Справа №2-942/11  

                                  Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                                               І М Е Н Е М  У К Р АЇ Н И     

 24.10.2011  року  Рахівський районний суд Закарпатської області   у складі:

               головуючого - судді Тулик І.І.

               при секретарі - Шемота М.І.

з участю             позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну  справу за позовом   ОСОБА_1   до ОСОБА_2   про стягнення боргу за договором позики

                                                                           В С Т А Н О В И В  :

      ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

     В обґрунтування позову вказала, що 25 грудня 2008 року їй відповідачкою було надано боргову розписку, за якою вона зобов'язалася повернути їй борг у вигляді грошової суми у розмірі 4800 гривень, які вона позичила для власних потреб. При цьому строк повернення відповідачкою зазначеної грошової суми не зазначався та між ними, як сторонами правочину не встановлювався. Наразі ОСОБА_2 борг їй не повернула, від спілкування з цього приводу категорично відмовляється, що змушує її вирішити дане питання у судовому порядку шляхом прийняття відповідного судового рішення в межах загальної позовної давності. У зв'язку з чим просила стягнути з ОСОБА_2 4800 гривень, які являють собою суму основного боргу та судові витрати.

     Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

      Відповідачка ОСОБА_2, будучи належним  чином повідомлена про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилася. Причину неявки суду не повідомила.

          Суд, заслухавши позивачку, з’ясувавши обставини справи та дослідивши наявні в справі докази, прийшов до наступного висновку.

 У відповідності до положень ст.ст.10,11,58,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які брали участь у розгляді справи, а кожна сторона зобов'язана  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,  крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень частин 1-2 статті 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини  справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

   Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на    всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 212 ЦПК України).

             Згідно ст.ст.1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (кредитор) передає  іншій стороні (позичальнику) у власність грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний  повернути кредитору таку ж суму грошових коштів  або таку ж  кількість речей того ж роду і такої ж  якості . Договір позики вважається укладеним в момент передачі грошей. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.   

       З матеріалів справи, пояснень позивачки досліджено, що 25 грудня  2008 році  відповідачка   ОСОБА_2 отримала у   позивачки ОСОБА_1  у борг гроші в сумі 4800 гривень,  про що було складено нею власноручно розписку, при цьому без зазначення дати повернення боргу.

       Однак, оскільки строк повернення відповідачкою зазначеної грошової суми не зазначався та між ними, як сторонами правочину, не встановлювався, дані правовідносини врегульовуються положеннями ст.ст. 256-257 ЦК України, згідно яких позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та встановлюється він тривалістю у три роки. 

        Судом встановлено, що протягом зазначеного вище строк, а саме строку позовної давності, відповідачка борг за борговою розпискою не повернула.

    Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання  і одностороння зміна  умов договору не допускається.  Зобов'язання повинні виконуватися належним чином  відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або іншими звичними вимогами, що пред'являються.

  Таким чином, аналізуючи норми наведеного законодавства та враховуючи, що на час розгляду справи в суді відповідачка ОСОБА_2 не надала суду жодних переконливих доказів обґрунтування позову, заперечень, не спростувала доводів позивачки ОСОБА_1, а також те, що під час розгляду справи судом не встановлено підстав для звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов’язання, суд вважає, що зобов’язання порушене з вини відповідачки ОСОБА_2 а доводи позивачки ОСОБА_1  базуються на правовому обґрунтуванні і порушене внаслідок цього право позивача потребує судового захисту,  тому   позов про стягнення боргу за договором позики ( розписки) слід задовольнити.

         Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. На підставі чого  з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1  підлягає стягненню 51 грн.. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

           Керуючись ст.ст. 3, 5, 6, 10, 11,  58, 60, 88, 209, 212–215, 223 ЦПК України, суд,

                                                                          В И Р І Ш И В :

      Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканки АДРЕСА_2 грошову суму у розмірі 4800 гривень, які являють собою суму основного боргу.

     Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 171 гривню судових витрат.     

    Рішення може бути оскаржено у судову палату з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.                          

                        Суддя:  Тулик І.І.

З оригіналом вірно,

Суддя Рахівського районного суду:                                                            Тулик І.І.