Справа № 22ц-1490/2006 p.                          Головуючий у першій

інстанції Марченко М.М.

Категорія - цивільна       Доповідач - Ішутко В.М.

УХВАЛА Іменем України

19 вересня 2006 року                                                                       м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого:        Коренькової З.Д.,

судців:                     Ішутко В.М.,            Скрипки А.А.,

при секретарі:       Іванової Н.Б.

з участю: позивача - ОСОБА_1, відповідачки - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 02 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

встановив:

В липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 24.06.2004 року з нього на користь позивачки стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_3, 1998 року народження в розмірі % частини від заробітку. В даний час позивач ніде не працює, оскільки був звільнений з СВК „Лан". Працевлаштування в місцевості, де він проживає неможливе. Фактично ОСОБА_1 проживає за рахунок своїх доходів, що отримує від присадибної ділянки, та знаходиться на утримання своєї співмешканки. Влаштування на іншу роботу в іншу місцевість позивач також не має можливості із-за стану свого здоров"я, а саме глухоти, та гіпертонії. За таких обставин ОСОБА_1 не може сплачувати аліменти на сина в призначеному судом розміру, а тому просив зменшити розмір аліментів і визначити його в твердій грошовій сумі 40 грн. щомісячно.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 02 серпня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Суд прийшов до висновку, що позивач не зважаючи на те, що звільнився з роботи, і не являючись інвалідом, він може отримувати інший доход для сплати аліментів, а зменшення розміру стягнення до 40 грн. щомісячно погіршило б становище малолітнього сина.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на те, що обставини, на які він послався в позовній заяві дають всі підстави для зменшення розміру аліментів, але суд при постановленні рішення цього не врахував.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи апелянта, заперечення відповідачки, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я та матеріальне становище дитини, стан здоров"я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, та інші обставини, що мають істотне значення. Також, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України.

Згідно положень ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров"я когось з них.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позивач має можливість сплачувати аліменти, незважаючи на те, що він звільнився з роботи, взявши також до уваги, що стан його здоров"я дозволяє працювати і отримувати доходи, крім того, групу інвалідності позивач не має.

Згідно довідок, що знаходяться в матеріалах справи (а.с. 15) неповнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на постійному „Д" обліку у лікаря ендокринолога, має інші захворювання, та потребує постійного лікування і оздоровлення щорічно.

Зменшення розміру аліментів, визначеного Ніжинським міськрайонним судом у 2004 році, до розміру, як просив ОСОБА_1, погіршило б становище дитини, суперечило б його правам і інтересам.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що рішення постановлено судом з дотриманням норм матеріального і процесуального права, будь-яких доводів, які б давали підстави для скасування постановленого рішення, апелянт не навів.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 02 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.