Справа №443/466/25

Провадження №1-кп/443/83/25

УХВАЛА

судового засідання

03 червня 2025 року                                                                        місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді                                 ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання                 ОСОБА_2 ,

в процесі розгляду у відкритому судовому засіданні обвинувального акта у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним №12025141130000166 від 21.02.2025 про обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

за участю:

прокурора                                         ОСОБА_4 ,

обвинуваченого                                 ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_5

встановив:

У провадженні Жидачівського районного суду Львівської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 50 (п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становитиме 151 400 (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста) гривень

В обґрунтування клопотання прокурор покликається на те, що 27.02.2025 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

27.02.2025 ОСОБА_3 затримано у порядку ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

28.02.2025 ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області стосовно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 грн, строком до 27.04.2025.

20.03.2025 досудове розслідування завершено, стороною обвинувачення виконано вимоги ст. 290 КПК України, після чого, 20.03.2024 обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 КК України стосовно ОСОБА_3 скеровано для розгляду по суті до Жидачівського районного суду Львівської області.

17.04.2025 ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 на 60 (шістдесят) днів з 17.04.2025 до 15.06.2025 включно з можливістю внесення застави в розмірі 50 (п`ятдесят) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста) гривень.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_3 та правові підстави застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою досліджувались слідчим суддею під час досудового розслідування у ході розгляду клопотань про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Вказане рішення стороною захисту в апеляційному порядку не оскаржувались.

На даний час наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а відтак виправдовує продовження строку тримання під вартою до обвинуваченого, зокрема:

1)переховуватися від суду;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Так, існує ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, яке інкримінується ОСОБА_3 , відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів проти власності.

Санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років.

ОСОБА_3 , розуміючи, що йому інкримінується вчинення тяжкого злочину, вживав заходів для приховування слідів злочину, а саме витратив викрадені грошові кошти на власні потреби.

Окрім цього, тимчасово без реєстрації проживає в АДРЕСА_1 , не має міцних соціальних зв`язків, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що свідчить про можливість останнього ухилитися від суду.

Оскільки, у разі доведення вини ОСОБА_3 останньому загрожує реальна міра покарання, останній розуміючи цю обставину, може переховуватися від суду.

Так, існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до матеріалів, доданих до клопотання, наявні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з метою зміни останніми показів наданих під час досудового розслідування вищевказаного кримінального правопорушення.

Потерпілий та свідки у порядку ст. 225 КПК України, тобто під час досудового розслідування в судовому засіданні не допитувалися. Вказане свідчить про те, що їхні покази безпосередньо судом (слідчим суддею та судом першої інстанції) не сприймалися.

За таких обставин, обвинувачений ОСОБА_3 , у разі застосування до нього іншого запобіжного заходу ніж запропонований стороною обвинувачення, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, зможе вільно спілкуватись з такими особами, особисто, шляхом залучення третіх осіб, шляхом використання засобів зв`язку, що надасть ОСОБА_3 змогу незаконно вплинути на свідків шляхом примусу, погроз, умовлянь, прохань з метою надання в суді показів, які будуть відрізнятися від показів, наданих слідчому.

Так, існує ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо можливості вчинення іншого кримінального правопорушення.

ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності.

Крім цього, слід врахувати, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №354 від 22.11.2024 стрілець 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого солдат ОСОБА_3 вважається таким, що 22.11.2024 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 . Тобто в діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Таким чином, наявність фактів притягнення до кримінальної відповідальності за злочини проти власності за ч.ч. 3, 4 ст. 185 КК України, що свідчить про наявність ризику продовження вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення у якому останній обвинувачується.

В той же час, наявність факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 свідчить про можливість вчинення останнім іншого кримінального правопорушення (у випадку повідомлення ОСОБА_3 про підозру за ч. 5 ст. 407 КК України).

       Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно обвинуваченого пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

       Неможливе застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (як цілодобового так і у нічний час), оскільки обвинувачений ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та тимчасово проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 . У разі застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту додатково посилить існуючі ризики незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, а також ризик продовження вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_3 .

В той же час, з урахуванням матеріального становища обвинуваченого ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем Збройних Сил України та отримував відповідне грошове забезпечення, суму завданої шкоди – 85 тис. грн., у викраденні яких він обвинувачується необхідно визначити заставу в розмірі 50 (п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2025 - 3028 гривень), що становитиме 151 400 (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста) грн. Саме така застава достатня для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього законом обов`язків.

       Захисником ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_5 подано клопотання у якому остання просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 у справі №443/466/25; змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_3 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з покладанням на нього процесуальних обов`язків. Місце проведення домашнього арешту визначити за адресою: АДРЕСА_3 , житловою площею 13,1 кв. м., або у випадку задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, просить встановити розмір застави, якщо вона вважатиметься необхідною, у сумі, пропорційній розміру заподіяної шкоди 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становитиме 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок,

В обгрунтування поданого клопотання захисник покликається на недопустимість посилання прокурора про наявність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду, оскільки обвинуваченого ОСОБА_3 визнавалось винним у вчиненні кримінального правопорушення раніше вироком Кобелецького районного суду Полтавської області від 15.03.2023 – адже згідно з ч. 1 ст. 88 КПК України, докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підозрюваного, обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Також, не погоджується із твердженням прокурора про відсутність у ОСОБА_3 міцних соціальних зв`язків.

Так, протягом тривалого періоду часу він проживав у цивільному шлюбі із громадянкою України ОСОБА_10 . Остання (за попередньою згодою із обвинуваченим), у порядку, визначеному Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, подала начальнику ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» заяву про надання можливості здійснити державну реєстрацію шлюбу між нею та ОСОБА_3 та вже призначена дата державної реєстрації укладення шлюбу – на 25.06.2025.

Також, ОСОБА_3 має матір, ОСОБА_11 яка наразі перебуває на лікуванні у зв`язку із тяжким онкологічним захворюванням печінки, та іншими діагнозами, та двох неповнолітніх сестер – ОСОБА_12 , ОСОБА_13 які можуть залишитись без догляду.

Більше того, обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього відповідних процесуальних обов`язків (у т.ч. заборона спілкування з потерпілим і свідками, заборона використання засобів зв`язку, носіння електронного браслета тощо) ефективно унеможливлює вплив на інших учасників провадження, і водночас не порушує принципів необхідності та пропорційності запобіжного заходу.

Щодо ризику вчинення нового правопорушення має бути доведений фактами, а не базуватися виключно на кримінальному минулому особи. У даному випадку: обвинувачений повністю усвідомлює тяжкість висунутих обвинувачень; перебуваючи під вартою, він поводив себе належно, не порушував встановленого порядку утримання; на даний час у нього відсутні будь-які реальні умови або ресурси для продовження правопорушення; пропонується обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який ефективно унеможливлює можливість вчинення нового правопорушення.

У випадку задоволення клопотання прокурора про продровжеення обвинуваченому ОСОБА_3 строк тримання під вартою, просить зменшити заставу до більш пропорційної суми - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становитиме 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні подане клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 підтримав в повному обсязі з мотивів неведених у ньому та просив таке задовольнити в повному обсязі. Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заїходу заперечив та просив в задоволенні такого відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_3 клопотання захисника про зміну запобіжного заходу підтримав.

Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечила, вважає ризики наведені прокурором є безпідставними та не обґрунтованими. Клопотання про зміну запобіжного заходу підтримала в повному обсязів.

Потерпілий ОСОБА_14 в судове засідання не зявився, подав клопотання у якому просить слухати справу у його відсутності.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження та наведені ними аргументи, вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою слід задовольнити, а в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити, виходячи з наступного.

Ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.02.2025 ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 151 400 грн на 60 днів з 27.02.2025 до 27.04.2025 включно.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 17.04.2025 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів – з 17.04.2025 до 15.06.2025 включно, з визначенням розміру застави у розмірі 50 (п`ятдесят) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста) гривень.

Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу

Згідно з приписами частини 3 статті 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно з ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд відповідно до ст. 178 КПК України враховує тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, дані про особу обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та відповідно наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків: запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.

З моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_3 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, наведені прокурором у судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд відповідно до ст. 178 КПК України враховує тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, дані про особу обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за вчинення якого передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, неодружений, не працює та не має постійного джерела доходів, що свідчить про відсутність у нього соціально-стримуючих факторів, який раніше неодноразово судимий та має незняту та непогашену судимість, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, на думку суду, є підстави вважати, що ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою зміни їх показань, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Відтак саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_3 процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, виходячи з положень КПК України та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд доходить висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Доводи захисника, що обвинувачений має намір одружитись та що на його утриманні перебувають дві неповнолітні сестри не заслуговують на увагу суду, оскільки на момент розгляду клопотання обвинувачений ОСОБА_3 не одружений, з його слів неповнолітні сестри живуть з його тіткою у с. Зачепилівка Полтавської області, більше того обвинувачений ОСОБА_3 не є їхнім опікуном, а також є ще двоє повнолітніх братів та сестра, які також можуть здійснювати догляд за неповнолітніми сестрами та до клопотання про зміну запобіжного заходу не долучено доказів, які б підтверджували що обвинувачений ОСОБА_3 здійснював опіку над своїми неповнолітніми сестрами за місцем його фактичного проживання. Також посилання сторони захисту на хворобу матері обвинуваченого та можливе залишення дітей без опіки є лише припущенням.

Окрім того у клопотанні про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт з покладанням на ОСОБА_3 процесуальних обов`язків. Місце проведення домашнього арешту просить визначити за адресою: АДРЕСА_3 , житловою площею 13,1 кв. м., однак стороною захисту не надано інформація про технічні характеристики даної квартири, та осіб зареєстрованих у ній, що в свою чергу позбавляє суд можливості встановити, чи може обвинувачений ОСОБА_3 відбувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за даною адресою.

Щодо покликань сторони захисту про відсутність ризиків, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може вчинити незаконний вплив на потерпілого чи свідків у даному кримінальному провадженні, що при неможливість запобігти такому ризику свідчить той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього.

Щодо покликань сторони захисту про відсутність ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення або продовження вже вчиненого, суд констатує що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності. Крім цього, слід врахувати, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №354 від 22.11.2024 стрілець 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого солдат ОСОБА_3 вважається таким, що 22.11.2024 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 . Тобто в діях ОСОБА_3 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а відтак наявність факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 свідчить про можливість вчинення останнім іншого кримінального правопорушення.

Зважаючи на наведене, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

Вищевикладені обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого, інших переконливих доказів, які б вказували на необхідність зміни запобіжного заходу захисником не представлено.

Окрім того, суд зважає на те, що обгрунтованість обвинувачення перевіряється судом який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою на стадії судового провадження, вирішальним є з`ясування питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Крім цього, ч. 3 ст. 183 КПК України визначено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених Кодексом.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , особу останнього, а також клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави, суд вважає за необхідне змінити розмір ранішевизначеної застави, та призначити її в розмірі 45 (сорока пяти ) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 136 260 (сто тридцять шість тисяч двісті шістдесят) гривень, яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Застосовуючи до обвинуваченого поряд із запобіжним заходом у виді тримання під вартою альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Згідно зі ст.197КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відтак суд вважає за необхідне продовжити тримання обвинуваченого під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 01.08.2025 включно.

Зважаючи на вищенаведене, суд прийшов до висновку що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави задовольнити, а в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.

Керуючись статтями 9, 177, 178, 182, 183, 194, 197, 199, 314, 315, 331, 372 КПК України, суд

постановив:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави – задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів – з 03.06.2025 до 01.08.2025 включно.

Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обов`язків у розмірі 45 (сорока пяти ) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 136 260 (сто тридцять шість тисяч двісті шістдесят) гривень, які слід внести на наступний депозитний рахунок: UA598201720355219002000000757 Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26306742.

У разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , покласти на нього наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися зі Стрийського району Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання слідчому в кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (в разі їх наявності).

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому положення п.п. 8, 10 ст.182 КПК України, згідно з якими у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та скерувати начальнику Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» до відома та виконання.

Ухвала в частині продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 376 КПК України повний текст ухвали буде проголошений о 13:45 год 05.06.2025 в залі судових засідань в приміщенні Жидачівського районного суду Львівської області (за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Жидачів, вул. Я. Мудрого, 20).

Повний текст ухвали складено 05.06.2025.

Головуючий суддя                                                         ОСОБА_1