УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа№ 22а-1503/2006 Головуючий у 1-й інстанції - Нікітіна С.Й.
Категорія 22 Доповідач - Гайворонський С.П.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2006 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді Гайворонського С.П.
суддів Виноградової Л.Є.
Сегеди С.М.
при секретарі Шкрабак В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1(в інтересах ОСОБА_2) на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006 р. за позовом представника позивача ОСОБА_1( в інтересах ОСОБА_2) до Одеського обласного військового комісаріату (далі ООВК ) про визнання права ОСОБА_2 на надбавку до пенсії, як інваліду війни 2-ї групи, проведення перерахунку пенсії з урахуванням права на надбавку і виплаті у зв'язку з цим грошової заборгованості,
ВСТАНОВИЛА:
26 червня 2006 року представник позивача ОСОБА_1( в інтересах ОСОБА_2) звернулася до суду з вищевказаним позовом, щодо визнання за ОСОБА_2 права на надбавку до пенсії, як інваліду 2-ої групи за 2001-2005 р. р. і з урахуванням цієї надбавки, виплаті відповідачем грошової заборгованості.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006 р. у задоволенні зазначених вище позовних вимог представника позивача ОСОБА_1( в інтересах ОСОБА_2) відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1, ( в інтересах ОСОБА_2 ) просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою задовольнити позов в зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
При цьому вказується, що суд першої інстанції необгрунтовано прийшов до висновку, що позивач не має права на надбавку, як інвалід 2-ї групи, в постанові суду зроблений помилковий висновок про те, що невідповідна законодавству України Постанова Кабінету Міністрів №1 від 03 січня 2003 року, в тому разі, якщо вона не скасована, повинна застосовуватись при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком, до вказаних правовідносин районний суд неправильно застосував положення Конституції України, Законів України, Постанови Кабінету Міністрів України. Також, суд помилково застосував Постанову Пленуму Верховного суду України, яку не повинен був. застосовувати, оскільки це суперечить ст. 9 КАС України.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги в межах позову і апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на протязі 2001-2005 р. р. надбавка до пенсії позивача, як інваліда 2-ї групи передбачена Законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх та їх соціального захисту" і „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", має обчислюватися згідно з вимогами законодавства з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 342 від 19. 03. 1996 р., № 831 від 26. 07. 1996 р., №1 від 03. 01.2003 р.
Вказаний висновок суду є обґрунтованим і відповідає вимогам законодавства України.
Так, відповідно до положень Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб" за станом на 2001-2005 р. р. пенсія або щомісячне довічне грошове забезпечення, яке виплачується замість пенсії, підвищувалося інвалідам на певний відсоток мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком у даному випадку для застосування вказаних Законів встановлювався відповідними постановами Кабінету Міністрів України № 342 від 19. 03. 1996 р., № 831 від 26. 07. 1996 р., № 1 від 03. 01. 2003 р., № 1350 від 27. 08. 2003 р.
Судом встановлено і сторони по справі не заперечують, що позивач підпадав під дію положень Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб" і за 2001-2005 р. р. йому нараховувалася і виплачувалася надбавка, як інваліду, обчислена на підставі розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
Таким чином, розрахунок вказаної надбавки позивачу за даний період часу проводився відповідно до діючого законодавства України і тому відповідно до вищевказаних правових положень у суду першої інстанції не було законних підстав для ухвалення рішення щодо зобов'язання Одеського обласного військового комісаріату перераховувати пенсію позивача з вказаних ним підстав.
Посилання в позові і в апеляційній скарзі представника позивача на те, що розмір мінімальної пенсії за 2001-2005 р. р. необхідно розраховувати виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого законом, а не на підставі постанов Кабінету Міністрів України, не ґрунтується на законі.
