Справа № 22ц -1398/2006 р.            Головуючий у 1 інстанції Костюченко Г.С.

Категорія 32                                        Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

УХВАЛА ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

13 вересня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого                                           Славгородської Н.П.,

суддів:                                                       Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л.,

при секретарі судового засідання        Цвєтковій Ю.В.,

за участю:

представника відповідачки                     ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за   апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2005 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3    про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2005 року звернулася з позовом до ОСОБА_3 (в теперішній час ОСОБА_3) про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням -будинком АДРЕСА_1.

Вона посилалась на те, що її онука ОСОБА_4 прописана в її (позивачки) будинку, але з 1999 року в ньому не проживає, оскільки одружилася та виїхала з чоловіком та дитиною в Німеччину.

Посилаючись на те, що відповідачка не проживає в спірному будинку без поважних причин та втратила право на користування ним, просила позов задовольнити.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2005 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_1 просить рішення скасувати, а справу повернути на новий розгляд. На думку апелянта, судом порушені вимоги матеріального і процесуального права.

Позивачка 11 травня 2006 року розпорядилася своїм будинком, подарував його ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідачки, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, та дійшов вірного висновку про те, що відповідачка з 1999 року не проживає в спірному будинку без поважних причин. У звязку з чим, обґрунтовано задовольнив позов.

Доводи апелянта про те, що суд не врахував того, що вона виїхала у Німеччину на роботу, а також те, що її неповнолітня донька навчається у школі, а тому зберігає право користування спірним будинком не є обґрунтованими.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачка уклала шлюб з громадянином Німеччини та виїхала з ним та дитиною для проживання в указану країну. Сімейні стосунки та обставини виїзду позивачки, спростовують її   твердження про те, що вона виїхала за кордон тимчасово, за умовами і характером роботи, як це передбачено п.2 ч.З ЖК України.

Навчання її дитини у школі саме по собі не є підставою для збереження за неповнолітньою дитиною право користування спірним приміщенням, оскільки місце проживання неповнолітніх дітей визначається за місцем проживання батьків.

Також безпідставні посилання апелянта на необхідність залучення до участі у справі органів опіки та піклування, оскільки це не передбачено законом.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.   303, 308,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу її проголошення, але з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.

Головуючий:    підпис

Судді:                   підписи

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного Миколаївської області

О.Я.Мурлигіна