03.02.2012                                                                                                 №1-25\12

                         В И Р О К

                І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

3 лютого 2012 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді                 Войнаренко Л.Ф.

при секретарі                          Тернової Г.В.,Грищенко І.Г.

за участю прокурора                       Мезенова Є.В.,Васіна О.М.

адвокатів                         ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисника                         ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальну справу про обвинувачення

        ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Чернівці, українця,  громадянина України, освіта вища, неодруженого,завідуючого відділом терапевтичного відділення  для соціально-незахищених осіб Київської міської клінічної лікарні №1, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.365, ч.3 ст.135, ч.1 ст.140 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 вчинив завідоме залишення без допомоги осіб, які перебувають в небезпечному для життя стані і позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження через хворобу,сам поставив потерпілих в небезпечний для життя стан.

Злочин вчинено за таких обставин.

ОСОБА_4 відповідно до наказу \розпорядження №32 від 15.03.10 року керівника Київської міської клінічної лікарні №1 ОСОБА_5 призначений на посаду завідуючого відділенням, лікарем-терапевтом терапевтичного відділення для соціально-незахищених осіб КМКЛ №1.

Відповідно до функцій, закріплених в інструкційній карті, ОСОБА_4 серед іншого організовує та контролю своєчасність, повноцінність та адекватність медичної допомоги хворим відповідно стандартам обсягів і якості \п.3.3\.

Для виконання своїх функцій ОСОБА_4 зобов»язаний здійснювати: безпосереднє керівництво роботою лікарів, спрямованої на своєчасне, повне і якісне обстеження, лікування хворих, правильне та своєчасне ведення медичної документації \п.4.2.1.\; постійне підвищення якості  медичної допомоги хворим, спрямоване на отримання стійких віддалених результатів лікування \п.4.2.9.\; прийом відвідувачів в установлені дні та години \п.4.2.10\; виховну роботу в колективі по дотриманню принципів медичної етики, деонтології, прав пацієнта \п.4.2.11\; консультувати хворих спільно з лікуючим лікарем \п.4.2.12\; проводити відбір хворих для госпіталізації у відділенні лікарні, при термінових показаннях вживати заходи по госпіталізації хворого для стаціонарного обстеження та лікування \п.4.2.13\; в особливо складних випадках – організовувати консиліум спеціалістів, організовувати консультацію хворих співробітниками профільного науково-дослідного інституту, кафедр медичного університету \п.4.2.14\; та інше; також ОСОБА_4 зобов»язаний контролювати: роботу лікарів і консультантів, ведення медичної документації \п.4.4.1\; своєчасність та якість обстеження та лікування хворих у поліклініці та на денному стаціонарі \п.4.4.2\; дотримання персоналом відділення правил внутрішнього розпорядку, режиму роботи, дисципліни, стандартів медичного лікування та виконувати інші функціональні обов»язки, передбачені даною інструкцією.

9 січня 2011 року до терапевтичного відділення для соціально-незахищених осіб Київської міської клінічної лікарні №1 , що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , з діагнозом «переохолодження»госпіталізовано ОСОБА_6.

В подальшому 26 січня 2011 року до вказаного терапевтичного відділення госпіталізовано ОСОБА_7 з діагнозом «хронічний бронхіт», з загостренням –ДН01.

06.02.11 року з діагнозом «хронічний бронхіт»госпіталізовано ОСОБА_8.

08.02.11 року до даного терапевтичного відділення КМКЛ №1 з діагнозом «нижній міотомічний парафарез»госпіталізовано ОСОБА_9, та того ж дня 8.02.11 року госпіталізовано ОСОБА_10 з діагнозом «гострий бронхіт».

З часу надходження вищевказаних осіб до терапевтичного відділення для соціально-незахищених осіб Київської міської клінічної лікарні №1 останні проходили стаціонарне лікування.

Вказані хворі відповідно до ст.49 Конституції України, ст.6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров»я» мали право на охорону здоров»я, медичну допомогу та медичне страхування, достатній життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування та забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров»я людини, кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров»я.

11.02.11 року ОСОБА_4, будучи завідуючим відділенням, лікарем-терапевтом терапевтичного відділення для соціально-незахищених осіб КМКЛ №1, без погодження з заступником головного лікаря з медичної частини, замовив службовий автомобіль «Тойота»реєстраційний   номер НОМЕР_1 , і наказав підготуватися до транспортування хворим: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_10, а також надав усну вказівку підпорядкованим  працівникам ОСОБА_12 та ОСОБА_13 допомогти останнім, маючи намір перевезти вказаних осіб за межі міста Києва та залишити їх там з метою звільнення терапевтичного відділення для соціально-незахищених осіб Київської міської клінічної лікарні №1 для пацієнтів,після того, як ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 приблизно о 15 годині були посаджені в автомобіль, ОСОБА_4надав водію вищевказаного автомобіля ОСОБА_14 усну вказівку відвезти його разом з вищевказаними пацієнтами до м.Вишгорода, де ОСОБА_4  на зупинці громадського транспорту, розташованій на вулиці ОСОБА_15, залишив хворих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_10, при цьому ОСОБА_4 усвідомлював, що залишені ним особи не зможуть вжити заходів до самозбереження,оскільки температура повітря на вулиці становила від 0 до +1 градусу С, хворі були залишені без грошей, хвора ОСОБА_7 являлась інвалідом, так як в неї відсутні пальці лівої стопи, хвора ОСОБА_9 мала патологічне порушення функцій нижніх кінцівок у вигляді нижньої параплексії з високими рефлексами, наявністю патологічних неврологічних знаків та привідних контрактур, хворий ОСОБА_6 мав токсичну енцелофалопатію з судомним синдромом та порушення функцій ходи, в хворого ОСОБА_8 малась культя правого стегна на рівні середньої третини, хворий ОСОБА_10 був недоступний речовому \продуктивному контакту, мав порушення функцій лівих кінцівок. 11.02.11 року біля 18 години, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11,ОСОБА_6 та ОСОБА_10 було доставлено каретою швидкої медичної допомоги до приймального відділення Вишгородської ЦРЛ, де останнім поставлено діагноз «загальне переохолодження».

В судовому засіданні ОСОБА_4 вину у вчиненні злочинів, передбачених ст.365 ч.3,  ст.135 ч.3, ст.140 ч.1 КК України  не визнав, суду пояснив, що він був призначений на посаду завідуючого терапевтичного відділення для соціально-незахищених осіб Київської міської клінічної лікарні №1. В ввіреному йому відділенні проходили лікування потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_10, які станом на 11 лютого 2011 року в стаціонарному лікуванні в його відділенні  не потребували. Дані особи були без постійного місця проживання, потребували соціального нагляду. Після проходження лікування вони були виписані з відділення, він замовив автомобіль у транспортному відділі лікарні, дав вказівку молодшому медичному персоналу підготувати цих осіб до виписки, також дав вказівку водію відвезти осіб до м.Вишгород. Потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_10 були залишені на зупинці громадського транспорту в м.Вишгород з метою подальшого їх влаштування на території церкви. Відділення лікарні, де він є завідуючим, має всього 20 ліжок, однак в відділенні знаходяться більше сорока осіб, деякі з них постійно порушують порядок в лікарні, виходять за межі лікарні, жебракують, вживають алкогольні напої, в такому стані повертаються до відділення лікарні. Вважає, що тяжких наслідків, а саме в тому, що померла ОСОБА_7, ним не заподіяно. Потерпілі були вдягнені по сезону, на вулиці не було морозу. Діяв за проханням потерпілих. Просить врахувати обставини справи і постановити оправдувальний вирок.

На досудовому слідстві ОСОБА_4, не заперечуючи фактичних обставин справи, поянював, що вивіз 5 осіб з лікарні до м.Вишгород з метою подальшого їх влаштування до реабілітаційного центру в с.Ясногородка, Вишгородського району \т.2 а.с.118-124\.

Вина підсудного ОСОБА_4 підтверджується:

- рапортом оперативного чергового Вишгородського РВ \а.с.30 т.1\,протоколами огляду місця події \т.1 а.с.31,53-56\, з яких видно, що в АДРЕСА_3 біля цвинтаря було виявлено 5 осібна вид без постійного проживання, мають явні признаки інвалідності та психічні розлади, які були доставлені в Вишгородську ЦРЛ, місцем огляду є ділянка дороги біля зупинки «Старе кладовище».

-довідками Вишгородської ЦРЛ \т.1 а.с.76,120\ та копією журналу обліку викликів швидкої допомоги Вишгородської ЦРЛ \т.1 а.с.76-82\, копіями карти виїзду швидкої медичної допомоги \т.1 а.с.121-125\  відповідно до яких 11 лютого 2011 року Вишгородською швидкою допомогою обслуговувались  виклики на вул..ОСОБА_15, зупинка кладовище, виклик поступив о 17 годині, причина –лежить чоловік, 4-м іншим –погане самопочуття. Всім поставлений діагноз –загальне переохолодження;

-копією наказу КМКЛ №1 №357 від 25.12.2009 року \т.1 а.с.86\;копією наказу \розпорядження№32 від 15.03.2010 року \т.1 а.с.91\,копією посадової інструкційної карти завідуючого терапевтичним відділенням для соціально-незахищених осіб \т.1 а.с.93-96\, якими визначено посадові обов»язки завідуючого відділенням ;

-довідкою Українського гідрометеоролічного центру про прогноз погоди на 11 лютого 2011 року \т.1 а.с.116,118\, де вбачається , 11 лютого о 17 годині температура повітря становила 1 градус морозу, відносна вологість повітря 53%, швидкість вітру 10 мс;

-копією подорожнього листа \а.с.17 т.2\

-показами свідка ОСОБА_16, який суду пояснив, що він разом з ОСОБА_4 вивозив 5 осіб з лікарні на черговому автомобілі. За вказівкою ОСОБА_4 вони поїхали до м.Вишгорода, де на зупинці громадського транспорту висадили людей.

-показами свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_17 , які суду пояснили, що вони за вказівкою ОСОБА_4 11 лютого 2011 року готували до виїзду потерпілих, для чого їх помили,накормили і помагали одягати п»ятьох осіб, потім помагали посадити цих осіб до автомобіля лікарні.

- показами свідків ОСОБА_18,ОСОБА_19,ОСОБА_20, ОСОБА_21, які виїзджали на виклик швидкої медичної допомоги до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_8 , ОСОБА_10, забирали їх з зупинки громадського транспорту по АДРЕСА_4 та перевозили до Вишгородської ЦРЛ. Суду також пояснили, що ці особи скаржились на те, що змерзли.  

Аналізуючи покази підсудного, свідків, докази по справі, суд вважає, що органами досудового слідства правильно були встановлені обставини щодо залишення без допомоги осіб, які перебувають в небезпечному для життя стані і позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження через хворобу,сам поставив потерпілих в небезпечний для життя стан , але дії ОСОБА_4 помилково кваліфіковані за ч.3 ст.135 КК України, суд вважає , кваліфікація дій підсудного ОСОБА_4за ч.3  ст.135 КК України дана неправильна, його дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.135 КК України, оскільки настання тяжких наслідків, а саме небезпечний для життя стан, що спричинило смерть особи, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження.

Суд прийшов до такого висновку, виходячи з наступного.

Встановлено, що 11 лютого 2011 року близько 22 години 10 хвилин ОСОБА_7 померла в Вишгородській ЦРЛ внаслідок ішемічної хвороби серця. Та обставина, що цьому сприяв влив низької температури, в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження. Такий висновок ґрунтується на дослідженому висновку судово-медичної експертизи, на показах допитаного в судовому засіданні судмедексперта ОСОБА_22.

З висновку судово-медичної експертизи №3\Д28тр-2011 \т.2 а.с.139-140\ вбачається, що ОСОБА_7 за життя страждала , крім хронічної ішемічної хвороби серця, хронічним бронхітом, інтерстициальною пневмонією, токсико-гіпертоксичною енцефалопатією і цереброваскулярною хворобою, хронічним гастритом, хронічним гепатитом, жировою дистрофією печінки. Дані захворювання прямого зв»язку з причиною смерті не мають. Смерть ОСОБА_7 наступила від хронічної серцевої недостатності на фоні дії низької температури, тобто дії низької температури могла сприяти наступленню смерті.

З медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7 26 січня 2011 року вбачається некроз культі правої та лівої стопи.

Допитаний в судовому засіданні судмедексперт ОСОБА_22 суду пояснив, що смерть ОСОБА_7 наступила від хронічної ішемічної хвороби серця з розвитком недостатності. Про ознаки впливу низької температури на тіло ОСОБА_7 вказують висновки гістологічного дослідження. Разом з тим вказав, що на тілі ОСОБА_7 мали місце ознаки обмороження, які були спричинені задовго до настання смерті, про що свідчили некроз стоп. Наскільки вплинуло перебування при низькій температурі за декілька годин до смерті ОСОБА_7 на її смерть ,вказати не може.Суду пояснив, що про дію низької температури свідчать точечні крововиливи на слизовій оболонці лоханок нирок- це макскопічні порушення. Переохолодження не є причиною смерті ОСОБА_7, причиною смерті є ішемічна хвороба серця. Вплив низької температури має ймовірний характер.

Інших доказів взаємозв»язку між дією низької температури та настанням смерті ОСОБА_7 суду не надано. Суд враховує, що з часу, коли ОСОБА_7 була доставлена до Вишгородської ЦРЛ \біля 18 години та часом настання смерті \біля 22 години пройшло 4 години. Свідки суду пояснили, що скарг на свій стан здоров»я при доставці в лікарню ОСОБА_7 та перебуванням в лікарні до 22 годин не висловлювала. З показів свідка ОСОБА_23 вбачається, що всі доставлені в приймальне відділення ЦРЛ особи не потребували невідкладної медичної допомоги, в тому числі і ОСОБА_7

Суд враховує, що загальна дія низької температури на організм ОСОБА_7 не знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв»язку з настанням її смерті,доказів зв»язку між діями ОСОБА_4 та смертю ОСОБА_7 не надано, а за таких обставин суд приходить до висновку про  відсутність тяжких наслідків охоронюваних прав та інтересів окремих громадян.

Разом з тим, судом встановлено, потерпілі     ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_24 та ОСОБА_10, перебували в небезпечному для життя стані та позбавлені можливості вжити засобів до самозбереження через хворобу: температура повітря на вулиці становила від 0 до +1 градусу С, хворі були залишені без грошей, хвора ОСОБА_7 являлась інвалідом, так як в неї відсутні пальці лівої стопи, хвора ОСОБА_9 мала патологічне порушення функцій нижніх кінцівок у вигляді нижньої параплексії з високими рефлексами, наявністю патологічних неврологічних знаків та привідних контрактур, хворий ОСОБА_6 мав токсичну енцелофалопатію з судомним синдромом та порушення функцій ходи, в хворого ОСОБА_8 малась культя правого стегна на рівні середньої третини, хворий ОСОБА_10 був недоступний речовому \продуктивному контакту, мав порушення функцій лівих кінцівок. Підсудний ОСОБА_4, залишивши на зупинці громадського транспорту в м.Вишгороді в зимню пору року без грошей в іншому місті сам поставив потерпілих у небезпечний для їх життя стан.

Таким чином, дії ОСОБА_4 щодо завідомого залишення без допомоги осіб  -потерпілих     ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_25, ОСОБА_24 та ОСОБА_10, які перебували в небезпечному для життя стані та позбавлені можливості вжити засобів до самозбереження через хворобу,сам поставив потерпілих у небезпечний для їх життя стан,діяв умисно,ці дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.135 КК України. Вина підсудного ОСОБА_4 в цій частині є доведеною.

Органами досудового слідства ОСОБА_4 пред»явлено обвинувачення в тому, що він вчинив злочини, передбачені ст.365 ч.3, ст.140 ч.1 КК України.

Аналізуючи покази підсудного, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні цих злочинів в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження.

Так, з акту службового розслідування стосовно виписки з терапевтичного відділення для бездомних та безпритульних осіб \т.2 а.с.47-50\ вбачається, що ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7ОСОБА_9, ОСОБА_10- це особи без постійного місця проживання, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 стаціонарного лікування не потребували.  

