АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а/2390/141/12Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 10.3.1 Фай В.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоВініченка Б.Б.
суддівНовікова О.М, Бондаренка С.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області на постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 25 грудня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність органу УПФУ та стягнення невиплаченої допомоги до пенсії.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, –
в с т а н о в и л а :
04 листопада 2009 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовувала наступним.
Позивачка відноситься до соціальної категорії дитина війни і відповідно до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Оскільки відповідач вищевказану допомогу у 2006-2007 роках не виплачував взагалі, а в 2008 році її виплатили частково, позивачка змушена була звернутись до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати відмову УПФ України в Драбівському районі виплатити щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною, зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 4471 грн. 20 коп.
У судовому засіданні під час розгляду даної справи в суді першої інстанції позивачка збільшила позовні вимоги і просила суд поновити їй пропущений строк звернення до суду для захисту порушеного права за 2006-2007 роки, визнати відмову УПФУ в Драбівському районі щодо виплати позивачу щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною, зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату з 2006 року і довічно.
Постановою Драбівського районного суду Черкаської області від 25 грудня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області щодо відмови зробити нарахування ОСОБА_5 щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з листопада 2008 року і довічно.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області здійснити нарахування та доплату ОСОБА_5 щомісячної соціальної допомоги як дитині війни як різниці між 30 % мінімальної пенсії за віком та фактично сплаченим розміром щомісячної соціальної державної допомоги за період з листопада 2008 року і довічно.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд
справи за їх участю, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004р.), дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України № 2195-1У виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 зміни до вказаного вище закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008р. діяв Закон №2195-IV, яким пенсія підвищувалася на 30% мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплати у 2008р. дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм із 1 січня 2008р. до 21 травня 2008 р. Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008р. Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Одночасно, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив строк, в межах якого визнано дії відповідача неправомірними.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд звернув увагу на заперечення відповідача, що згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Він, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
На застосування цієї вимогу закону наполягав відповідач в суді першої інстанції (протокол с/з а.с. 14).
Із матеріалів справи випливає, що позивач звернувся до суду із позовом 04 листопада 2009 р. В своїй позовній заяві просив визнати дії відповідача неправомірними за період 2006-2008 р.р.
Таким чином визнати дії відповідача неправомірними необхідно за період з 04 листопада 2008р. по 31 грудня 2008р. в межах річного строку звернення до суду та в межах заявлених вимог.
На ряду з викладеним судова колегія вважає, що не підлягають до задоволення вимоги про здійснення виплати в подальшому у розмірах передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з наступного.
Згідно ст. 137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Збільшення позовних вимог у судовому засіданні КАС України не передбачено, а тому суд помилково прийшов до висновку про задоволення збільшених вимог позивача, зобов'язавши відповідача виплачувати йому допомогу до пенсії довічно, вийшовши за межі позовних вимог.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, в порядку якого заявлявся позов та розглядався спір, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Отже закон визначає, що предметом спору можуть бути існуючі рішення, вчинені дії чи бездіяльність, а не ті які, за певних обставин можуть бути вчинені в майбутньому, відновленню підлягає вже порушене право, а не те яке може бути порушене в майбутньому. Таким чином, якщо право позивача буде порушено, чи з боку відповідача матиме місце бездіяльність і відмова у здійсненні виплат, вони матимуть право на відповідне звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Частиною 2 ст. 11 даного Кодексу, яка регламентує змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі та якою керувався суд, виходячи за межі позовних вимог, визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Викладене свідчить про те, що суд повинен вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), суд не може ініціювати провадження, бо це суперечило б засадам здійснення правосуддя.
Суд зобов'язаний вийти за межі вимог у випадку, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів.
Позивачкою був вибраний спосіб захисту порушеного права та строк на протязі якого він вважав, що підлягає захисту його порушене право.
Проте суд, частково захистивши порушене право позивачки, у спосіб про який вона просила, необґрунтовано вважав, що воно підлягає захисту і в подальшому в той же спосіб, однак без визначення строку та інших підстав, які повинні враховуватись при вирішенні спору, однак колегія суддів дійшла висновку, що позивачці потрібно відмовити в задоволенні її позовних вимог про зобов'язання відповідача довічно здійснювати вказані виплати у розмірах визначених законом та скасувати постанову суду в цій частині.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив із того, що управління пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами вищеназваних законів і здійснювати позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог вказаних законів таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч.2 ст.З Закону України № 2191 - IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставним є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного Фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанову суду першої інстанції необхідно змінити, встановивши строк протягом якого відповідача необхідно зобов'язати провести перерахунок пенсії позивачу з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком та виплатити перераховану пенсію – з 04 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року, в частині задоволення позовних вимог позивача щодо довічного задоволення його вимог – скасувати.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 207 КАС України колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а :
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області задовільнити частково.
Постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 25 грудня 2009 року змінити.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_5 державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною за період з 04 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області здійснити нарахування та доплату ОСОБА_5 щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, починаючи з 04 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 25 грудня 2009 року в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов"язання управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_5 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» довічно – скасувати.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії ухвали особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :