Справа № 592/4354/25

                                                                       Провадження № 1-кс/592/2041/25

УХВАЛА

05 червня 2025 року                                                                                м.Суми

Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , засудженого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 , розглянувши скаргу щодо незаконного тримання під вартою засудженого ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

Позиції сторін

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до слідчого судді з повідомленням та просив відновити його права. Вимоги мотивує тим, що утримується у слідчому ізоляторі без судового рішення яке набрало законної сили.

В судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що судові рішення, які перебувають в його особовій справі не є підставою для його тримання під вартою. Вважає, що його засуджено з порушенням закону, а вирок не набрав законної сили. Ухвала Верховного Суду України від 15.02.2005 є помилковою та не відповідає дійсності, оскільки йому не вручено її копію. Вважав, що слід перевірити кримінальну справу за якого його судили. Вважає, що аркуші справи не відповідають наявним матеріалам.

Також подав письмове клопотання у якому просив звільнити його з-під варти у залі суду. Доводи клопотання за своїм змістом зводяться до того, що тримається під вартою без судового рішення яке набрало законної сили.

Захисник підтримала повідомлення засудженого та вважала, що ОСОБА_4 тримається під вартою без судового рішення.

Прокурор заперечував проти повідомлення та клопотання. Свої заперечення мотивував тим, що з особової справи засудженого вбачається, що він утримується під вартою на виконання вироку суду, яким засуджений до довічного позбавлення волі.

У судовому засіданні ОСОБА_4 вдавався до порушень судового розгляду, не підкорявся законним вимогам слідчого судді, щодо дотримання порядку у судовому засіданні, вигукував образливі слова у бік учасників розгляду, не реагував на зауваження.

На підставі ч. 1 ст. 330 КПК України  ОСОБА_4  видало з залу суду на увесь подальший  час розгляду.

Після такого рішення, засуджений вдався до образ у бік слідчого судді, не підкорявся вимогам конвою. Через такі дії засудженого оголошено перерву.

Щодо предмету розгляду.

Зі змісту повідомлення ОСОБА_4 вбачається, що він повідомив слідчого судді про тримання під вартою без законних підстав та просив реагування згідно ст. 206 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Ухвалою від 18.03.2025 відкрито провадження за повідомленням, призначено розгляд у судовому засіданні, зобов`язано ДУ «Сумський слідчій ізолятор» надати відомості про тримання під вартою, забезпечено участь засудженого в судовому засіданні дистанційно, залучено захисника. Також ухвалою вирішено перевірити Єдиний державний реєстр судових рішень на предмет наявності рішень судів щодо ОСОБА_4 .

Єдиний державний реєстр судових рішень містить судові рішення за участю ОСОБА_4 .. Зокрема ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 16.04.2025 у справі №592/4438/24 та Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30.01.2025 у справі №585/429/24. З ухвал вбачається, що ОСОБА_4 утримується під вартою на виконання вироку апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004. Цим вироком ОСОБА_4 засуджений за ст.ст. 115 ч. 2 п. 13, ч. 3 ст. 296, ст. 122 ч. 1, ст. 70 ч. 1 КК України до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі. Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишено попередньою – тримання під вартою.

Щодо підстав тримання під вартою та перебування у слідчому ізоляторі

Під час дослідження встановив, що особова справа засудженого ОСОБА_4 містить наступні документи.

Вирок апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 яким ОСОБА_4 засуджений за ст.ст. 115 ч. 2 п. 13, ч. 3 ст. 296, ст. 122 ч. 1, ст. 70 ч. 1 КК України до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі. Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишено попередньою – тримання під вартою.

Ухвала Верховного Суду України від 15.02.2005 якою зазначений вирок суду залишений без змін. Відповідно до резолютивної частини ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 15.02.2005 касаційні скарги засудженого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 щодо ОСОБА_4 – без змін.

Згідно копії розпорядження про виконання вироку, що набрав законної чинності, вирок апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 відносно ОСОБА_4 набрав чинності 15.02.2005, знаходиться в стадії виконання.

Зазначена Ухвала Верховного суду була направлена разом із супровідним листом від 22.02.2005 за № 5-5856к04 і була вручена ОСОБА_4 у ДУ «Сумський слідчий ізолятор».

Листом від 28.02.2005 за № 5-5856к04, що отриманий ДУ «Сумський слідчий ізолятор від 09.03.2005, Верховний Суд України (суддя ОСОБА_8 ) повідомив начальника Сумського слідчого ізолятора про те, що при друкуванні Ухвали Верховного суду від 15.02.2005 була допущена технічна помилка і просив негайно повернути без виконання цю Ухвалу Верховного суду.

До вказаного листа було додано додаток на 12 аркушах, тобто ухвала Верховного Суду України, за результатами розгляду касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_7 на вирок апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004, що міститься в матеріалах справи.

Доводи відхилені судом і мотиви такого рішення

ОСОБА_4 у обґрунтування своїх вимог зазначав про необхідність виклику керівництва слідчого ізолятору для дачі пояснень, а також просив витребувати кримінальну справу у якій ухвалений зазначений вирок.

Згідно з ч. 1 і ч. 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

У порядку визначеному ст. 206 КПК України слідчий суддя перевіряє додержання прав осіб які тримаються під вартою, а у разі виявлення безпідставного їх тримання то звільняє з-під варти.

Комплексний аналіз наведених норм вказує на те, що слідчий суддя має перевірити лише додержання прав осіб які тримаються під вартою та підстави такого тримання. Перевірка законності тримання полягає у з`ясуванні питання наявності судового рішення. Покази посадових осіб у такому випадку досліджувати не вимагається. Слідчий суддя також не наділений повноваженнями на перевірку порядку ухвалення судового рішення іншим судом. На підставі зазначеного такі клопотання ОСОБА_4 слідчим суддею відхилені, адже пояснення цих осіб не стосуються предмету розгляду, а перевірка порядку ухвалення рішення виходить за межі повноважень слідчого судді.

Норми права та мотиви їх застосування

Згідно з п. а ч. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, а саме законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

На час судового розгляду діє Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 №4651-ІV.

Згідно з ч. 2 ст. 43 КПК України від 13.04.2012 №4651-ІV, засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 206 КПК України від 13.04.2012 №4651-ІV, слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Аналізуючи зміст наведених норм вбачається, що свобода є невід`ємним правом людини, яке може бути обмежене на підставі судового рішення ухваленого у порядку визначеного законом компетентним судом. Слідчий суддя зобов`язаний перевірити законність тримання під вартою особи, а у разі відсутності відповідного судового рішення звільнити її.

Поряд з цим наведені норми не наділяють слідчого суддю повноваженнями на визначення перевірки порядку ухвалення такого рішення, його справедливості тощо.

З особової справи ОСОБА_4 вбачається, що він засуджений вироком апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 за ст.ст. 115 ч. 2 п. 13, ч. 3 ст. 296, ст. 122 ч. 1, ст. 70 ч. 1 КК України до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі. Міру запобіжного заходу йому залишено попередньою – тримання під вартою. Ухвалою Верховного Суду України від 15.02.2005 зазначений вирок суду залишений без змін. Таким чином вирок набрав законної сили.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 401 КПК України затвердженого Законом від 28.12.60, який діяв на час ухвалення вироку, вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної скарги, якщо його не було оскаржено. У разі подачі апеляцій, касаційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи відповідно апеляційною чи касаційною інстанцією, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з ст. 400-3 КПК України, затвердженого Законом від 28.12.60, для виконання ухвали касаційного суду справа надсилається до суду першої інстанції не пізніше п`яти діб після її розгляду, а у випадках, передбачених частиною другою статті 379 цього Кодексу - після складання і оголошення мотивованої ухвали.

Відповідно до ст. 404 КПК України, затвердженого Законом від 28.12.60, суд разом із своїм розпорядженням про виконання обвинувального вироку надсилає копію вироку тому органу, на який покладено обов`язок виконати вирок.

Системний аналіз зазначених положень Кодексу, які діяли на час ухвалення вироку, передбачав порядок набрання ним законної сили та звернення його до виконання. З огляду на встановлені обставини та наведені положення Кодексу вбачається, що ОСОБА_4 є засудженим та утримується під вартою на виконання судового рішення.

Таким чином вбачається, що повідомлення  ОСОБА_4  не відповідає дійсності, а він сам є особою засудженою до покарання у виді довічного позбавлення волі й тримається під вартою.

Висновок щодо розгляду

За таких обставин немає підстав для реагування згідно ст. 206 КПК України, а тому слід відмовити у задоволенні повідомлення й клопотання про звільнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 206 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні повідомлення засудженого ОСОБА_4 про незаконне тримання під вартою та звільнення з-під варти.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                         ОСОБА_1