З висновків експертизи №23\к \т.3 а.с.30-34\ при обстеженні 17 березня 2011 року ОСОБА_9 та вивченої наданої медичної документації не виявлено будь-яких даних , що внаслідок подій 11.02.11 року у хворої мало місце переохолодження, стаціонарного лікування  ОСОБА_9 не потребує, а потребує стороннього догляду з боку родичів або молодшого медичного персоналу.

З висновків експертизи №26\к \т.3 а.с.36-41\ , №24\к \т.3 а.с.43-47\,№25\к \т.3 а.с.49-53\ у ОСОБА_6,ОСОБА_8,ОСОБА_10 будь-яких даних про загальне переохолодження 11 лютого 2011 року не виявлено, стаціонарного лікування не потребували.

З пояснень свідка ОСОБА_26 вбачається, що вона була лікуючим лікарем ОСОБА_6 Станом на 11 лютого ОСОБА_6 пройшов курс лікування, стан здоров»я його був задовільний, вона його виписала, про що зробила запис в історії хвороби.

За таких обставин , суд вважає, що в судовому засіданні не доведена вина підсудного ОСОБА_4 в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, а саме в невиконанні ОСОБА_4 як медичним працівником своїх професійних обов»язів внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, також не доведена вина підсудного ОСОБА_4 в скоєнні злочину, передбаченого ст.365 ч.3 КК України, а саме  перевищенні ОСОБА_4 службових повноважень, тобто умисного вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли тяжкі наслідки охоронюваним правам та інтересам окремих громадян.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про  виправдання підсудного ОСОБА_4 за ст.ст.365 ч.3, 140 ч.1 КК України.

При призначенні покарання за ст.135 ч.1 КК України суд враховує дані про особу підсудного ОСОБА_4, обтяжуючі та пом’якшуючі обставини.

Обставин, які обтяжують та пом»якшують покарання підсудному ОСОБА_4, судом не встановлено.

          За місцем  проживання та роботи підсудний ОСОБА_4  характеризується  позитивно.          

Судом враховується те, що ОСОБА_4 притягується до кримінальної відповідальності вперше, також враховується протокол №1 зборів трудового колективу Київської міської клінічної лікарні №1 \а.с.61-100 т.4\ про взяття ОСОБА_4 на поруки.

За таких обставин, враховуючи ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину,  суд вважає, що перевиховання підсудного ОСОБА_4 неможливе без ізоляції від суспільства, а тому міру покарання підсудному необхідно призначити у вигляді позбавленням волі в межах санкції , передбаченої ч.1 ст.135 КК України.

                    Керуючись ст.ст. 321, 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.135 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 \одного року  позбавлення волі.

За ст.ст.365 ч.3 КК України ОСОБА_4 - виправдати.

За ст.ст.140 ч.1 КК України ОСОБА_4 - виправдати.

Строк відбування покарання  ОСОБА_4  відраховувати з моменту затримання , а саме з 15 лютого 2011 року \а.с.93-100 т.2\, зарахувавши у строк відбування покарання період перебування під вартою з 15 лютого   2011 року.

До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 залишити у вигляді утримання під вартою в Київському СІЗО №13.

Речові докази:

- Копії картів виїзду медичної допомоги \т.1 а.с.126\, копію подорожнього листа службового легкового автомобіля від 11.02.11, порядку прийняття заявок диспетчером автогосподарства КМКЛ №1 на автоперевезення в Київській клінічній лікарні №1; положення про автотранспортне підприємство Київської клінічної лікарні №1 \т.2 а.с.22\-залишити в матеріалах кримінальної справи;

- Медичні карти №2554,84,2422,82,83,701,2258,81,1686, зошит «список больних Т.В.№2», «журнал движения больних то №2 \т.3 а.с.58\-повернути Київській міській клінічній лікарні №1

- Мобільний телефон із сім карткою до нього \т.3 а.с.62\ –повернути ОСОБА_27

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Київської області на протязі 15 днів через районний суд, а засудженим –в той же термін з дня вручення йому копії вироку.

Суддя