УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22а-1395/2006                                        Головуючий у 1-й інстанції - Нікітіна С. Й.

Доповідач - Бабій А. П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 вересня 2006 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Бабія А. П.

суддів - Варикаші О. Д., Ступакова О. А.

при секретарі - Трачовій О. Д.

за участю - ОСОБА_1., представника Головного Управління

Пенсійного фонду України в Одеській області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12. 07. 2006 р. за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області та Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання права на пенсію і відшкодування майнової шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

24. 02. 2006 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом щодо визнання за ним права на пенсію учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії по інвалідності з урахуванням додаткової пенсії за шкоду нанесену здоров'ю, обчислену згідно з вимогами законодавства України, зокрема, Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", і просив зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області провести перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом, яка не може бути нижчою 8 мінімальних пенсій за віком, і виплатити недоотриману пенсію за період з 01. 01. 2000 р. Вказує на невірне обчислення йому даної пенсії управлінням Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області, яке не враховує за 2000-2004 р. р. вимоги ст. 46 ч. З Конституції України, що мінімальна пенсія не може бути менше ніж прожитковий мінімум, а за 2005 р. не враховує, що з 01. 01. 2005 р. Законом України "Про бюджет України на 2005 рік" мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму і встановлена у розмірі 332 грн. Тому просить визнати право на пенсію з 01. 01. 2000 р. в розмірі 1849,9 грн., з 01. 01. 2001 р в розмірі 2176,73 грн., з 01. 01. 2002 р. в розмірі 2345 грн, з 01. 01. 2004 р. в розмірі 2491,03 грн., а з 01. 01. 2005 р. у розмірі 2905 грн. в місяць.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12. 07. 2006 р. у задоволенні позову ОСОБА_3   відмовлено.

2

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, представник позивача, просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою задовольнити його позов в зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права. Зокрема, звертає увагу, що судом першої інстанції застосовано до правовідносин по справі за 2000-2004 р. р. постанови Кабінету Міністрів України № 342 від 19. 03. 1996 р., № 831 від 26. 07. 1996 р., № 1 від 03. 01. 2003 р., № 1350 від 27. 08. 2003 р., які суперечать ч. З ст. 46 Конституції України, ст 4 ЦК України, Закону України "Про прожитковий мінімум", Законам України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік" № 2025-III, "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік" № 2330- III, "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік" № 2780- Ш, "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2003 рік" № 247-Щ, "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік" № 1704-Ш, якими було затверджено прожитковий мінімум на 2000-2004 р. р.; за період з 01. 01. 2004 р. застосовано постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03. 01. 2003 р., № 1350 від 27. 08 2003 р., які в частині визначення розміру мінімальної пенсії за віком суперечать ч. 1 ст 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 14, 15 розділу "Прикінцевих положень Закону України ""Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" і не підлягають застосуванню.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1., розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги в межах позову і апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_3- не ґрунтуються на законі.

Вказаний висновок суду є обгрунтованим і відповідає вимогам законодавства України.

Так, відповідно до положень Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" за станом на 2000-2005 р. р. пенсія потерпілим унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідам 2 групи, підлягає розрахунку з урахуванням мінімальної пенсії за віком, розмір якої у даному випадку встановлювався відповідними постановами Кабінету Міністрів України № 342 від 19. 03. 1996 р., № 831 від 26. 07. 1996 р., № 1 від 03. 01. 2003 р., № 1350 від 27. 08. 2003 р.

Пов'язано це з тим, що у ст. 54 Закону України ,Діро статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" дійсно передбачено, що розмір пенсії осіб вказаної категорії не може бути нижчою 8 мінімальних пенсій за віком, але чітко вказано, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено і сторони по справі не заперечують, що позивач є потерпілим унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом 2 групи, підпадає під дію положень Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" як особа, віднесена до 1 категорії, і за 2000-2005 р. р. йому нараховувалася і виплачувалася пенсія за положеннями вказаного закону, обчислена з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, розрахунок вказаної надбавки позивачу за даний період часу проводився відповідно до діючого законодавства України і тому відповідно до вищевказаних правових положень у суду першої інстанції не було законних підстав для ухвалення рішення щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області перераховувати пенсію позивача з вказаних ним підстав

Тому посилання в позові і в апеляційній скарзі представника позивача на те, що розмір мінімальної пенсії за 2000-2005 р. р.  необхідно розраховувати з урахуванням

з

розміру  прожиткового мінімуму  встановленого законом,  а не на підставі  постанов Кабінету Міністрів України, не грунтується на законі.

Крім того, Законами України „Про підвищення мінімального розміру пенсії", „Про пенсійне забезпечення", „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік", „Про прожитковий мінімум на 2003 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік", "Про Державний бюджет України на 2005 рік" за станом на 2000-2005 р. р. не передбачено можливість і фактично заборонено застосування мінімальної пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для обчислення пенсії за положеннями Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС".

Посилання позивача на ст. 46 ч. З Конституції України не має відношення до справи, оскільки ця стаття визначає, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, а не встановлює, що мінімальна пенсія за віком у будь-якому випадку має дорівнювати прожитковому мінімуму і застосовуватися при всіх випадках обчислення пенсій та їх складових.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують, в зв'язку з чим в силу ст. ст. 198 ч. 1 п. 1, 200, 205 ч. 1 п. 1, 206, 254 КАС України апеляційна скарга по справі підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 198 ч. 1 п. 1, 200, 205 ч. 1 п. 1, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12. 07. 2006 р. - без змін.

Ухвала суду за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо у Вищий адміністративний суд України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.