ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-3075/11

"08" лютого 2012 р.  року                                                                                м. Сімферополь

Залізничний районний суд м. Сімферополя  Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді       - Масалигіної Н.С.

за участю секретаря     - Пацера А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

15.11.2011 року ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1. В зазначеній квартирі зареєстровані позивач, її син та колишня дружина сина - відповідач по справі –ОСОБА_2. В жовтні 2010 року відповідач добровільно виїхала з квартири, при цьому забрала всі свої речі, а ключі від квартири залишила. На даний час, шлюб між ними розірвано, і сім’я розпалась.  Оскільки відповідач вже більше року добровільно не проживає в квартирі, а реєстрація відповідачки за вказаною адресою, перешкоджає позивачу в реалізації її  права як власника квартири, ОСОБА_1 просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила своє право на проживання в квартирі АДРЕСА_1 на підставі ч.2 ст.405 ЦК України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, зазначивши, що відповідач з жовтня 2010 року в квартирі не проживала, її особистих речей там не має. Просила розглядати справу в заочному порядку, наслідки якого їй відомі та зрозумілі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про час та місце слухання справи сповіщена судом належно, причину неприбуття суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи або про проведення слухання за її відсутністю суду не надала (а.с.19-21).  

Зі згодою позивача, якій відомі підстави та наслідки заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. ст. 169, 224  ЦПК України, оскільки належним чином повідомлена відповідач до суду не з’явилась, будь-яких, належним чином оформлених клопотань про відкладення слухання справи, суду не надала. Тому її неявка в судове засідання свідчить про зловживання своїми процесуальними обов’язками, бажання не прийняття участі у судовому засіданні і затягуванні судового процесу.

Справа розглянута відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Заслухавши позивача, яка підтримала позов, пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності в оригіналах, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

     Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за позивачем   ОСОБА_1  (а.спр. 6).

В зазначеній квартирі крім позивача та її сина – ОСОБА_4 зареєстрована колишня дружина сина позивача – ОСОБА_2 (а.с. 7,9-10).

    У судовому засіданні позивач пояснила, що ОСОБА_2 та її син ОСОБА_4 з 2010 року перестали проживати однією сім’єю і ще до розірвання шлюбу, в жовтні 2010 року ОСОБА_2 пішла з квартири і з цього часу не з’являлась. При цьому відповідачка зобов’язалася знятися самостійно з реєстраційного обліку за цією адресою, але до цього часу прийняте зобов’язання не виконала. Проте, її реєстрація в квартирі позивача перешкоджає їй в повній реалізації свого права  власності на цю квартиру.

Аналогічні пояснення у судовому засіданні дали свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, які зазначили, що з жовтня 2010 року  відповідач по справі ОСОБА_5 залишила квартиру після розірвання стосунків зі своїм чоловіком і ніколи після цього за цією адресою не з’являлася, хоча ніхто не перешкоджав їй в проживанні в квартирі позивача. Ніяких особистих речей відповідача в квартирі не залишилось.

     Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

     На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

     Отже, судовим розглядом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 без поважних причин понад один рік, а тому розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об’єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв’язок у сукупності, з’ясувавши усі обставини справи, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, з урахуванням відсутності будь-яких заперечень з боку відповідача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які є законними і підлягають задоволенню.

     На підставі  ст. 391, 405 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 224-226, 294  ЦПК| України, суд

        ВИРІШИВ:

     Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

     Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3  такою, що втратила право користування житловим приміщенням|помешканням| -  квартирою АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку  до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: