КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2012 року 2а-6014/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., при секретарі судового засідання - Мостовому О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 та ОСОБА_2
доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області
провизнання приписів нечинними,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - Позивачі) звернулись до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі - Відповідач) про визнання відмови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 31 листопада 2011 року № 14.2 та № 15.2 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил шляхом знесення самовільно збудованого гаражу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані приписи видано з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки будівництво гаражів було погоджено в установленому порядку та здійснено на земельних ділянках відповідно до цільового призначення.
В письмових запереченнях, наданих до суду, відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що в серпні 2008 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було проведено перевірку позивачів з питань дотримання вимог містобудівного законодавства щодо будівництва гаражів по АДРЕСА_1. В результаті перевірки встановлено факт самовільного будівництва гаражів в охоронній зоні водопроводу Ф500 і електрокабеля 10кВт та без дозволу інспекції, що є порушенням вимог ст.ст. 23, 29 Закону України "Про планування та забудову територій", а також винесено постанови від 14.08.2008 року про притягнення до адміністративної відповідальності та видано приписи з вимогами отримати дозволів на будівництво згідно чинного законодавства або знести гараж. У подальшому, в листопаді 2011 року фахівцями інспекції були проведені повторні перевірки та встановлені ті ж самі порушення. Так, за результати проведеної перевірки 16.01.2011 року інспекцією були винесені приписи про знесення самовільно збудованих гаражів в термін до 15 грудня 2011 року. Враховуючи те, що під час перевірок було встановлено порушення вимог містобудівного законодавства, відповідач вважає, що оскаржувані приписи відповідають вимогам закону.
У судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням десятої сесії п’ятого скликання Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 14 січня 2007 року погоджено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безкоштовну передачу земельних ділянок площею по 0,01 га для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), особистого селянського господарства, садівництва, дачного, гаражного будівництва громадянам.
Даним рішенням Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області зобов’язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одержані земельні ділянки у приватну власність використовувати за цільовим призначенням та суворо дотримуватись вимог Земельного кодексу України.
Крім тог, цим рішенням Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області передбачено, що до одержання Державного акту на право приватної власності на землю, громадяни користуються цим рішенням.
У подальшому, рішенням тринадцятої сесії п’ятого скликання Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 25.07.2008 року № 13-398 земельні ділянки площею по 0,01 га, які розташовані в Шкарівській сільській раді, АДРЕСА_1, передані у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2
08 вересня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали Державні акти на право власності на земельні ділянки площею по 0,0100 га у межах Шкарівської сільської ради, АДРЕСА_1, цільове призначення яких визначено - для гаражного будівництва.
На зазначених земельних ділянках позивачами було збудовано один багатомісний гараж розмірами 16 м х 18 м.
У серпні 2008 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області були проведені перевірки з питань дотримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимог містобудівного законодавства.
В ході перевірок було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порушення вимог ст.ст. 23, 29 Закону України "Про планування та забудову територій" самовільно збудували гаражі розмірами 10х18 м та 6х18 м по АДРЕСА_1 в охоронній зоні водопроводу Ф500 і електрокабеля 10кВт та без дозволу на виконання будівельних робіт.
За результатами перевірки стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 13.08.2008 року були складені протоколи про порушення вимог містобудівного законодавства та постановами по справі про адміністративне правопорушення від 14.08.2008 року № 24/2 та № 25/2 притягнуто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.
Штрафи, накладені постановами про адміністративне правопорушення від 14.08.2008 року № 24/2 та № 25/2, були сплачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно в добровільному порядку.
14.08.2008 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були винесені приписи № 2 та № 3, якими приписано отримати дозвіл на будівництво згідно чинного законодавства або знести гаражі в термін до 01.10.2008 року.
В подальшому, 16 листопада 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області були винесені приписи № 14.2 та № 14.5 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, у яких зазначено, що у результаті перевірки встановлено порушення, а саме: самовільно збудовані гаражі в 2007 році розмірами 10х18 м та 6х18 м в охоронній зоні водопроводу Ф500 і електрокабеля 10кВт. Порушено вимоги ст.ст. 23, 29 Закону України "Про планування та забудову територій".
Вищезазначеними приписами запропоновано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знести самовільно збудовані гаражі в термін до 15 грудня 2011 року.
Позивачі, не погоджуючись з приписами відповідача, звернулись до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності у період до 12.03.2011 року визначалися Законом України від 20.04.2000 року № 1699-III "Про планування і забудову територій" (далі - Закон № 1699-III), а після 12.03.2011 року, - визначені Законом України від 17.02.2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI).
Статтею 23 Закону № 1699-III було встановлено: забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво); розміщення об'єктів містобудування на території населених пунктів та за їх межами здійснюється відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки згідно із затвердженою містобудівною документацією, регіональними або місцевими правилами забудови; суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки при проектуванні і здійсненні будівництва об'єкта містобудування; будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації; планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюються з урахуванням законних інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.
Схожі за своїм правовим змістом норми містяться у статті 26 Закону № 3038-VI.
Відповідно до статті 28 Закону № 1699-III проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку.
Статтею 29 Закону № 1699-III було визначено: документом, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, є дозвіл на виконання будівельних робіт; дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю; дозвіл на виконання будівельних робіт надається на нормативний строк будівництва об'єкта або на строк дії договору (контракту) підряду на будівництво об'єкта; дія дозволу може бути продовжена за зверненням замовника на строк не більше одного року; контроль за виконанням будівельних робіт здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю; перелік будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затверджується Кабінетом Міністрів України.
За правилом частини четвертої статті 301 Закону № 1699-III прийняття в експлуатацію збудованих до 31 грудня 2008 року без залучення підрядних організацій приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, які споруджувалися без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об'єктів у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архітектури, за наявності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт.
Державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади (стаття 31 Закону № 1699-III).
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 41 Закону № 3038-VI).
Відповідно до пунктів 1, 2 "Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції). Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.
Згідно з частиною четвертою статті 41 Закону № 3038-VI посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки, зокрема, мають право: безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.
Так, частиною четвертою статті 41 Закону № 3038-VI та пунктом 11 вказаного Порядку передбачено право посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців науково-дослідних, дослідно-конструкторських, експертних та проектних установ; одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.
З матеріалів перевірки, наданих суду відповідачем вбачається, та позивачами не заперечується, що по АДРЕСА_1, позивачами самовільно збудовано гараж без дозволу на виконання будівельних робіт Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області.
Згідно з частиною першою статті 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Конструкція норми частини першої статті 38 Закону № 3038-VI передбачає обов’язкову умову видання припису - виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою.
У свою чергу, встановленню факту наявності самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, передує встановлення наявності чи відсутності істотного порушення будівельних норм або порушень законних прав та інтересів інших осіб.
Так, відповідачем зазначається в оскаржуваних приписах, що позивачами самовільно збудовані гаражі в 2007 році розмірами 10х18 м та 6х18 м в охоронній зоні водопроводу Ф500 і електрокабеля 10кВт, що є порушенням вимог ст.ст. 23, 29 Закону України "Про планування та забудову територій".
Проте, факт порушення законних прав та інтересів інших осіб - власників інженерних мереж у відповідності до вимог законодавства повинно посвідчуватись витягом з проектної документації будівництва трубопроводу холодного водопостачання діаметром 500 мм та прокладення кабельної лінії напругою 10 кВт, які належать особам, чиї законні права та інтереси порушено, а також технічною документацією з землеустрою щодо встановлення охоронних зон зазначеного водопроводу та електричного кабелю.
Чинним законодавством України передбачено право забудовника на узаконення самочинного будівництва шляхом оформлення відповідних дозвільних документів та проектної документації на будівництво, усунення допущених порушень будівельних норм і правил під час будівництва об’єкта, виконання інших вимог, встановлених чинним законодавством, проте рішення про знесення самочинно збудованих об’єктів приймається як остаточний засіб, коли забудовник не може в установлений строк усунути допущені ним порушення.
Так, розділом 8 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" передбачено порядок розміщення інженерних мереж.
Пунктом 8.53 ДБН 360-92 передбачено, що інженерні мережі слід розміщувати переважно у межах поперечних профілів вулиць і доріг: під тротуарами і розділювальними смугами - інженерні мережі в колекторах, каналах або тунелях; у межах розділювальних смуг - теплові мережі, водопровід, газопровід, господарсько-побутову й дощову каналізацію.
Отже, зі змісту пункту 8.53 ДБН 360-92 слідує, що розділ 8 ДБН 360-92 визначає порядок розміщення інженерних мереж в умовах існуючої забудови, а не розміщення архітектурних об’єктів на земельних ділянках, через які існує ймовірна можливість прокладення інженерних мереж.
Як вбачається з Державних актів на право власності на земельні ділянки, земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 межують з землями загального користування (проїзд).
Таким чином, земельна ділянка, на якій збудовано гараж розмірами 16 м х 18 м, на протязі 26,59 м межує з проїздом, в смузі якого відповідно до пункту 8.53 ДБН 360-92 і мають бути розміщені інженерні мережі.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку прокладення інженерних мереж через земельні ділянки, не передані у користування, власник інженерних мереж у відповідності до ст.ст. 99, 110, 112 Земельного кодексу України має подати до уповноваженого органу по земельним ресурсам інформацію щодо обмежень у використанні прилеглих до інженерних мереж земельних ділянок з метою встановлення сервітутів, охоронних зон та/або зміни цільового призначення частини прилеглих земельних ділянок.
З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки позивачів використовується на підставі правовстановлюючих документів, передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Так, у висновку № 442 від 14.04.2008 року про погодження технічної документації та наявні обмеження на використання земельних ділянок Начальника відділу містобудування, архітектури, ЖКГ та розвитку інфраструктури, інформація щодо проходження по земельним ділянкам позивачів труби водовідводу та електрокабеля, а також наявні обмеження щодо її використання з цього приводу відсутні.
Проте, ні у матеріалах справи, ні у матеріалах перевірки додержання громадянами та юридичними особами вимог законодавства України у сфері містобудування на об’єкті по АДРЕСА_1, не міститься доказів того, що об’єкт самовільного будівництва збудований з істотними порушеннями будівельних норм, й усунення порушень можливе лише шляхом знесення об’єкта, а саме не надано суду витяг з технічної документації проектів будівництва трубопроводу холодного водопостачання діаметром 500 мм та прокладення кабельної лінії напругою 10 кВт, доказів наявності на земельних ділянках позивачів охоронних зон проходження магістралей трубопроводу холодного водопостачання діаметром 500 мм та кабельної лінії напругою 10 кВт.
Само по собі здійснення самовільного будівництва не означає автоматично, що таке будівництво здійснене з істотним порушення будівельних норм та стандартів. Відповідне питання підлягає з’ясуванню спеціалістами у сфері будівництва, зокрема, шляхом проведення експертиз, оглядів, лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій. Як зазначалось вище, посадовим особам інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю надані повноваження на залучення до проведення перевірок відповідних фахівців.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки відсутні належним чином встановлені факти істотного порушення будівельних норм і стандартів та порушення інтересів інших осіб, суд дійшов висновку, що винесені відповідачем приписи щодо знесення позивачами об’єкта самовільного будівництва є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, якщо законодавством не врегульовані певні правовідносини, то виходячи із загальних принципів адміністративного судочинства, особа має право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд та користуватися іншими правами, які надані Конституцією України та законами України.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати нечинним припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 16 листопада 2011 року № 14.2.
Визнати нечинним припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 16 листопада 2011 року № 15.2.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Балаклицький А. І.
Повний текст постанови складено та підписано 23.01.12.