за господарськими операціями з TOB «Лугапорт» у .березні - вересні 2009 року та операціям з TOB «Метал Трейд СВ» у вересні 2009 року позивачем сформовано на підставі досліджених в судовому засіданні податкових накладних, оформлених відповідно до вимог законодавства України, яке діяло на час їх оформлення.

Крім того, в матеріалах справи мається постанова Луганського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року по справі № 2а-1409/10/1270 за позовом TOB «Метал Трейд СВ» до Ленінської МГНІ м. Луганська, згідно якої позовні вимоги TOB «Метал Трейд СВ» задоволені у повному обсязі, зобов'язано Ленінську міжрайонну податкову інспекцію в м. Луганську прийняти податкові декларації з податку на додану вартість за період з 21.09.2009 року по 31.03.2010 року та ввести їх до електронної бази «АРМА ЗВІТ». Зазначена постанова набрала чинності. Із тексту вказаної постанови вбачається, що свідоцтво платника ПДВ TOB «Метал Трейд СВ» було анульовано незаконно, тому за протестом прокурора розпорядженням керівника Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 21.09.2009 року № 614 було відмінено анулювання реєстрації та скасовано акт про анулювання реєстрації TOB «Метал Трейд СВ» як платника податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих та інших документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне на момент здійснення позивачем господарських операцій податкове законодавство не ставило в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В акті перевірки відповідач вказує, що позивачем було допущено порушення п. п. 3.1.3 п. 3.1, ст. 3, абз. е) п. п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, ст. 16, абз. а) п. 17.2 ст. 17, абз. а) п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок доходів фізичних осіб» за № 889-ІV від 22.05.2003 р. зі змінами та доповненнями, ст. 163, абз. е) п. п. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. п. 168.1.1 п. 168.1, п. п. 168.4.1, п. 168.4 ст. 168, абз. а) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VІ, що призвело до заниження по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2009 по 30.03.2011 у сумі в розмірі 2 110,33 грн., в тому числі у 2009 році в сумі 562,77 грн., у 2010 році в сумі 1 413,01 грн., у І кварталі 2011 року в сумі 131,55 грн.

Згідно абз. «е» п. п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок доходів фізичних осіб» дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування,  за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Абзацом «а»пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок доходів фізичних осіб» передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Відповідно до абз. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно ст. 163 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи  доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України; об’єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Абзацом «е» п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України передбачено, що дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Відповідно до п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100: (100  Сп),

де К  коефіцієнт;

Сп  ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об’єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Згідно п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом 168.4.1. пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до абз. а) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Судом встановлено, що ЗАТ Український мобільний зв'язок та ПРАТ «МТС Україна» надавало ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара» послуги міжнародного роумінгу, вихідні дзвінки з України за кордон, вихідні дзвінки послуги «МТS Іnternational», SMS за межі України, МТС спец. SMS, SMS розваги.

Позивачем здійснювалася оплата за вищезазначені послуги на підставі рахунків за телекомунікаційні послуги, які виставлялися ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара» підприємствами, які надавали ці послуги.

Відповідач помилково дійшов до висновку, що використання працівниками позивача – ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара» послуг мобільного зв’язку є додатковим благом, оскільки використання послуг мобільного зв’язку ТОВ з іноземними інвестиціями «Лутара» є виробничою необхідністю при виконанні працівниками свої посадових обов’язків і не є отриманими додатковими благами у зв’язку з тим, що безпосередньо пов’язані з виробничою діяльністю підприємства.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийнятих повідомлень-рішень.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не дотримав вимоги закону про захист охоронюваних прав, свобод та інтересів юридичної особи - позивача, у сфері публічно-правових відносин, рішення-повідомлення винесені відповідачем не у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та необґрунтовано, тому ці оскаржувані рішення є неправомірним, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Питання по судових витратах вирішується наступним чином, відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 18 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 17, 71, 87, 94, 158 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                      П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000372301 від 20.07.2011, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість в частині:

- віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку у розмірі 343 533,00 грн. за результатами господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ»;

- віднесення до складу податкового кредиту суми податку у розмірі 3 952,19 грн. за результатами господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугапорт» по податковим накладним, які були виписані та отримані Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» до 03.08.2009;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000362301 від 20.07.2011, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 12 223,75 грн., з яких за основним платежем – 9 779,00 грн. та за штрафними санкціями – 2 444,75 грн.;

          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001121702 від 20.07.2011, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» визначено податкове зобов’язання з податку на доходи по актам перевірок на загальну суму 2 637,91 грн., з яких за основним платежем – 2 110,33 грн. та за штрафними санкціями – 527,58 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Лутара» (код ЄДРПОУ 31270574) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 23.01.2012 року.

           СуддяС.К. Коршиков