Справа №22-ц-198/12Головуючий у І інстанції Мельник О. О.
Категорія1Доповідач у 2 інстанціїЯворський
10.02.2012
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
07 лютого 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді Яворського М.А.,
суддів Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,
за участю секретаря Косенко Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі,
ВСТАНОВИЛА :
У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та просила постановити рішення, яким виділити їй в натурі 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , а саме приміщення, позначені в технічному паспорті на будинок під 1-І (тамбур), 1-1 (коридор), 1-2 (кладова), 1-3 (кухня), 1-4 (підсобне приміщення), 1-11 (підсобка), 1-12 (житлова кімната), 1-13 (санвузол), 1-14 (санвузол), 1-15 (житлова кімната), 1-19 (житлова кімната), 1-18 (житлова кімната, Ѕ частина), балкон пл. 4,3 кв.м., всього приміщення на загальну площу 154,9 кв.м. ОСОБА_2 просила виділити Ѕ частину даного житлового будинку, зокрема приміщення 1-5 (підсобне приміщення), 1-6 (гараж), 1-7 (кухня), 1-8 (східцева), 1-9 (житлова кімната), 1-10 (житлова кімната), 1-16 (веранда), 1-17 (східцева), 1-18 (житлова кімната Ѕ частина), балкон пл. 11,1 кв.м., всього приміщення на 155 кв.м. Також просила виділити в натурі Ѕ частину земельної ділянки пл. 0,1222 га. по АДРЕСА_1.
Свої вимоги позивачка ОСОБА_4 обґрунтовувала тим, що із 26.06.1991 року по 09.07.2009 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, від даного шлюбу дітей не мають. Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 09.11.2005 року у справі за її позовом до ОСОБА_2 про поділ майна затверджено мирову угоду, за якою сторонам виділене у власність вказане майно, що перебувало у спільній власності подружжя. В тому числі сторони домовились між собою про поділ житлового будинку по АДРЕСА_1, 1/2 частка якого складає 294609,5 грн. На підставі вищевказаної ухвали суду виконкомом Великоолександрівської сільської ради 23 лютого 2006 року було видано свідоцтво про право власності на 1\2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1.
Після розірвання шлюбу між нею та відповідачем почали виникати спори з приводу користування та володіння вказаним будинком. Також під час шлюбу з відповідачем ними було набуто у спільну сумісну власність земельну ділянку пл. 0,1222 га., виділену під будівництво та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, державний акт про право власності на земельну ділянку оформлено 16.05.2009 року на відповідача ОСОБА_2 із зазначенням її як співвласника 1/2 частини. Вважала, що як співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, і так як відповідач в добровільному порядку не бажає вирішити вказаний спір просила задовольнити її позов.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2011 року позов задоволено частково.
Виділено ОСОБА_3 приміщення та господарські будівлі і споруди житлового будинку по АДРЕСА_1 згідно варіанту № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2723/6410/6411/11-15 від 25.07.2011 року, а саме приміщення в будинку 1-7, 1-6, 1-5, 1-10, 1-9, 1-8, 1-16, 1-15, 1-17, оглядову яму «В»1-9, балкон «а-2», разом по будинку виділено 151,8 кв. м., господарські будівлі та споруди ганок «а-1», хвіртку «Н-1», огорожу «Н-3», ворота «Н-2», загальною вартістю приміщень будинку і господарських будівель і споруд 539’352 грн., що складає 54/100 частини будинку.
Виділено ОСОБА_2 приміщення в будинку 1-І, 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-11, 1-12, 1-9, 1-13, 1-14, 1-18, 1-19, погріб під будинком «Г», разом по будинку виділено 144,2 кв.м., господарські будівлі і споруди вбиральня «Б», яма вигрібна «К», загальною вартістю приміщень будинку і господарських будівель і споруд 456’634 грн., що складає 46/100 частин будинку.
Для переобладнання будинку в двохквартирний зобов’язано ОСОБА_3 демонтувати дверний блок з подальшим закладанням прорізу між приміщеннями № 1-7 та 1-1, між приміщеннями № 1-4 та 1-8, між приміщеннями № 1-17 та 1-18, між приміщеннями № 1-15 та 1-8, влаштувати перегородку у існуючому приміщенні 1-9, влаштувати проріз з подальшим влаштуванням дверного блоку між приміщеннями 1-9 та 1-15. З врахуванням взаєморозрахунків стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 365’15.24 грн.
Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін по справі та їх представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У частині другій статті 16 ЦК України зазначені способи захисту цивільних прав та інтересів.
У разі порушення цивільного права у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення, тобто особа має право обирати той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.
Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів вказаної цивільної справи позивачка ОСОБА_3 та відповідач у справі ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 червня 1991 року по 09 липня 2009 року, що не заперечується сторонами та підтверджується копіями свідоцтва про укладення шлюбу та свідоцтвам про розірвання шлюбу. ( а.с. 9, 9а)
В період шлюбу сторонами як подружжя за спільні кошти було збудовано житловий будинок АДРЕСА_1 з відповідними господарськими спорудами ( погріб, убиральня, оглядова яма з гаражем, хвіртка, ворота, огорожа, вигрібна яма) по АДРЕСА_1, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок . ( а.с. 13-18).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2005 року було затверджено мирову угоду у справі №2-3227/1 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна де серед іншого сторонами за взаємною згодою провели поділ належного їм нерухомого майна. Так за умовами вказаної мирової угоди за позивачкою ОСОБА_3 визнано право приватної власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, які були предметом спору між сторонами. (а.с. 10).
Також з матеріалів справи вбачається, що сторони у справі реалізуючи свої домовленості затверджених ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2005 року звернулися до виконкому Великоолександрівської сільської ради Бориспільської району, який ухвалив рішення №52 від 23 лютого 2006 року та зареєстрував за кожним із сторін їх право на Ѕ частину спірного домоволодіння та вніс вказані відомості до реєстру прав власності на нерухоме майно. ( а.с. 22).
Вирішуючи вказаний спір та, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 щодо виділу її частки в спірному житловому будинку суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог відповідність нормам матеріального права зокрема ст.ст. 358, 360, 364 ЦК України та їх доведення позивачкою.
Однак повністю погодитися з вказаним висновок суду першої інстанції колегія суддів не моржу виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 14 Закону України "Про основи містобудування" до компетенції виконавчих органів міських рад у сфері містобудування належить забезпечення в установленому законом порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації під час планування та забудови відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації та проектів окремих об’єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих комітетів міських рад у галузі будівництва належить здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об’єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу; вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування.
Як встановлено при апеляційному розгляді суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір та погоджуючись із доводами позивачки не врахував положення ст. 152 ЖК України .
Згідно статті 152 ЖК України переобладнання та перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянам на праві приватної власності, проводиться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів.
Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства (пункт 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом від 17 травня 2005 року № 76 Держжитлокомунгоспу).
Пленум Верховного Суду України в п. 7 Постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»№ 7 від 04.10.1991 року роз’яснив , що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст.119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради (ст.152 ЖК). Якщо сторона оспорює рішення виконкому щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необгрунтованим, суд може не погодитись з ним, мотивуючи це в рішенні.
При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.
Як вбачається з матеріалів справи для правильного вирішення спору, судом першої інстанції було призначено та КНДІСЕ проведено судову будівельно-технічну експертизу №2723/6410/6411/11-15 від 25 липня 2011 року. (а.с. 103-123).
Згідно до вказаного висновку експерта проведення поділу вказаного домоволодіння між співвласниками можливо лише з деякими відхиленнями ( по першому варіанту на 0.7 м.2, по другому 3,2 м.2, по третьому на 3.8м.2 від ідеальної частки) . Всі три варіанти поділу житлового будинку визначені експертом передбачають переобладнання та перепланування жилого будинку, а тому експертом у висновку зазначено, що розробка проектно-кошторисної документації, а також погодження документації у встановленому законом порядку з відповідними службами і установами не відноситься до діяльності Київського НДІ судових експертиз.
Розглядаючи вказаний спір, суд першої інстанції на вказані обставини, а саме дотримання сторонами вимог ст. 152 ЖК України уваги не звернув та не роз’яснив сторонам їх право на відповідне звернення до виконкому Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району для надання згоди на переобладнання вказаного будинку з одного квартирного в двох квартирний.
Під час апеляційного розгляду представник апелянта наполягав на те що вказане звернення ними буде вчинено після розгляду вказаної справи, що суперечить нормам ЖК України ( ст.. 152) та положенням Закону України "Про основи містобудування" ( ст.. 14) , Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( ст.. 31) .
Крім того колегія суддів при вирішення вказаної справи враховує що відповідно до положення ст. ст. 379 - 382 ЦК України щодо поняття житла, переобладнання приміщення в ізольовані квартири, як правило, супроводжується необхідністю улаштування інженерних комунікацій, зокрема мереж газо-, електропостачання, водопостачання та водовідведення, і такі роботи проводяться за технічними умовами та проектами, розробленими спеціалізованими організаціями, та з додержанням відповідних норм і правил за погодженням компетентних органів.
У порушення зазначених вимог закону суд першої інстанції, виділивши позивачці ОСОБА_3 54/100 частин будинку не з’ясував наявність висновків архітектурно-будівельної комісії, пожежної та санітарної інспекцій про допустимість переобладнань у будинку.
Відповідно до п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права та висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасування з постановленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307 , 309, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, ст.ст. 379 - 382 ЦК України, ст. 152 ЖК України, ст. 14 Закону України "Про основи містобудування", ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктом 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом від 17 травня 2005 року № 76 Держжитлокомунгоспу), колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про виділ натурі 1/2 частини житлового будинку.
В іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2011 року залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий: М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагєєв