Справа № 22- 1603 - а/2006 рік Головуючий в 1 інстанції Кудіна А.С.
Категорія 38 Доповідач Новодворська О.І.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого Новодворської О.І Суддів Сукманової Н.В., Кіянової С.В. При секретарі Тимченко Г.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харцизького міського суду від 26 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного санітарного лікаря Донецької області Денисенко Віктора Івановича про порушення Закону України „Про звернення громадян" при перевірці скарг щодо до діяльності ПП „ОСОБА_2" в області землеволодіння, містобудування й архітектури, санітарно - епідеміологічного благополуччя населення.
ВСТАНОВИВ:
Харцизьким міським судом Донецької області ухвалено постанову від 26 квітня 2006 року, якою відмовлено у задоволенні її позовних вимог ОСОБА_1 до Державного санітарного лікаря Донецької області Денисенко В.І. про визнання його діяльності незаконною відносно перевірки порушень ПП ОСОБА_2 в області землеволодіння, містобудування і архітектури, санітарно - епідемічного благополуччя населення відмовлено.
На дану постанову подана апеляційна скарга ОСОБА_1 , в якій вона просить скасувати постанову, задовольнити її вимоги та визнати дії Державного санітарного лікаря Донецької області при перевірці її скарг щодо діяльності ПП „ОСОБА_2" незаконною, зобов'язати його усунути джерело вібрації та підвищеного шуму в її квартирі, направити відповіді на її звернення від 2.11.2005 року, прийняти міри до знесення залишених елементів „ Літнього майданчика" та вивезенню сміття, знесенню завантажувального приміщення ПП „ ОСОБА_2, посилаючись на те, що судом порушено вимоги матеріального і процесуального права та зроблено висновки, які суперечать наданим нею доказам.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи у січні 2006 року позивачка звернулася а суд з даним позовом до відповідача, посилаючись на те, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_1. На першому поверсі даного будинку розташований продовольчий магазин, належний ПП " ОСОБА_2"
Протягом тривалого часу вона веде переписку з відповідними установами влади та організаціями у зв'язку із порушенням ПП " ОСОБА_2" її прав тим., що в порушення встановленого порядку була проведена реконструкція магазину та відкрито бар. почата будівля „ Літнього майданчику", експлуатуються холодильні установки без належної звукоізоляції з перевищенням установленого рівню шуму.
Неодноразово її заяви направлялися і відповідачу, але належних мір для. усунення вказаних нею порушень збоку ПП „ ОСОБА_2 не приймалося.
З листопада 2005 року вона направила відповідачу заяву, в якій виклала усі обставини пов'язані із перевіркою попередніх її скарг та запропонувала йому укласти „мирову угоду" та визнати діяльність Донецької облСЕС та підвідомчої їй Харцизької міської СЕС з перевірки її доводів про порушення ПП „ ОСОБА_2" законодавства в галузі: землекористування, містобудування та архітектури, санітарно епідеміологічного благополуччя населення, такою, що не відповідає Закону України „ Про звернення громадян", зобов'язати Державного санітарного лікаря Донецької області Денисенка В. І. усунути джерело вібрації та підвищеного шуму в її квартирі, надати повну відповідь на її заяву від 2.11.2005 року за підписом Державного санітарного лікаря Донецької області, прийняти міри до зносу залишених елементів „ Літнього майданчику" та завантажувального приміщення, прибудованого до їх, жилого будинку ПП „ ОСОБА_2"
В порушення положень Закону України „ Про звернення громадян" відповідь їй не була направлена.
Просила визнати дії Державного санітарного лікаря Донецької області при перевірці її скарг щодо діяльності ПП „ ОСОБА_2" незаконними, зобов'язати його усунути джерело вібрації та підвищеного шуму в її квартирі, направити відповіді на її звернення 2.11.2005 року, прийняти міри до знесення залишених елементів „ Літнього майданчика" та вивезенню сміття, знесенню завантажувального приміщення ПП „ ОСОБА_2, направити окрему ухвалу на адресу МІНЗДРАВА України з приводу усунення недоліків, викладених в позивній заяві.
Судом встановлено, що з квітня 2004 року позивачка зверталася в різні державні установи та до відповідача з приводу порушень, які перешкоджають її нормальному існуванню у зв'язку з діяльністю ПП „ОСОБА_2", яке перебудувало приміщення магазину в їх будинку, використовує його як бар, експлуатує зіпсоване холодильне обладнання, що пов'язано з підвищеним шумом у її квартирі, порушує законодавство про землеволодіння, містобудування й архітектури, санітарно -епідемічного благополуччя населення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачки у повному обсязі, суд першої інстанції не урахував, що ст. 15 Закону України „ Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно й вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 8 Закону України „ Про звернення громадян" передбачено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Ст. 20 Закону передбачено , що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
З матеріалів справи убачається, що заява позивачки від 2.11.2005 року на адресу відповідача надійшла 8.11.2005 року. З аналогічними заявами з того ж самого питання позивачка зверталася до відповідача неодноразово, вони перевірялися і їй направлялися відповіді.
Для перевірки заяви позивачки відповідачем була створена комісія, за результатами роботи якої, після виїзду на місце і перевірки звернення ОСОБА_1, було прийнято, на підставі ст. 8 Закону України „ Про звернення громадян", рішення від 23.12.2005 року ( а.с. 241- 243) про припинення розгляду звернення, що не суперечить вимогам Закону.
В той же час відповідачем у порушення положень ст. 20 Закону України „ Про звернення громадян" та ч. З ст. 8 повідомлення про припинення розгляду звернення була направлено лише 10.04.2006 року ( а.с. 238), що свідчить про порушення відповідачем вимог закону. З урахуванням викладеного, слід задовольнити вимоги позивачки про визнання дій відповідача в частині несвоєчасного направлення повідомлення про припинення розгляду її звернення від 2.11.2005 року неправомірними, а постанову суду в цій частині скасувати.
Вирішуючи спір в іншій частині позовних вимог та відмовляючи в їх задоволенні, суд обґрунтовано зробив висновок про те, що питання знесення елементів „ Літнього майданчика", вивезення сміття, знесення завантажувального приміщення ПП, „ ОСОБА_2, усунення джерела вібрації та підвищеного шуму у квартирі ОСОБА_1 не входить до компетенції відповідача, що направлені на адресу відповідача звернення неодноразово перевірялися та за результатами перевірки позивачці направлялися відповіді з додержанням вимог Закону України „ Про звернення громадян", що підтверджено матеріалами справи та спростовує доводи позивачки про бездіяльність відповідача.
З урахуванням викладеного, постанову суду в цій частині позовних вимог слід залишити без зміни.
Керуючись п. З ч. 1 ст. 198, п. З ч. 1 ст. 202, ст. 207 КАС України апеляційний
суд, -.
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Харцизького міського суду від 26 квітня 2006 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності Державного санітарного лікаря Донецької області Денисенка В. І. щодо своєчасного не направлення повідомлення про припинення розгляду звернення від 2.11.2005 року скасувати.
Визнати неправомірними дії Державного санітарного лікаря Донецької області Денисенко Віктора Івановича в частині несвоєчасного направлення повідомлення про припинення розгляду звернення ОСОБА_1 від 02.11.2005 року.
В іншій частині постанову залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у Вищий Адміністративний Суд України протягом одного місяця із дня набрання законної сили.