Справа № 277/644/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2025 року с-ще Ємільчине

       Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді                                         ОСОБА_1

за участю: секретаря с/з                                 ОСОБА_2

розглянувши у порядку спрощеного провадження, без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження №12025065540000031 від 07 травня 2025 року по обвинуваченню

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Степанівка Ємільчинського району району Житомирської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, не працює, не одружений, раніше не судимий

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України

в с т а н о в и в:

20.04.2025 року приблизно о 14 год. 00 хв., перебуваючи в подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_1 , між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, відбулася словесна суперечка, під час якої ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вирішив умисно заподіяти ОСОБА_4 тілесні ушкодження.

Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, за вищевказаних обставин, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_4 та умисно наніс їй один удар долонею своєї правої руки в область обличчя зліва.

Унаслідок нанесеного удару ОСОБА_3 умисно спричинив ОСОБА_4 тілесне ушкодження у вигляді синця на лівій щоці, яке за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Своїми умисними діями, які виразилися в заподіянні умисних легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України.

Обвинувальний акт по даному кримінальному провадженню надійшов до суду із заявою прокурора про його розгляд у спрощеному порядку відповідно до положень ст.302 КПК України, оскільки ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, відповідно за правилами, передбаченими ст.ст.381-382 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений, що був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_3 , що був представлений захисником ОСОБА_5 , надав письмову заяву, в якій зазначив, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, беззаперечно визнає в повному обсязі, вважає, що досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення встановлені в повному обсязі та не оспорює їх.

Також у вказаній заяві зазначив, що його згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без його участі є добровільною, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Потерпіла ОСОБА_4 також подала заяву, згідно якої вона не заперечує щодо розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні за її відсутності.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, приймаючи до уваги його заяву, в якій зазначено, що він не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

Наведене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

При цьому у відповідності до ч.4 ст.107 КПК України – у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Окрім беззаперечного визнання у повному обсязі ОСОБА_3 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, його винуватість підтверджується, відповідно до ч.2 ст.382 КПК України обставинами, встановленими органом досудового розслідування, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали досудового розслідування, а саме: акт судово-медичного обстеження №68 від 30.04.2025 року; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 06.05.2025 року; протокол допиту потерпілої ОСОБА_4 від 13.05.2025 року; протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 13.05.2025 року; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 13.05.2025 року; протокол проведення слідчого експерименту від 13.05.2025 року за участю потерпілої ОСОБА_4 з фототаблицею; протокол проведення слідчого експерименту від 13.05.2025 року за участю свідка ОСОБА_6 з фототаблицею; висновок судово-медичної експертизи №82 від 19.05.2025 року; протокол допиту підозрюваного від 23.05.2025 року; протокол проведення слідчого експерименту від 23.05.2025 року за участю підозрюваного ОСОБА_3 з фототаблицею, вважає що винуватість ОСОБА_3 в заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження доведена повністю та кваліфікує його дії за ч.1 ст.125 КК України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі №1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

На підставі викладеного, керуючись принципом гуманізму та індивідуалізації покарання при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком; наявність пом`якшуючих покарання обставин (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення) та обставини, що обтяжує покарання відповідно до вимог ст.67 КК України (вчинення кримінального правопорушення особою у стані алкогольного сп`яніння), дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, не працює, суд приходить до висновку, що для виправлення обвинуваченого та попередження здійснення ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу, що буде реальним для виконання та необхідним і достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень і для досягнення мети покарання за ст.50 КК України.

На переконання суду, призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді штрафу є справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета і невідворотність покарання.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальних витрат по справі немає.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався та підстав для його обрання немає.

Речові докази по справі відсутні.

Прокурором подано до суду матеріали досудового розслідування №12025065540000031 від 07 травня 2025 року щодо ОСОБА_3 , які зібрані відповідно до вимог КПК України та підлягають зберіганню разом зі справою.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.368, 370, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Матеріали досудового розслідування №12025065540000031 від 07 травня 2025 року щодо ОСОБА_3 – зберігати разом зі справою.

Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Згідно з ч.1 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1