Так, Законами України „Про підвищення мінімального розміру пенсії", „Про пенсійне забезпечення", „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік", „Про прожитковий мінімум на 2003 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік", "Про Державний бюджет України на 2005 рік", за станом на 2001-2005 р. р. не передбачено можливість і фактично заборонено застосування мінімальної пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для обчислення надбавок до пенсії або щомісячного довічного грошового забезпечення, яке виплачується замість пенсії, в порядку передбаченому Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб".
Посилання позивача на ст. 46 Конституції України не має відношення до справи, оскільки ця стаття визначає, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, а не встановлює, що мінімальна пенсія за віком у будь-якому випадку має дорівнювати прожитковому мінімуму.
Крім того, посилання апеляційної скарги на те, що розглядаючи справу в порядку КАС України, суд застосовував по справі положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 15. 04. 2005 р. № 4 "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", не суперечить ст. 9 КАС України, оскільки суд першої інстанції при вирішенні даної справи з посиланням на роз'яснення вказаної постанови, керувався принципом законності, який гарантований громадянам України Конституцією та Законами України.
Разом з тим, правильно встановивши обставини справи і прийнявши рішення, яке відповідає вимогам законодавства України, в рішенні суду неправильно мотивовано висновок щодо необґрунтованості доводів позивача.
Зокрема, суд першої інстанції вказав: "Дійсно, Законом України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік" прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність встановлений у розмірі 284,69 грн. гривні на місяць, а стаття 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" встановлює прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, у розмірі 332,00 грн. на місяць.
Вищевказаними Законами передбачено розмір прожиткового мінімуму, а статті 14, 15 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09. 07. 2003 р., який вступив в дію з 01. 01. 2004 р., зобов'язують Кабінет Міністрів України у шестимісячний термін привести свої нормативно-правові акти і забезпечити міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом, а також вказує на те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Внаслідок чого склалось невідповідність діючих Постанов Кабінету Міністрів України № 342 від 19. 03. 1996 року, № 831 від 26. 07. 1996 року та № 1 від 03. 01. 2003 року, які до теперішнього часу не приведені у відповідність із Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не скасовані, та повинні бути застосовані при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком".
Тобто, суд першої інстанції вказав на невідповідність Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказаних постанов Кабінету Міністрів України, якими визначався розмір мінімальної пенсії за віком для обчислення надбавки до пенсії позивача з застосуванням Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб" з тих підстав, що вони не приведені у відповідність до закону і не скасовані. Але це виключало в такому разі застосування даних постанов Кабінету Міністрів України і відповідно суперечило головному висновку суду про необґрунтованість позову по справі.
Проте суд першої інстанції не врахував, що вказані постанови Кабінету Міністрів України при застосуванні для обчислення підвищення пенсії на підставі розміру мінімальної пенсії за віком згідно із Законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб" за станом на 2001-2005 р. р. не суперечили і не мали відношення до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає зміні з вилученням з неї вищевказаного мотивування висновку суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів позивача.
Керуючись ст. ст. 195, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1( в інтересах позивача ОСОБА_2 ) частково задовольнити, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006 р. змінити, вилучивши з її мотивувальної частини наступні речення: "Дійсно, Законом України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік" прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність встановлений у розмірі 284,69 грн. гривні на місяць, а стаття 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" встановлює прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, у розмірі 332,00 грн. на місяць.
Вищевказаними Законами передбачено розмір прожиткового мінімуму, а статті 14, 15 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09. 07. 2003 р., який вступив в дію з 01. 01. 2004 р., зобов'язують Кабінет Міністрів України у шестимісячний термін привести свої нормативно-правові акти і забезпечити міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом, а також вказує на те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Внаслідок чого склалось невідповідність діючих Постанов Кабінету Міністрів України № 342 від 19. 03. 1996 року, № 831 від 26. 07. 1996 року та № 1 від 03. 01. 2003 року, які до теперішнього часу не приведені у відповідність із Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не скасовані, та повинні бути застосовані при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком".
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова суду за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту
проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо у Вищий адміністративний суд України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Судді колегії: