УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-25257/11
Справа № 22-ц/491/316/12 Головуючий в суді першої
Категорія № 27 (4) інстанції – Демиденко Ю.Ю..
Доповідач – Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2012 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Бондаренко І.В.,
за участю – представника ПАТ “УкрСиббанк” Ридоша Миколи Миколайовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 листопада 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи – ОСОБА_4, ОСОБА_5, про стягнення боргу за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про спонукання прийняти у власність предмет застави і визнання кредитного договору виконаним, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2010 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25 квітня 2008 року між ним та ОСОБА_6 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11339947000, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 80000 доларів США зі сплатою відсотків згідно графіку погашення заборгованості. В забезпечення виконання ОСОБА_6 взятих на себе зобов’язань 25 квітня 2008 року між ним і ОСОБА_3, ОСОБА_7, кожним окремо, укладено договори поруки № 11339947000П/2 та № 11339947000П/4 відповідно, згідно умов яких останні поручаються перед позивачем за виконання ОСОБА_6 взятих на себе зобов’язань, що виникли з кредитного договору, як тих, що існують на даний час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 взятих на себе зобов’язань утворилась заборгованість, розмір якої після уточнення позивачем позовних вимог, станом на 15 вересня 2011 року становить 835361 грн. 35 коп., з яких 577042 грн.73 коп. – заборгованість за кредитом; 212622 грн. 99 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 22638 грн. 30 коп. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 23057 грн. 32 коп. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам, які, разом із судовими витратами, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.
ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про спонукання виконання умов договору та уточнивши позовні вимоги, просив суд на виконання п. 5.2 Договору застави транспортного засобу № 11339947000 З від 25 квітня 2008 року, посвідченого 25 квітня 2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 за № 2281, зобов’язати ПАТ «УкрСиббанк» прийняти від нього транспортний засіб (предмет застави) марки Мерседес Бенц, модель ML 320, 2008 року випуску, колір – чорний, тип Легковий універсал-В, номери агрегатів: шасі НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, у власність в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11339947000 від 28 квітня 2008 року та визнати договір про надання споживчого кредиту № 11339947000 укладений між ним та ПАТ «УкрСиббанк» виконаним.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 06 травня 2011 року до участі у справі в якості третіх осіб залучено ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 листопада 2011 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволені частково, стягнуто на його користь з ОСОБА_1 пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам в сумі 23057 грн. 32 коп. по договору про надання споживчого кредиту № 11339947000 від 25 квітня 2008 року станом на 15.09.2011 року.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено, зобов’язано ПАТ «УкрСиббанк» прийняти від ОСОБА_1 у власність в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту – предмет застави - автомобіль марки Мерседес Бенц, модель ML 320, 2008 року випуску, колір – чорний, тип Легковий універсал-В, номери агрегатів: шасі НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, визнано договір про надання споживчого кредиту № 11339947000 від 25 квітня 2008 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» виконаним.
В частині первісного позову ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2, ОСОБА_3 – відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір в сумі 230 грн. 57 коп. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення його позовних вимог в повному обсязі та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, задовольняючи зустрічні позовні вимоги, судом використано спосіб захисту цивільного права, не передбачений ні договором ні законодавством, чим порушено ч. 2 ст. 19 Конституції України, судом не звернуто увагу, що укладаючи кредитний договір сторони дійшли згоди, щодо встановлення банком на власний розсуд черговості звернення стягнення на майно чи кошти позичальника, тому спонукання судом взяти у власність предмет застави є порушенням прав банку. Також, вважає, що судом при ухваленні рішення порушено норми ст.ст. 23-28 п. 2 розділу ІХ Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження». Крім того, судом залишено поза увагою, що зобов’язання має виконуватися належним чином, чого відповідач не виконував та неправомірно стягнуто на його користь лише заборгованість по відсоткам.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк”, правонаступником якого є ПАТ “УкрСиббанк” та ОСОБА_6 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11339947000, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 80000 доларів США зі сплатою відсотків згідно графіку погашення заборгованості. В забезпечення виконання ОСОБА_6 взятих на себе зобов’язань 25 квітня 2008 року між позивачем і ОСОБА_3, ОСОБА_7, кожним окремо, укладено договори поруки № 11339947000П/2 та № 11339947000П/4 відповідно, згідно умов яких останні поручаються перед позивачем за виконання ОСОБА_6 взятих на себе зобов’язань, що виникли з кредитного договору, як тих, що існують на даний час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Також, 25 квітня 2008 року між позивачем та ОСОБА_6 укладено договір застави транспортного засобу, за умовами якого останній заставляє належний йому транспортний засіб — автомобіль марки Мерседес Бенц, модель ML 320, державний номер НОМЕР_3 з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.
У зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 взятих на себе зобов’язань утворилась заборгованість, яка станом на 15 вересня 2011 року становить 835361 грн. 35 коп., з яких 577042 грн.73 коп. – заборгованість за кредитом; 212622 грн. 99 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 22638 грн. 30 коп. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 23057 грн. 32 коп. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.
Задовольняючи частково первісний позов ПАТ «УкрСиббанк» та задовольняючи у повному обсязі зустрічний позов ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновків, що відповідачі взяті на себе зобов’язання передбачені пунктами 1.1, 1.2, 1.3, 3.4 розділу 4 договору, які передбачають повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, які нараховуються щомісяця, штрафних санкцій – пені, а також умови договорів поруки у встановлені строки не виконують, мають заборгованість перед банком (на думку позивача) в сумі 835361,35 грн. станом на 15 вересня 2011 року. На виконання п. 6.2 договору банком відповідачам були направлені письмові заяви-вимоги щодо погашення протягом 31 дня простроченої заборгованості. Суд вважає, що ця вимога стосувалася лише боржника ОСОБА_1, а не поручителів, оскільки згідно листів від 16 листопада 2009 року банк вважає недійсними раніше направлені поручителям вимоги про погашення заборгованості, що, на думку суду, було підставою для відмови позивачу у позові в частині солідарного стягнення заборгованості з поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3
Оскільки договір з ОСОБА_1 є договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, вартість якого згідно договору застави, становить 497610,00 грн., що перевищує розмір заборгованості по договору, неодноразові ж звернення ОСОБА_1 до банку про дострокове погашення заборгованості заставленим транспортним засобом, який банк міг добровільно отримати у власність без вирішення спору в судовому порядку, проте ухиляється від виконання п.п. 5.2, 5.3.1, 5.3.2 Договору застави, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову.
Однак з такими висновками погодитися не можна враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Поте рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам указаної статті.
Згідно положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору банк зобов’язався надати позичальнику, а останній зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в порядку і на умовах, зазначених у договорі.
Згідно з п. 4.1 Кредитного договору позичальник зобов’язався використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів у встановлені договором терміни.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Як убачається із матеріалів справи позичальником ОСОБА_1 не здійснено в повному обсязі повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені договором терміни, що не спростовувалося боржником. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов’язання, станом на 15 вересня 2011 року виникла заборгованість перед банком в сумі 835361,35 грн., яка складається із: 577042 грн.73 коп. – заборгованості за кредитом; 212622 грн. 99 коп. – заборгованості по процентам за користування кредитом; 22638 грн. 30 коп. – пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 23057 грн. 32 коп. – пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.
Відповідно до положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, завдатком.
Відповідно, вибір виду забезпечення або декількох з них залежить від волевиявлення кредитора та ці види забезпечення на підставі норм чинного законодавства України є рівноправними та вибір одного із них для спонукання боржників з метою належного виконання основного зобов’язання залежить від вибору кредитора. Чинне законодавство України не містить жодних правових норм, які спонукали б кредитора до першочергового використання певного виду забезпечення, зокрема, застави, у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов’язання.
Крім того, відповідно до п. 8.2 кредитного договору сторони дійшли згоди, що банк самостійно, на власний розсуд, встановлює черговість звернення стягнення, або на предмет застави та/або на будь-яке інше майно і кошти позичальника, на які може бути звернене стягнення в порядку, встановленому законодавством України, або стягнути суму заборгованості на загальних підставах незалежно від наявності предмету застави.
Статтями 19, 20 Закону України «Про заставу» надано право банку задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна.
Приписами ст. ст. 23, 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено особу, яка має право ініціювати звернення стягнення на предмет застави, якою є заставодержатель (банк), а не заставодавець, а статтею 25 цього Закону надано право звернення до суду з вимогою про стягнення на предмет застави тільки заставодержателю.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у спосіб, передбачений ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1, судом першої інстанції зазначено в рішенні, що неприйняттям банком предмета застави у власність порушується право ОСОБА_1 на дострокове виконання зобов’язань, їх зменшенням за рахунок погашення.
Однак такий висновок не узгоджується з приписами ст. 531 ЦК України та з умовами кредитного договору.
Відповідно до ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Пунктом 1.2.2 розділу 1 договору передбачено повернення кредиту у повному обсязі не пізніше 24 квітня 2015 року.
Згідно п. 3.4.3 розділу 3 позичальник зобов’язався достроково повернути банку всю суму кредиту та повністю сплатити плату за кредит у разі застосування банком права вимоги дострокового повернення кредиту в порядку, визначеному розділом 6 Договору та/або «Кредитного договору».
Указане свідчить про те, що в даному випадку строк встановлено в інтересах кредитора, а тому кредитор має право вимагати дострокового виконання зобов’язання, а боржник виявляти ініціативу щодо дострокового виконання зобов’язання не має права.
З огляду на це будь-які права ОСОБА_1 банком порушено не було.
Суд першої інстанції, зобов’язавши банк прийняти від ОСОБА_1 у власність заставлений транспортний засіб в рахунок погашення заборгованості та визнавши, відповідно до ст. 611 ЦК України договір споживчого кредиту виконаним, не врахував, що ст. 16 ЦК України не передбачено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, а, п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України (правові наслідки порушення зобов’язання) передбачає припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Зобов’язання припиняється, відповідно до ст. 599 ЦК України, виконанням, проведеним належним чином. Загальні правила щодо предмета виконання, місця, способу виконання закріплені в главі 48 ЦК України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням, відповідно до п.п. 3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» підлягають стягненню в рівних частинах судові витрати: судовий збір по 1037 грн. 17 коп. з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 40,00 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 листопада 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором кредиту № 11339947000 та договором поруки № 11339947000П/2, укладеними 25 квітня 2008 року, відповідно, між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 в сумі 835361 грн. 35 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором кредиту № 11339947000 та за договором поруки № 11339947000П/1, укладеними 25 квітня 2008 року, відповідно, між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 в сумі 835361 грн. 35 коп.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати в рівних частинах: судовий збір по 1037 грн. 17 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 40,00 грн.
У зустрічному позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк» про спонукання прийняти у власність предмет застави і визнання кредитного договору виконаним відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: