ОСОБА_1 Київська міська клінічна лікарня № 12 < третя особа > Печерський районний суд міста Києва  < Суд-місто > 09.12.2011   Ільєва Тетяна Григорівна

Справа № 2-5428/11

Категорія 31

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

31 січня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Ільєва Т.Г.      Ільєва Т.  Г. ,

при секретарі –                    Хлуд А. Ю.,

    за участю

представника позивача:               ОСОБА_4,

представників відповідача:          Бабич О.І., Сисоєнко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської клінічної лікарні №12 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я,-

В С Т А Н О В И В :

    09.12.2011 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що шкода її здоров’ю була нанесена внаслідок ненадання їй в КМКЛ №12 медичної допомоги неналежної якості при проведенні операції з ендопротезування правого колінного суглобу 17.11.2006  року та проведенні операції з артродезування правого колінного суглобу 19.03.2009 року. Неналежність надання медичної допомоги при проведенні операції з ендопротезування правого колінного суглобу 17.11.2006 року полягає, на думку позивача, у пошкодженні внаслідок проведеної операції власної зв’язки правого наколінка. Також, позивач вважає, що наслідком операції з ендопротезування правого колінного суглобу 17.11.2006 року та подальшого не проведення їй артропункції, стало причиною настання у неї післяопераційного ускладнення, а саме: захворювання на остеомієліт та настання інвалідності І групи. Вважає, що неналежність надання медичної допомоги при проведенні операції з артродезування правого колінного суглобу 19.03.2009 року полягає в тому, що під час скручування фіксатора шурупами один із шурупів був закручений не до кінця і на протязі 6,5 місяців спричиняв їй нестерпний біль, травмуючи м’яз. Просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 36 265,69 грн.

12.01.2012 року представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог (а.с.51), відповідно до якої позивач збільшила суму матеріального збитку з 36 265,69 грн. до 37 548, 69 грн., збільшивши суму матеріального збитку на 1 287 грн., зазначивши, що нею 18.08.2010 року було витрачено зазначену суму на покупку фіксатора NKN-132 ITA-MED на колінний суглоб, необхідний для пересування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з викладених в ньому підстав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача заперечили проти позовних вимог, просили відмовити в позові, зазначаючи, що позовна заява є безпідставною та необґрунтованою, оскільки лікування та всі операції проведенні позивачу в КМКЛ №12 якісно, у відповідності до нормативно-правових актів і жодних доказів неналежної якості наданої медичної допомоги позивачем суду не надано, а тому підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди згідно законодавства відсутні.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду пояснив, що операція з ендопротезування правого колінного суглобу, яка була проведена позивачу 17.11.2006 року, пройшла успішно, 29.11.2006 року були зняті шви. Він повідомив позивача, що після операції їй потрібно провести артропункцію, але позивач відмовилася від даної процедури, про що ним було зроблено запис в медичній картці. Її було письмово попереджено про наслідки не проведення даної пункції та про наслідки настання остеомієліту. Причиною розвитку остеомєліту може бути будь – яка інфекція, яка є в організмі.  Повторно позивач було госпіталізована 17.01.2007 року, коли прийшла на реабілітацію, яка пройшла стандартно. Пізніше позивач звернулася до лікарні 05.03.2007 року зі скаргами, що їй болить коліно, була зроблена пункція. Реабілітацію пройшла спокійно. 14.05.2007 року ОСОБА_1 пройшла огляд на МСЕК. 22.10.2007 року позивач звернулася в лікарню з запаленням в куті рани. Коли лікарем був зроблений розріз біля зв’язки, там було виявлено гній, тому за наказом ОСОБА_1 була переведена до Київської лікарні №3, де в подальшому їй було накладено апарат Єлізарова. У березні 2009 року ОСОБА_1 знову звернулася до Київської лікарні №12 з проханням прийняти її на лікування, тому що вона більше не хоче лікуватися в Київській лікарні №3. ОСОБА_1 була госпіталізована, їй було знято апарат Єлізарова, був виконаний артродез колінного суглоба, після чого вона була виписана з лікарні.   

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні суду пояснив, що ОСОБА_1 у 2006 році звернулася до лікарні №12 із болями у колінному суглобі. Перша операція пройшла успішно і хвора цією операцією була задоволена. Після операції ОСОБА_1 була направлена у санаторій «Жовтень». Рана після операції загоїлася первинно, але був деякий набряк. Для таких пацієнтів, зазвичай, пропонувалися додаткові обстеження, пункції, проте ОСОБА_1 відмовилася. Вона звернулася до лікарні повторно, 17.11.2006 року була проведена операція з ендопротезування правого колінного суглобу. Хвора скаржилася на біль, було зроблено УЗД, яке показало, що зв’язка правого наколінка ціла. Коли, після операції, ним проводилася ревізія, нога хворої ОСОБА_1 була нетипова, оскільки  при розкритті колінного суглобу, був виявлений детрит, але ознак запалення не було. Не піднімання ноги може свідчити про сильний біль, про набряк, тому було проведено УЗД. Пізніше, почалося запалення, яке прогресувало, в результаті чого настав гнійний процес, а за правилами пацієнти з гнійними процесами опорно-рухового апарату переводяться до спеціалізованих відділень. Відділення кістково-гнійної хірургії знаходиться в Київській лікарні №3, куди і було переведено позивача та накладено апарат Єлізарова, який зі слів позивача, причиняв їй біль, тому через деякий час вона знову звернулася до лікарні №12, для того, щоб лікуватися саме в цій лікарні. Позивач була госпіталізована до лікарні №12, так як вона була постійною пацієнткою.  Після видалення апарату Єлізарова, їй була встановлена металева пластина, за допомогою якої намагалися зробити ногу опорною. Була проведена операція по заміні власної зв’язки на штучну, тому що власна зв’язка розплавилася. Під час операції все було зроблено вірно, фіксатор був встановлений належним чином. Знімок було зроблено відразу після операції. При наявності остеопорозу, навіть при мікрорухах пацієнта, гвинти мігрують, і можуть знаходитися не там, де були встановлені під час операції. Не є рідкістю, що через деякий час могла відбутися «міграція шурупа», проте дана обставина не могла спричиняти біль. Біль може  бути пов’язана з рухомістю, нерухомий шуруп не може спричиняти біль. Рубцеві зміни – це наслідок будь-якої операції. УЗД показало, що «власна зв’язка ціла з рубцевими змінами», а це не може свідчити про розсічення зв’язки.

В судовому засіданні спеціаліст ОСОБА_9, який за клопотанням представника відповідача, був запрошений та допитаний в судовому засіданні, суду пояснив, що операції проводилися за показаннями. Порушення функцій зв’язки відбувається в силу, переважно зміни положення суглоба після операції. За допомогою УЗД, після операції, можна встановити факт чи ціла зв’язка, чи ні. Рубцеві зміни бувають навіть після вдало проведеної операції з ендопротезування, оскільки рубцеві зміни є наслідком проведення операції, так як тканина перестає функціонувати. Остеомієліт – це інфекційний процес, який розвивається в кістковій тканині. Про інфекцію, яка розвинулася у позивача, у всіх клініках завжди повідомляється. Інфекції, які виникають після ендопротезування, поділяються на ранні і пізні. Ризиків інфекційних ускладнень може бути дуже багато, серед них: сечовидільна система, гінекологічна сфера, захворювання жовчного міхура, гостре респіраторне захворювання, ожиріння, гіпертонічна хвороба, порушення системи кровообігу, цукровий діабет, який є одним із самих високих факторів виникнення інфекційних ускладнень. Ймовірність розкручування шурупа можливе, оскільки може мати місце таке явище як «міграція шурупів», при цьому така обставина не може завдавати фізичного болю пацієнтці.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, спеціаліста, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні судом встановлено, що 17.11.2006 року в КМКЛ №12  позивачу було проведено операцію з ендопротезування правого колінного суглобу.

19.03.2009 року в КМКЛ №12 позивачу було проведено операцію з артродезування правого колінного суглобу.

В своїй позовній заяві позивач зазначає, що шкода її здоров’ю була нанесена внаслідок надання їй в КМКЛ №12 медичної допомоги неналежної якості при проведенні їй операції з ендопротезування правого колінного суглобу 17.11.2006  року та проведенні операції з артродезування правого колінного суглобу 19.03.2009 року. Данні обставини були підтвердженні представником позивача під час судового засідання.

Неналежність надання медичної допомоги при проведенні операції з ендопротезування правого колінного суглобу 17.11.2006 року полягає, на думку позивача, у пошкодженні внаслідок проведеної операції власної зв’язки правого наколінка. На момент подання позову жодних доказів на підтвердження даного факту позивачем не надано. На підтвердження факту пошкодження власної зв’язки правого наколінка, під час судового засідання позивач послався на результати УЗД від 29.01.2007 року, згідно якого встановлено: «власна зв’язка правого наколінника ціла, відмічаються її рубцеві зміни», при цьому представник позивача стверджував, що саме післяопераційні рубцеві зміни є доказом пошкодження зв’язки позивача.

Дане твердження позивача про пошкодження зв’язки під час операції спростовується   матеріалами справи, показаннями свідків та поясненнями спеціаліста під час судового засідання. Так, після проведення операції з ендопротезування правого колінного суглобу 17.11.2006 року позивачу 29.01.2007 року було проведено УЗД та встановлено: «власна зв’язка правого наколінка ціла, відмічаються її рубцеві зміни», що також підтверджується витягом із медичної картки, який міститься в матеріалах справи (а.с.55). Те, що рубцеві зміни є наслідком проведення будь-якої хірургічної операції, підтвердив свідок ОСОБА_8 у своїх свідченнях, а також у своїх поясненнях спеціаліст ОСОБА_9 підтвердив, що рубцеві зміни є наслідком проведення хірургічної операції та завжди мають місце після вдало проведених операцій із ендопротезування колінних суглобів.

Виходячи із позовної заяви, а також із пояснень представника позивача, позивач вважає, що наслідком операції ендопротезування правого колінного суглобу 17.11.2006 року та подальшого не проведення антропункції позивачу, стало причиною настання у позивача післяопераційного ускладнення, а саме захворювання на остеомієліт.

Зазначене твердження позивача спростовується наступними доказами: про настання можливих ризиків і ускладнень під час та після хірургічного втручання позивача перед операцією, в порядку передбаченому законодавством було попереджено  про те, що після операції можливе виникнення інфекцій та, як наслідок інфекцій, настання захворювання – хронічного остеомієліту, що підтверджується Інформаційною згодою, яка підписана позивачем та міститься в матеріалах справи (а.с.59-60). Щодо не проведення артропункції позивачу, то ОСОБА_1 сама відмовилася від даної процедури, що підтверджується відмовою пацієнтки від маніпуляції, підтвердженої відповідним записом лікуючого лікаря ОСОБА_7 в медичній карті, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.54), та особистими поясненнями ОСОБА_7, наданими суду під час судового засідання.

Крім того, згідно Висновку комісійного розгляду щодо якості надання медичної допомоги пацієнтці ОСОБА_1 від 14.12.2009 року, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 61-62), виникнення післяопераційного ускладнення у позивача у вигляді остеомієліту можна пояснити схильністю до даного захворювання завдяки: анатомо-фізіологічними особливостями будови нижніх кінцівок, а саме відсутністю достатньої кількості м’язів, атрофією м’язів, підвищеним вмістом підшкірної жирової клітковини.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що причиною настання інвалідності І групи у позивача є неналежне надання медичної допомоги при проведені операції з ендопротезування правого колінного суглобу 17.11.2006 року, при цьому ані позивач, ані представник позивача не надали жодних доказів на підтвердження даної обставини.

Разом з цим, в матеріалах справи наявна копія довідки до акта огляду МСЕК, де зазначена причина інвалідності І групи ОСОБА_1, а саме, те, що причиною інвалідності є загальне захворювання позивача, що не пов’язане із проведеними хірургічними операціями на колінних суглобах.

Неналежність надання медичної допомоги при проведенні операції з артродезування правого колінного суглобу 19.03.2009 року, на думку позивача полягає в тому, що під час скручування фіксатора шурупами, один із шурупів був закручений не до кінця і на протязі 6,5 місяців спричиняв позивачу нестерпний біль, травмуючи м’яз. Позивачем на підтвердження даної обставини не надано жодних доказів. Рентгенівський знімок, що зроблений відразу після операції, позивачем не надано, натомість надано фотокопію рентгенівського знімку, який зроблений майже через три місяці після проведення артродезування і на якому нібито видно, що один із шурупів зміщений. При цьому, свідок ОСОБА_8 в своїх свідченнях та спеціаліст ОСОБА_9 в своїх поясненнях зазначили, що такий стан шурупа через три місяці після проведення артродезування є допустимий, оскільки може мати місце таке явище, як «міграція шурупів».

Жодного доказу на підтвердження твердження позивача, що в ході операції 19.03.2009 року з артродезування правого колінного суглобу була допущена недбалість, із – за гнійних виділень артродез не відбувся – велика гомілкова та стегнова кістки не зрослись, позивачем та її представником суду не надано.  

Також, суд не вбачав підстав для задоволення клопотання представника  позивача про призначення по справі комісійної судово – медичної експертизи з огляду на те, що обставини, які позивач вважає за необхідне з’ясувати в рамках даної експертизи, підлягають доказуванню відповідно до положень ст.ст. 58-60 ЦПК України, а в матеріалах справи достатньо доказів, пов’язаних з розглядом вказаного позову, враховуючи його предмет, при цьому, для з'ясування обставин, що мають значення для справи, немає додаткової необхідності у спеціальних знаннях. Крім того, в судовому засіданні з зазначених питань були надані пояснення спеціаліста.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач в судовому засіданні не навів суду належних та допустимих доказів щодо обґрунтування своїх позовних вимог на підтвердження понесених матеріальних збитків на суму 37 548,69 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 500 000,00 грн., суд вважає, що така вимога не підлягає задоволенню, так як право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом підстав та умов відповідальності за заподіяння такої шкоди. Зобов’язання по її відшкодуванню виникає за таких умов: наявності або зазнання моральної шкоди; протиправності дії її заподіювача; причинного зв’язку між неправомірною дією та моральною шкодою; вини її заподіювача.

В судовому засіданні представником позивача не було доведено жодних умов, за яких у позивача виникло б право на відшкодування моральної шкоди та не надано відповідних доказів щодо обґрунтування моральної шкоди.  

Таким чином, суд, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає не встановленим факт завдання матеріальної та моральної шкоди позивачу з вини відповідача, а тому позовні вимоги  не підлягають задоволенню.   

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1167, 1172, 1195 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 60, 88, 208, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

 < Текст >      В задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської клінічної лікарні №12 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

    < ЦЕ ДОДАТКОВЕ ТЕКСТОВЕ ПОЛЕ >

Суддя      < введіть прізвище судді >  Т. Г. Ільєва