Справа № 22-6733/2006 рік                              Головуючий у 1 інстанції Токарева КМ.

Категорія    40                                                    Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Маширо О.П.

судців Постолової В.Г., Троценко Л.1.

при секретарі Миснянко М.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 15 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Союздрук" про поновлення на роботі, визнання дій директора ТОВ „Союздрук" з питання необгрунтованої відмови у наданні роботи при наявності вакансій неправомірними та стягнення моральної шкоди,

установив:

До апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду, яким їй було відмовлено у задоволенні її позовних вимог, звернулась ОСОБА_1.

В своїй апеляційній скарзі вона просила скасувати рішення суду та направити справу на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що судом були порушені вимоги матеріального і процесуального права.

Зокрема, суд розглянув справу у її відсутність, хоча вона хворіла, неодноразово просила зупинити провадження у справі через її хворобу, наполягала на тому, щоб справа не розглядалась у її відсутність.

Протягом усього часу після звільнення з роботи вона неодноразово зверталась з питання незаконного звільнення та працевлаштування до відповідача, наказ про звільнення одержала тільки у 2005 році, тому вважає, що строк на звернення з позовом до суду вона не пропустила.

Крім того, справа розглянута у відсутність керівника ТОВ „Союздруку", хоча вона своєї згоди на це не надавала.

Суд першої інстанції також необгрунтовано відмовив їй у роз"ясненні постановленого рішення, тому просила зобов"язати суд роз'яснити своє рішення.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з того, що позивачка була звільнена з роботи 9 жовтня 2003 року, а звернулась до суду тільки у січні 2006 року, тобто з пропуском строку, встановленого законом для подання такого позову до суду. При цьому причин поважності пропуску такого строку позивачка до суду не надала.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.

Згідно з вимогами ч.1  ст.308  ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку апеляційного суду оскаржуване рішення суду відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивачки не ґрунтуються на законі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 2 січня 1980 року працювала у відповідача кіоскером (т.1 а.с.93), останні кілька років - у кіоску ІНФОРМАЦІЯ_1.

25 вересня 2003 року вона подала заяву про звільнення за власним бажанням і 9 жовтня 2003 року була звільнена з роботи (т.1 а.с.44, 45). У той же день їй була видана трудова книжка, про що вона розписалась в особовій картці (т.1 а.с.75).

З 20 жовтня 2003 року по 30 вересня 2004 року ОСОБА_1 працювала прибиральницею у дочірньому підприємстві „Бізнес-контакт" (т.1 а.с.97-99).

Відмовляючи ОСОБА_1 у поновленні на роботі, суд виходив з того, що позивачка власноручно, до того ж, двічі - 25 вересня і 1 жовтня 2003 року - писала заяви про звільнення за власним бажанням. Після видачі їй трудової книжки 9 жовтня 2003 року вона з 20 жовтня 2003 року вже працевлаштувалась. Одразу після звільнення із заявою про поновлення її на роботі, принаймні до суду, не зверталась.

З матеріалів справи також вбачається, що, коли ОСОБА_1 звернулась до керівництва ТОВ „Союздрук" та виказала бажання повернутись на роботу, їй було запропоновано вакантну посаду кіоскера у різних кіосках, однак вона наполягала на тому, щоб працювати саме у кіоску ІНФОРМАЦІЯ_1. В апеляційному суді ОСОБА_1 підтвердила свої вимоги та пояснила, що за станом здоров"я не може працювати ні у якому іншому кіоску, окрім того, що розташований у приміщенні міськвиконкому, бо цей кіоск теплий, належно облаштований.

Проте з наданої відповідачем довідки від 18 вересня 2006 року вбачається, що вакансії у цьому кіоску немає, бо з 9 березня 2004 року там працює ОСОБА_2 (т.2 а.с.385). На день прийняття ОСОБА_2 на роботу кіоскером у кіоск ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 ще працювала прибиральницею у ДП „Бізнес-контакт", звільнившись лише 30 вересня 2004 року (т. 1 а.с. 99).

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції підставно посилався також на те, що позивачка без поважних причин пропустила встановлений законом строк для звернення з таким позовом до суду.

Відповідно до вимог ст.233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Зі справи вбачається, що трудову книжку ОСОБА_1 одержала у день звільнення - 9 жовтня 2003 року, про що свідчить її підпис в особовій картці (т.1 а.с.75), а до суду з позовною заявою звернулась 3 січня 2006 року, тобто поза строком, встановленим ст.233 КЗпП України.

Позивачка вказувала, що вона у цей період хворіла, однак ніяких підтверджуючись документів з цього приводу до суду не надала. До того ж, з 20 жовтня 2003   року   по   ЗО   вересня   2004   року   ОСОБА_1  працювала  у  ДП   „Бізнес-контакт" прибиральницею, однак і у цей період до суду з позовом про поновлення на роботі не зверталась.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову ОСОБА_1 у задоволенні її позову є обґрунтованим, тому рішення суду слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 15 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.