Судове рішення #21043091

Справа №2-160/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

07 лютого 2012 року                     Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                                        -                    Майбоженко А.М.

при секретарі                                        -                    Воіновій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Головного управління юстиції в м.Києві, Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори, третя особа: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори, Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»про визнання заповіту частково недійсним, визнання права на обов’язкову частку, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з позовом в інтересах позивача.

Під час розгляду справи по суті представник позивача уточнив позовні вимоги, дані уточнення були прийняті судом.

З урахуванням уточнених позовних вимог, вони обґрунтовуються наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивача ОСОБА_4, яка постійно проживала в АДРЕСА_1

Після її смерті залишилася ? частина квартири за зазначеною адресою, яку вона заповідала позивачу ОСОБА_1 за заповітом, посвідченим Одинадцятою державною нотаріальною конторою 23 серпня 2006 року за реєстровим №6-2038, який на день смерті його матері не скасовано і не змінено.

В шестимісячний строк для прийняття спадщини, а саме, 19 жовтня 2010 року, позивач ОСОБА_1 направив поштою заяву про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину, справжність підпису на якій засвідчено нотаріусом за місцем проживання.

25 листопада 2010 року за вхідним номером №1317 зазначену заяву отримано за місцем відкриття спадщини Двадцять першою київською державною нотаріальною конторою після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини, тобто після 2 листопада 2010 року.

На той час, Двадцять першого київською державною нотаріальною конторою, були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме, 12 листопада 2010 року за реєстровим номером №7934 дочці ОСОБА_5 на 1/3 частини, 15 листопада 2010 року за реєстровими номером 7958 –сину ОСОБА_6 на 1/6 частини квартири за АДРЕСА_1 що належала їх померлій матері ОСОБА_4 на праві приватної власності.

17 березня 2011 року Двадцять першою київською державною нотаріальною конторою відмовлено спадкоємцю за заповітом ОСОБА_1 в видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки нотаріус зазначеної державної нотаріальної контори вважає, що спадкоємець пропустив 6-місячний строк для прийняття спадщини.

Просить суд визнати, що позивач не пропустив строк для прийняття спадщини бо вчасно, а саме 19.10.2010 року в шестимісячний строк для прийняття спадщини подав заяву про прийняття спадщини подав заяву про її прийняття на ім’я державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини після померлої матері ОСОБА_4 шляхом здачі такої заяви до установи зв’язку або визнати своєчасно поданою позивачем заяву про прийняття спадщини на ім’я нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини 19.10.2011 року до установи зв’язку в шестимісячний строк для прийняття спадщини; визнати право власності в порядку спадкування за заповітом за позивачем на ? частину квартири АДРЕСА_1 після смерті померлої матері ОСОБА_4, визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, видані Двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою 12.11.2010 року та 15.11.2010 року на ім’я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (відповідно).

До спільного розгляду з первісним позовом судом було прийнято зустрічний позов відповідача ОСОБА_3 про визнання заповіту частково недійсним, визнання права на обов’язкову частку.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовуються наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4 –мати позивача та відповідачів  за зустрічним позовом. На момент її смерті вона з чоловіком –ОСОБА_7 проживали за адресою: АДРЕСА_1. Після смерті матері відкрилась спадщина у вигляді 1\2 частини даної квартири. 25.05.2010 року ОСОБА_7 звернувся до нотаріальної контори з заявою про відмову від прийняття спадщини за законом після смерті дружини на користь доньки ОСОБА_3 –позивача за зустрічним позовом. У встановлений законом шестимісячний строк з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Після спливу шестимісячного строку,  з урахуванням заяви ОСОБА_7, нотаріусом було видано свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 та ОСОБА_2 12.03.2011 року батько позивача за зустрічним позовом помер. Посилається на те, що у зв’язку з тим, що заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини надійшла на адресу Двадцять першої державної нотаріальної контори лише 25.11.2010 року, а строк для прийняття спадщини закінчився 02.11.2010 року, то спадкоємцям були видані оспорювані позивачем за первісним позовом свідоцтва про право на спадщину. У разі своєчасного ж надходження заяви про прийняття спадщини за заповітом від імені ОСОБА_1 та видачі йому свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_7 мав би право на обов’язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту як непрацездатний чоловік померлої. Про існування заповіту нікому відомо не було, тому батько і написав заяву про відмову від спадщини на її (ОСОБА_3.) користь, оскільки саме вона доглядала батьків. Брати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 родинні відносини з батьками не підтримували, допомоги не надавали. Враховуючи те, що за своїм волевиявленням батько відмовився від прийняття спадщини на її користь і незаконно був позбавлений обов’язкової частки у спадщині, яку б він отримав у разі належного оформлення спадщини за заповітом ОСОБА_1, та мав би змогу передати цю частку спадщини позивачу за зустрічним позовом. При посвідченні заповіту від 23.08.2006 року на розпорядження ОСОБА_4 про передачу належної їй на праві власності частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 в порушення вимог чинного законодавства не було з’ясовано та зазначено коло осіб, які мали право на обов’язкову частку спадщини. Просить суд визнати законність належності за ОСОБА_7 прав на обов’язкову частку у спадщині після смерті його дружини ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року у розмірі 1/8 частин всього спадкового майна, визнати за ОСОБА_3 право на спадщину по закону у розмірі обов’язкової частки, яка належала б її батьку ОСОБА_7 у разі своєчасного звернення до нотаріальної контори ОСОБА_1 на отримання спадщини за заповітом, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року після смерті ОСОБА_4, визнати заповіт від 23.08.2006 року на розпорядження ОСОБА_4 про передачу належної їй на праві власності частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 частково недійсним в частині не зазначення права на обов’язкову частку спадщини, що мала належати ОСОБА_7

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 первісні позовні вимоги з урахуванням уточнень, прийнятих судом, підтримала та просила їх задовольнити, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечила.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні заперечили проти задоволення всіх заявлених у справі позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник наполягали на задоволенні зустрічних позовних вимог, у задоволенні первісних просили відмовити.

Представники Головного управління юстиції в м.Києві, Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори та КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»в судове засідання не з’явились, подали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. Суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, що заявлені у справі, виходить з наступного.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4, яка постійно проживала в АДРЕСА_1 –мати ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Після її смерті залишилася спадщина у вигляді ? частина квартири за зазначеною адресою, яку вона заповідала позивачу ОСОБА_1 за заповітом, посвідченим Одинадцятою державною нотаріальною конторою 23 серпня 2006 року за реєстровим №6-2038.

В шестимісячний строк для прийняття спадщини до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Їх батько ОСОБА_7 звернувся з заявою про відмову у прийняття спадщини на користь доньки ОСОБА_3

Крім того, 19 жовтня 2010 року, ОСОБА_1 направив поштою заяву про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину, справжність підпису на якій засвідчено нотаріусом за місцем проживання. 25 листопада 2010 року за вхідним номером №1317 зазначену заяву отримано за місцем відкриття спадщини Двадцять першою київською державною нотаріальною конторою після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини, тобто після 2 листопада 2010 року.

На той час, Двадцять першого київською державною нотаріальною конторою, були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме, 12 листопада 2010 року за реєстровим номером №7934 дочці ОСОБА_5 (з урахуванням тієї частини спадщини, від якої відмовився ОСОБА_7.) на 1/3 частини, 15 листопада 2010 року за реєстровими номером 7958 –сину ОСОБА_6 на 1/6 частини квартири за АДРЕСА_1 що належала їх померлій матері ОСОБА_4 на праві приватної власності.

17 березня 2011 року Двадцять першою київською державною нотаріальною конторою відмовлено спадкоємцю за заповітом ОСОБА_1 в видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Підставами для відмови стало те, що спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про обґрунтованість первісних позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Аналіз вказаної вимог закону дає змогу дійти висновку про те, що для спадкування за законом за наявності заповіту спадкодавця необхідний ряд умов, зокрема, визнання заповіту недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом.

З матеріалів справи вбачається, що заповіт на ім’я ОСОБА_1 недійсним не визнавався, відмови від прийняття спадщини він не заявляв.

Згідно ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкодавець ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Шестимісячний строк, встановлений законом для прийняття спадщини сплив 02.11.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 19.10.2010 року звернувся з заявою про прийняття спадщини, справжність підпису в якій була засвідчена нотаріусом м.Малоярославець, Калузької області, Російської Федерації за місцем проживання спадкоємця.

Як зазначалось вище, зі змісту ст.1269 ЦК України, для прийняття спадщини спадкоємцем мають бути вчинені активні юридично значимі дій у вигляді подання заяви про прийняття спадщини нотаріусу протягом строку, визначеного ст.1270 ЦК України.

Такі дії ОСОБА_1 були вчинені 19.10.2010 року, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого законом для прийняття спадщини. При цьому заяву про прийняття спадщини було направлено ним до компетентних нотаріальних органів України 19.10.2010 року за допомогою поштового зв’язку, а тому ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину. При цьому заперечення відповідачів за первісним позовом щодо несвоєчасного звернення ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини, оскільки заява надійшла до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини після спливу шестимісячного строку, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки чинним законодавством не покладається обов’язок на спадкоємця щодо направлення заяви про прийняття спадщини з такого розрахунку, щоб вона була отримана нотаріусом в межах шестимісячного строку. Кінцева дата цього строку не припиняє право особи на прийняття спадщини у випадку направлення заяви поштою раніше її настання з огляду на вимоги ч.2 ст.255 ЦК України, згідно якої письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Згідно ст.1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

З огляду на вимоги ст.1301 ЦК України, враховуючи те, що позивачем ОСОБА_1 було вчинено дії спрямовані на прийняття спадщини в межах строку, визначеного законом, при видачі нотаріусом свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не було враховано прийняття спадщини спадкоємцем за заповітом, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, видані Двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою 12.11.2010 року та 15.11.2010 року на ім’я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (відповідно) та вважає необхідним задовольнити первісні позовні вимоги в цій частині.

В іншій частині слід відмовити у задоволенні первісних позовних вимог, з огляду на те, що вимоги щодо визнання того, що позивач не пропустив строк для прийняття спадщини оскільки вчасно, а саме 19.10.2010 року в шестимісячний строк для прийняття спадщини подав заяву про прийняття спадщини подав заяву про її прийняття на ім’я державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини після померлої матері ОСОБА_4 шляхом здачі такої заяви до установи зв’язку або визнати своєчасно поданою позивачем заяву про прийняття спадщини на ім’я нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини 19.10.2011 року до установи зв’язку в шестимісячний строк для прийняття спадщини сама по собі не є предметом позову, а лише підставою для визнання недійсними виданих свідоцтв, окремого відображення та вирішення в рішенні суду не потребує.

Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи те, що судом визнано обґрунтованими позовні вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, з урахуванням своєчасності подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини, визнання недійсними виданих державним нотаріусом свідоцтв про право на спадщину судом повертає сторін у справі в попередній стан, тобто на стадію оформлення прав на спадщину після смерті ОСОБА_4 всіма спадкоємцями, набуття спадкоємцями права власності на спадкове майно безпосередньо пов’язано з оформленням права на спадщину нотаріальною конторою та має бути вирішено державним нотаріусом у відповідності до вимог Закону України «Про нотаріат»та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Так, оформлення прав на спадкове майно входить до виключної компетенції органів нотаріату, втручання суду в їх діяльність та вирішення питань, що належать до їх виключної компетенції не допускається. Крім того, представником позивача ОСОБА_1 суду не надано належних та допустимих доказів невизнання або оспорення права власності останнього з боку відповідачів, що потребувало б судового захисту його прав шляхом визнання права власності на спадкове майно. У зв’язку з чим позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно задоволенню не підлягають. Вказаний висновок суду відповідає також роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, викладених в постанові «Про судову практику у справах про спадкування»№7 від 30.05.2008 року, згідно п.23 якої, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

З урахуванням викладеного, первісні позовні вимоги підлягають задоволенню частково в межах та ні підставах, що викладені вище.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених зустрічних позовних вимог, суд виходить з наступного.

За своєю правовою природою заповіт є правочином і на нього поширюються загальні вимоги про правочин, в тому числі і щодо його недійсності.

Згідно ч.1-3, 5-6 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.  Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.  Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.  Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Зустрічні позовні вимоги про визнання частково недійсним заповіту від 23.08.2006 року на розпорядження ОСОБА_4 про передачу належної їй на праві власності частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 в частині не зазначення права на обов’язкову частку спадщини, що мала належати ОСОБА_7 є необґрунтованими, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки правова природа обов’язкової частки не залежить від змісту заповіту, виникнення права на неї пов’язується, в тому числі, з непрацездатністю вдівця (вдови), та може бути вирішено виключно після відкриття спадщини після смерті спадкодавця. Не зазначення осіб, які мають право на обов’язкову частку у заповіті на розпорядження майном на випадок смерті до відкриття спадщини, на думку суду, не може бути підставою для визнання заповіту частково недійсним, оскільки відсутність даних відомостей при вчиненні даного одностороннього правочину не свідчить про недотримання вимог, визначених ч.1.3, 5-6 ст.203 ЦК України.

Зустрічні позовні вимоги про визнання права на обов’язкову частку за ОСОБА_7, визнання права власності в розмірі обов’язкової частки, яка б належала ОСОБА_7 за ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, оскільки дані вимоги взаємопов’язані з вимогами про визнання права власності за первісним позовом, у задоволенні яких було відмовлено у зв’язку з наявністю умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтв про право на спадщину.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 392, 1216, 1217, 1223, 1241, 1268, 1269, 1270, 1301 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 59, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

                                                            ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Головного управління юстиції в м.Києві, Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори, третя особа: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання права власності задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 1\3 частину квартири АДРЕСА_1, видане Двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою 12.11.2010 року на ім’я ОСОБА_3 після померлої ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, зареєстрованому в реєстрі за №7934.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 1\6 частину квартири АДРЕСА_1, видане Двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою 15.11.2010 року на ім’я ОСОБА_2 після померлої ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, зареєстрованому в реєстрі за №7958.

В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори, Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»про визнання заповіту частково недійсним, визнання права на обов’язкову частку, визнання права власності –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Оболонський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя:                              /підпис/                              А.М.Майбоженко  14.02.2012 Справа № 2-160/12


  • Номер: 22-ц/780/3388/15
  • Опис: Тищенко С.П. до Нагорної Н.М. про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 2-160/12
  • Суд: Апеляційний суд Київської області
  • Суддя: Майбоженко А.М.
  • Результати справи: залишено без розгляду; Скасовано ухвалу і передано питання на розгляд суду першої інстанції
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 08.05.2015
  • Дата етапу: 26.05.2015
  • Номер: 22-ц/780/3365/15
  • Опис: Тищенко С.П. до Нагорної Н.М. про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 2-160/12
  • Суд: Апеляційний суд Київської області
  • Суддя: Майбоженко А.М.
  • Результати справи: позов (заяву, скаргу) задоволено; Постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 08.05.2015
  • Дата етапу: 07.07.2015
  • Номер: 22-ц/780/2864/16
  • Опис: Тищенко С.П. до Нагорної Н.М., Путь М.Л. про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 2-160/12
  • Суд: Апеляційний суд Київської області
  • Суддя: Майбоженко А.М.
  • Результати справи: Скасовано ухвалу і передано питання на розгляд суду першої інстанції
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 07.04.2016
  • Дата етапу: 14.07.2016
  • Номер: 6/368/22/16
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-160/12
  • Суд: Кагарлицький районний суд Київської області
  • Суддя: Майбоженко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.07.2016
  • Дата етапу: 21.09.2016
  • Номер: 6/524/130/17
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-160/12
  • Суд: Автозаводський районний суд м. Кременчука
  • Суддя: Майбоженко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 24.04.2017
  • Дата етапу: 16.05.2017
  • Номер: 6/536/26/22
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-160/12
  • Суд: Кременчуцький районний суд Полтавської області
  • Суддя: Майбоженко А.М.
  • Результати справи: подання (заяву, клопотання) задоволено
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 31.01.2022
  • Дата етапу: 10.02.2022
  • Номер: 2-887/12
  • Опис: про стягнення коштів, втрачених на ліки та поховання
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 2-160/12
  • Суд: Печерський районний суд міста Києва
  • Суддя: Майбоженко А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Виконання рішення
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 06.01.2012
  • Дата етапу: 12.01.2012
  • Номер: 2/609/3925/11
  • Опис: розірвання шлюбу та стягнення аліментів
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 2-160/12
  • Суд: Корольовський районний суд м. Житомира
  • Суддя: Майбоженко А.М.
  • Результати справи: заяву задоволено повністю
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.07.2011
  • Дата етапу: 06.01.2012
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація