Справа № 126/3085/24

Провадження № 1-кп/135/56/25

У Х В А Л А

іменем України

04.06.2025       м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі колегії суддів:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,

прокурора: ОСОБА_5 ,

потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілого: адвоката ОСОБА_8

захисників: ОСОБА_9 ,

обвинуваченого: ОСОБА_10

розглянувши в режимі відеоконференції у судовому засіданні в залі суду в місті Ладижин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020100000281 від 20.05.2024, за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ладижинського міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020100000281 від 20.05.2024, за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України.

04.06.2025 у судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, мотивуючи тим, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які наразі продовжують існувати. Фактично, його належна процесуальна поведінка та відсутність спроб передбачених у ст. 177 КПК України зумовлені тим, що обвинувачений утримується під вартою, тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам та може призвести до подальшого затягування судового розгляду. Також, зауважено, що відсутність на даний час фактів втечі обвинуваченого, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому.

Потерпіла ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , мотивуючи тим, що вона боїться за своє та доньки життя.

Потерпілий ОСОБА_7 та представник потерпілого - адвокат ОСОБА_8 підтримали клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 ..

Обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник-адвокат ОСОБА_9 заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили застосувати більш м`який запобіжний захід, а саме - домашній арешт, мотивуючи, що відповідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 12.05.2025 останній має батьків похилого віку та племінника, який є інвалідом дитинства, є єдиною працездатною особою серед проживаючих, які потребують сторонньої допомоги.

Дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу, заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 21.11.2024 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні встановлені ризики переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України). Дане судове рішення ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05.12.2024 залишено без змін.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 15.01.2025 клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою – задоволено.

24.02.2025 та 15.04.2025 ухвалою суду клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою – задоволено. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 24.04.2025 та, відповідно до 13.06.2025 включно.

При розгляді питання про доцільність продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 , суд приймає до уваги, що він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавлення волі, і який становить значну суспільну небезпеку.

Суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10 , та покарання, яке йому загрожує, у своїй сукупності свідчать про суспільну небезпечність цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, високим є ризик уникнення обвинуваченого від правосуддя з метою уникнути можливого покарання.

Крім того, допит свідків чи інших учасників кримінального провадження під час судового розгляду кримінального провадження не розпочато, тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_10 , не будучи обмежений у спілкуванні із свідками чи іншими учасниками кримінального провадження, яким відомі обставини вчинення злочину, у якому останній обвинувачується, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до відмови від дачі показань в суді, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Отже, встановлені раніше у даному кримінальному провадженні ризики переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду та незаконного впливу на свідків обвинувачення у кримінальному провадженні (п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України) продовжують існувати.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо можливості зміни обвинуваченому  ОСОБА_10  запобіжного заходу, суд вважає доводи про можливість уникнення наявним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту сумнівними з огляду на конкретні обставини справи та особу обвинуваченого. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність встановлених в провадженні ризиків, передбачених ст.177 КПК України, або виникнення будь-яких нових обставин, які б свідчили про необхідність застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою стороною захисту не наведено, а судом не встановлено.

Суд застосовує обмеження права на свободу обвинуваченого ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою виходячи з потреб цього судового розгляду, який несе за собою великий суспільний інтерес, як суворий виняток із загального правила презумпції на користь свободи та гарантій недопущення свавільного затримання і тримання під вартою, які з огляду на практику Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України») для суду залишається домінантним керівним принципом і в цьому випадку, враховуючи мету застосування запобіжного заходу – до провадження обвинуваченого до компетентного судового органу, як того вимагають справжні інтереси суспільства щодо повного, неупередженого та як можливо швидкого у продовж розумного строку проведення цього судового розгляду.

Таким чином, враховуючи мету застосування запобіжного заходу, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10 , наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, враховуючи доведеність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, тяжкість покарання яке йому загрожує у разі визнання винуватим, даних про його особу, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а також те, що для запобігання зазначених ризиків застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 02.08.2025 включно.

Суд вважає, що сукупна тривалість застосування обраного під час досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків обвинувачення чи інших учасників кримінального провадження, ризики чого є реальними та дійсними.

ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, а саме закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене способом небезпечним для життя багатьох осіб, а тому, у відповідності до положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, суд не визначає розмір застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 02.08.2025 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали суду складено та оголошено 04.06.2025 о 16 год 45 хв.

Головуючий суддя                                                 ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3