Справа №   2-а-11/11  

П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

07.02.2011  Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:

                    головуючого –судді Тулик І.І.

               при секретарі –Шемота М.І.

з участю          позивача –ОСОБА_1

                     представника позивача - ОСОБА_2

                     представника відповідача - ОСОБА_3

                     третьої особи - ОСОБА_4

                     представника третьої особи - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до  Діловецької сільської ради Рахівського району Закарпатської області, управління Держкомзему у Рахівському районі Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_4  про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та відновлення стану земельної ділянки.

В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_1  звернулася в суд з позовом до  Діловецької сільської ради Рахівського району Закарпатської області, управління Держкомзему у Рахівському районі Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_4   про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та відновлення стану земельної ділянки.  

        Свої вимоги позивачка мотивує тим, що вона проживає у приватному  житловому будинку АДРЕСА_1, будівництво якого було дозволено у липні 1969 року. Під будівництво житлового будинку була відведена за цільовим призначенням земельна ділянка загальною площею 0,07 га. Відповідно до плану забудови присадибної земельної ділянки, остання являє собою ділянку прямокутної форми шириною 11м, довжиною - 63 м., а сам житловий будинок розташований наивідстані 17 м від дороги загального користування, на відстані 2 м із західної сторони від межі суміжної земельної ділянки, що належить ОСОБА_4 та на відстані 1 м зі східної сторони. 7 травня 2009 року  23 сесія 5 скликання Діловецької сільської ради Рахівського району Закарпатської області прийняла рішення "Про встановлення меж (граничних ліній) між дворогосподарствами ОСОБА_4 та годинчук М.І.", за яким вирішила встановити межу (граничну лінію) між дворогосподарством відповідачки, ОСОБА_4 та її. При цьому, при встановленні межі між суміжними дворогосподарствами з боку ОСОБА_4 землевпорядною службою Діловецької сільської ради Рахівського району Закарпатської області було вчинено відступ в бік дворогосподарства позивачки шириною 2,75 м. та довжиною 19,79 м, внаслідок чого в неї вилучено частину земельної ділянки розміром 54,5 м2. Відновити у попередній стан земельну ділянку, який існував до порушення її права землекористування, як земельною ділянкою, виділеною для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, як ОСОБА_4 так і посадову особи Діловецької сільської ради Рахівського району Закарпатської області безпідставно відмовляються, посилаючись на лист обласного відділу у справах будівництва та архітектури № 1324 від 01.11.1976 р., згідно якого самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_4 не виявлено, оскільки було встановлено межу між двома домоволодіннями. Вважає дії посадових осіб Діловецької сільської ради Рахівського району Закарпатської області незаконними, такими, що не базуються на правових нормах, оскільки згоди на вилучення від позивачки частини присадибної земельної ділянки вона не надавала. Незаконним вилученням частини земельної ділянки їй спричинено ряд незручностей, оскільки загороджено підхід до її житлового будинку.  Крім того, актом обстеження земельної ділянки державними інспекторами управління з контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області встановлено, що межові знаки присадибної земельної ділянки, користувачем якої являється позивачка, не співпадають із планом забудови будівельного паспорта. За таких обставин просила рішення 23 сесії 5 скликання Діловецької сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 07.05.2009 року визнати недійсним, відновити стан її земельної ділянки, який існував до порушення права, шляхом зобов"язання Діловецької сільської ради Рахівського району Закарпатської області встановити межу між суміжними земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відповідно до планів забудови земельної ділянки ОСОБА_1, яка являтиме собою пряму суцільну лінію довжиною 63 метра погонних та стягнути із відповідачки ОСОБА_4 в її користь судові витрати. Крім того, враховуючи, що із змінами в законодавстві, змінено порядок розгляду справ, пов"язаних із земельними відносинами та що даний позов вже являвся предметом розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільно-правового судочинства просила поновити строк для звернення до суду.

      Ухвалою суду  від 25 жовтня 2010 року змінено процесуальне становище відповідачки, ОСОБА_4 на процесуальне становище - третю особу без самостійних вимог.

      Позивачка, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2  в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві,  на задоволенні позову наполягають.

          Представник відповідача - Діловецької сільської ради Рахівського району Закарпатської області, ОСОБА_3Є в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що  сільска рада приймала рішення на підставі документів, які надала ОСОБА_4 При цьому, ОСОБА_1 побудувала свою хату на межі, тому вважає, що даний позов безпідставний і просить відмовити в позові. Крім того земельну ділянку ОСОБА_1 ніхто не порушував, поскільки ширина яка є в свідоцтві про забудову земельної ділянки та в акті обстеження земельної ділянки співпадає.   

     Представник відповідача - управління Держкомзему у Рахівському районі Закарпастької області, ОСОБА_6 в ході судового розгляду позовні вимоги не визнав, ствердив, що Діловецька сільська рада діяла в межах своїх повноважень і правильно прийняла оскаржуване рішення. В ОСОБА_4 є свідоцтво про право власності на житловий будинок. Просить в позові відмовити.

              Третя особа без самостійних вимог, ОСОБА_4 та її представник, ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги заперечили, зазначивши, що їм відомо, що позивачка користується земельною ділянкою для обслуговування садиби земельною ділянкою площею не 0,07 га як вказано у свідоцтві на забудову, а 0,15 га та намагається приватизувати цю земельну ділянку.Тому й відповідно  межі земельної ділянки 0,15 га не можуть співпадати з межами земельної ділянки 0,07 га. Вважають, що оскаржуване рішення сільської ради є законним, обгрунтованим та прийняте в межах чинного законодавства.

         Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази суд приходить до наступного висновку.

        За змістом розділу ІУ Земельного кодексу України суб"єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи на землі приватної власності, територіальні громади - на землі комунальної власності та держава- на землі державної власності. Громадяни набувають право власності на підставах, визначених статтями 81, 82 ЗК України. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об"єкти комунальної власності.

             ЗК України ( статті 81,82) передбачає різні підстави набуття земельних ділянок у приватну власність або у постійне користування громадянами, зокрема шляхом безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності у разі приватизації. Крім випадків приватизації, громадяни набувають земельні ділянки за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, а також шляхом прийняття спадщини. Документами, якими підтверджується право власності на земельну ділянку, є відповідні нотаріально посвідчені договори або ж акти про прийняття земельної ділянки у спадок.

          Право на оренду земельної ділянки громадянами виникає на підставі договору оренди, укладеного між орендодавцями і орендарями. Документи про набуття права власності на землю на підставі рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування чи договорів купівлі-продажу, дарування, міни, інших цивільно-правових угод повинні реєструватися у державних органах. Лише така реєстрація надає документам легітимності.

     Важливе значення державної реєстрації документів про право на землю підкріплюється правовим застереженням, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

           Так, позивачка, ОСОБА_1  оспорює рішення органу місцевого самоврядування - Діловецької сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 7 травня 2009 року  "Про встановлення меж (граничних ліній) між дворогосподарствами ОСОБА_4 та ОСОБА_1, за яким, за її твердженням, при встановленні межі між суміжними дворогосподарствами землевпорядною службою Діловецької сільської ради Рахівського району Закарпатської області було вчинено відступ в бік її дворогосподарства шириною 2,75 м та довжиною 19,79 м, внаслідок чого, на її думку, в неї вилучено частину земельної ділянки, розміром 54,5 м2.

         Як на правові докази позовних вимог позивачка посилається виключно на свідоцтво № 10 від 7 липня 1969 року на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР, виданого виконавчим комітетом районної Ради депутатів трудящих та акт обстеження земельної ділянки №7 від 16 листопада 2009 року.

            Суд, виходячи з положень ст. 70 КАС України, вважає надані позивачкою докази неналежними з наступних підстав.

              Забудівником, згідно свідоцтва № 10  від 7 липня 1969 року на забудову садиби в сільських населених пунктах УРСР, будинку, розташованого в с. Ділове Рахівського району Закарпатської області є ОСОБА_7. Земельна ділянка під забудову площею 0,07 га виділена, на підставі рішення загальних зборів колгоспників колгоспу ім. "Нове життя",  ОСОБА_7.  З пояснень сторін в судовому засіданні встановлено, що останній помер. При цьому позивачкою не надано суду доказів, які породжують цивільні права та обов"язки до спірної земельної ділянки, іншими словами, не подано доказів порушення її прав власника або користувача ( орендаря) земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1, оскаржуваним рішенням Діловецької сільської ради від 7 травня 2009 року.

               Судом встановлено, що відповідач, Діловецька сільська рада Рахівського району Закарпатської області, виходячи зі схеми встановлення межі, яка була погоджена в 1976 році,  за якою межова лінія між дворогосподарствами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 встановлена на віддалі 1,5 метра від житлового будинку ОСОБА_4, винесла рішення, яким встановила межові лінії між дворогосподарствами ОСОБА_1 та ОСОБА_4,в такому  ж порядку  і на такій відстані, які були встановлені ще в 1976 році.   

                Разом з цим, в акті обстеження земельної ділянки № 7 від 16 листопада 2009 року, складеним державними інспекторами Управління з контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області, вказано, що межові знаки ОСОБА_1 не співпадають з планом забудови будівельного паспорта. Однак, при цьому не конкретизовано як саме не відповідають межові лінії між сусідніми дворогосподарствами, чи в бік збільшення чи зменшення, а також не встановлений факт самовільного захоплення земельної ділянки ОСОБА_1

           Крім того, слід зазначити, що план забудови земельної ділянки, на думку суду,  не є документом, який би стверджував право власності на земельну ділянку.

          Посилання позивачки на вилучення, сільською радою,  частини її земельної ділянки нічим не обгрунтовані і відповідно не заслуговують на увагу.

         За таких обставин, позивачкою не доведено і не встановлено судом фактів, які б свідчили про те, що оскаржуване рішення прийняте не обгрунтовано, навпаки суд вважає, що рішення 23 сесії 5 скликання від 7 травня 2009 року органу місцевого самоврядування - Діловецької сільської ради Рахівського району Закарпатської області прийняте у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  України та Земельним кодексом України  з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень,  з дотриманням рівності перед законом, пропорційно, зокрема з дотриманням  необхідного балансу  між будь-якими несприятливими наслідками  для прав, свобод та інтересів особи  і цілями, на досягнення яких спрямоване  це рішення.

            Враховуючи наведене, суд вважає, що рішенням органу місцевого самоврядування не порушено права та інтереси позивачки, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

          Керуючись ст.ст.  9, 11, 12, 17,  70, 71, 94,  159-163 КАС України, суд

 П О С Т А Н О В И В:

        У задоволенні позову ОСОБА_1 до Діловецької сільської ради, управління Держкомзему в Рахівському районі, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та відновлення стану земельної ділянки відмовити в цілому.  

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до адміністративного суду апеляційної інстанції через Рахівський районний суд протягом 10 днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі.

                         Суддя: Тулик І.І.

З оригіналом вірно,

Суддя Рахівського районного суду:                                               Тулик І.І.