03.06.2025

Справа №  482/615/25

Номер провадження  2/482/656/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2025 року                                місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Лебедьєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява обґрунтована тим, що 06.04.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 10194026, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 5000,00 грн., а також зобов`язався повернути використану суму кредиту в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених у кредитному договорі.

08.07.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення права вимоги № 04Т, за яким товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 10194026 від 06.04.2021 року.

24.01.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» було укладено договір факторингу № 1/15, за яким товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 10194026 від 06.04.2021 року.

Посилаючись на те, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, у зв`язку із чим, станом на 26.02.2025 року, у нього перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 23000,00 грн., з яких 5000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту та 18000,00 грн. – заборгованість за відсотками, яку позивач просив суд стягнути з відповідача разом із сумою судових витрат та витратами на професійну правничу допомогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але надіслав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, справу просив слухати за його відсутності. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, будучи належним чином, у відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України та згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, повідомленим про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, будь-яких заяв чи клопотань не подавав, правом надання відзиву не скористався.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У відповідності з вимогами ст.ст. 223, 280 ЦПК України, на підставі ухвали суду, справу розглянуто в порядку заочного розгляду, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до ст. 128 ЦПК України, за місцем реєстрації місця проживання, та позивач проти такого вирішення справи заперечень не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

06.04.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 10194026, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 5000,00 грн. (п. 2.1 Договору); строком на 15 днів з 06.04.2021 року (п. 1.3 Договору); з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 21.04.2021 року (п. 1.4 Договору); процентами за користування кредитом: 3000,00 грн., які нараховуються за ставкою 4,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 Договору); стандартною (базовою) процентною ставкою за користування кредитом: 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 Договору).

Також, відповідно до п. 2.3.1.2 Договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору.

У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Відповідно до п. 6.1 Договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Вказаний кредитний договір, разом із графіком платежів, що є додатком № 1 до цього Договору, а також паспортом споживчого кредиту, що є додатком № 2 до цього Договору, підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Факт отримання відповідачем грошових коштів в сумі 5000,00 грн. підтверджується платіжним дорученням № 26532329 від 06.04.2021 року, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 *58 на суму 5000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 26.05.2025 року, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором дорівнює 23000,00 грн., з яких 5000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту та 18000,00 грн. – заборгованість за відсотками, які нараховано в межах пролонгованого строку кредитування, за період з 07.04.2021 року по 20.06.2021 року.

08.07.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення права вимоги № 04Т, за яким товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 10194026 від 06.04.2021 року.

24.01.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» було укладено договір факторингу № 1/15, за яким товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 10194026 від 06.04.2021 року.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір про споживчий кредит № 101940263 від 06.04.2021 року було укладено у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Враховуючи вищевикладене та те, що матеріалами справи підтверджено факт надання кредиту, і відповідачем не надано суду доказів відсутності заборгованості по кредиту або спростування долученого позивачем розрахунку, відсотки нараховані у визначений в договорі спосіб та строк, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

10 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 820/479/18, дійшов висновку про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У іншій постанові у справі № 922/3812/19 від 09 грудня 2021 року Верховний Суд зробив висновок, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 07 листопада 2019 року та у справі № 922/2685/19 від 08 квітня 2020 року, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Надаючи оцінку витратам по окремим позиціям у звіті про надання правової допомоги суд звертає у вагу на наступне.

01.11.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» та адвокат Білецький Богдан Михайлович уклали договір про надання правової допомоги № 43657029, а 03.03.2025 року додаткову угоду № 101940263 до зазначеного договору.

Відповідно до акту № 11940263 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 03.03.2025 року та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, вартість наданих послуг по справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 101940263 від 06.04.2021 року складає 6000,00 грн, з яких: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Пінг-Понг», вартістю 2250,00 грн., складення позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести зв`язку із розглядом справи, вартістю 3000,00 грн., формування додатків до позовної заяви (письмові докази), вартістю 750,00 грн.

Враховуючи типовість для позивача та його представника поданого позову і наданих до суду доказів, суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правничу допомогу є не співрозмірними із складністю справи, витраченим адвокатом часом та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд приходить до висновку що заява про компенсацію судових витрат підлягає задоволенню частково на суму 4000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по судовому збору у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 280-289 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (ЄДРПОУ 43657029) заборгованість за договором про споживчий кредит № 101940263 від 06.04.2021 року, яка станом на 26.02.2025 року дорівнює 23000,00 (двадцять три тисячі) грн., з яких 5000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту та 18000,00 грн. – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (ЄДРПОУ 43657029) 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (ЄДРПОУ 43657029) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) 4000,00 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Головуючий суддя В.М. Кічула