Справа №10-326Головуючий у І інстанціїМостовий Р.В.
КатегоріяДоповідач у 2 інстанції Говоруха
07.02.2012
УХВАЛА
Іменем України
26 грудня 2011 року. м. Київ.
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: Орла А.І.,
суддів : Беха М.О., Говорухи В.І.,
за участю прокурора Онищенка О.В., обвинуваченого ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Обухівського районного суду Київської області від 13 грудня 2011 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Обухів Київської області, українця, громадянина України, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, що не має судимості, -
встановила:
Органом досудового слідства, як видно із постанови суду, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 2 грудня 2011 року близько 2 годин, діючи з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення, реалізуючи злочинний намір направлений на викрадення чужого майна, вступивши в попередню змову з невстановленою особою на ім’я «ОСОБА_6», шляхом вільного доступу проникли на територію гаражного кооперативу «Урожай», який розташований в мікрорайоні Петровський м. Обухів Київської області, де продовжуючи свої злочинні дії, підійшли до гаражного приміщення, яке належить ОСОБА_4, після чого металевою монтировкою, яку завчасно підготували для вчинення злочину, зірвали навісний замок та проникли всередину гаражного приміщення, звідки викрали дві пластмасові каністри, ємністю по 30 літрів в середині яких знаходилось 50 літрів бензину А-95 вартістю 516 гривень 50 копійок, чим спричинили ОСОБА_5 матеріальні збитки.
Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, після викрадення двох каністр з бензином ОСОБА_3, вступивши у попередню змову з невстановленою слідством особою на ім’я «ОСОБА_6», перебуваючи в приміщенні того ж гаражу, де знаходився автомобіль марки ВАЗ 2121 д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, скориставшись незамкненими дверцятами автомобіля, потрапили до автомобіля, після чого за допомогою ключів, які знаходились в замку запалення, завели двигун та незаконно заволоділи транспортним засобом на якому зникли, а в подальшому розпорядились ним на власний розсуд.
6 грудня 2011 року слідчим СВ Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області за погодженням з заступником прокурора Обухівського району Київської області до суду було внесено подання про обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
6 грудня 2011 року постановою Обухівського районного суду Київської області продовжено строк затримання ОСОБА_3 до десяти діб, а 13 грудня 2011 року постановою того ж суду в задоволенні подання слідчого Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області про обрання відносно ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою –відмовлено.
Дане рішення суд першої інстанції мотивував тим, що подання слідчого недостатньо вмотивоване, в ньому не наведено обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав того, що ОСОБА_3 може ухилитися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини чи виконанню процесуальних рішень. Також судом були взяті до уваги дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він має постійне місце проживання, по місцю проживання характеризується позитивно.
Не погоджуючись з даною постановою районного суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляцію в якій зазначив, що дана постанова є незаконною і винесена з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що судом при розгляді подання слідчого та встановленні особи обвинуваченого ОСОБА_3, не взято до уваги долучену до справи вимогу про судимість останнього, згідно якої вбачається, що ОСОБА_3 07 лютого 2007 року притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, був засуджений до п’яти років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки. Судимість знята постановою Обухівського районного суду Київської області від 25 лютого 2009 року, однак ОСОБА_3 на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив аналогічні злочини передбачені ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України. Тому, прокурор просив постанову районного суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до того ж суду.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду,виступ прокурора, який підтримав апеляцію та підтвердив її доводи і просив апеляцію задовольнити, а постанову суду скасувати та направити матеріали справи на новий судовий розгляд, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення апеляції, зазначив, що він свою вину повністю визнає, від слідства та суду не ухиляється, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню.
За змістом ст.ст. 148 і 155 КПК України запобіжний захід у виді взяття під варту застосовується в справах про злочини, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, з метою запобігти спробам ухилитись від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Згідно із вимогами ст. 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу підлягають врахуванню: тяжкість злочину, вік особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, її стан здоров"я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини.
Належним чином дослідивши надані матеріали, вивчивши дані про особу обвинуваченого та інші обставини, які враховуються при вирішенні питання про запобіжний захід, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність даних, які б указували на те, що ОСОБА_3 перебуваючи на волі, буде ухилятися від слідства та суду, перешкоджатиме встановленню істини у справі. Матеріали справи також не містять даних, які б указували на те, що він, перебуваючи на волі, продовжить злочинну діяльність. Із урахуванням наведеного суд першої інстанції прийняв рішення, яке ґрунтується на вимогах закону, про недоцільність обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, та, відповідно до вимог закону, обрав щодо нього запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Апеляція прокурора не містить належних доводів які б указували на незаконність постанови суду першої інстанції. Сама по собі тяжкість злочину не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Будь –яких даних, які б указували на те, що ОСОБА_3 перебуваючи на волі, буде ухилятися від слідства та суду, перешкоджатиме встановленню істини у справі матеріали справи не містять і таких даних не наведено у апеляції. Матеріали справи не містять даних, а апеляція прокурора - доводів щодо того, що тільки запобіжний захід у вигляді взяття під варту може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним обов’язків, які випливають із змісту ч.2 ст. 148 КПК України.
Постанова суду першої інстанції про відмову в обранні щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відповідає вимогам закону, підстав для її зміни або скасування колегія суддів не вбачає в зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а постанову Обухівського районного суду Київської області від 13 грудня 2011 року про відмову в обранні щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - без зміни.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом згідно:
Суддя
В. Говоруха