Справа № 183/3585/25

№ 3/183/2088/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2025 року                                                                                м. Самар

Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Краснокутський С.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 -

встановив:

Відповідно до протокол про адміністративне правопорушення від 07.04.2025 року ЕПР1 №293532 07 квітня  2025 року о 18 год. 00 хв., в м. Перещепине, по вул. Приорільська, Дніпропетровської області, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб, чим порушив п.2.5. ПДР.

В судовому засіданні 05 травня 2025 року ОСОБА_1 пояснив, що правопорушення не визнає, оскільки 07.04.2025 він не керував автомобілем ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1 . Зазначив, що автомобіль йому не належить та у користування не передавався, посвідчення про право керування транспортними засобами не має. Просив викликати в судове засідання та допитати в якості свідка інспектора поліції ОСОБА_2 .

В судове засідання 20 травня 2025 року ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

На виклик суду в якості свідка інспектор ВП №2 Самарівського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 не з`явився.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точності відповідності з законом.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, в тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно з п. п. 2-7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (п. 10 Розділу ІІ Інструкції).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції (п. п. 7, 8 Розділу ІІ Інструкції).

Аналогічні положення містяться і в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, відповідно до якого огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків; водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється уповноваженою особою для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я; у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я уповноважена особа в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. п. 3, 4, 6 Порядку).

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам роз`яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів – водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

У Постанові від 20.02.2019 року у справі № 404/4467/16-а (2-іс/811/3/17) Верховний Суд дійшов висновку, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.

Судом досліджені матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №293532 від 07.04.2025 року, рапорт працівника поліції, направлення на огляд водія транспортного засобу, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, диск із відеозаписом з портативного відеореєстратору поліцейського.

З дослідженого відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 керував 07 квітня 2025 року автомобілем ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1 . Інших доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Будучі викликаним в якості свідка інспектор поліції ОСОБА_2 , який складав протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №293532 від 07.04.2025 року, в судове засідання не з`явився.

Отже, будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції та безпосередньо після зупинки відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, суду не надано.

За таких обставин, враховуючи надані ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснення, відповідно до яких він не керував автомобілем ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль йому не належить та у користування йому ніким не передавався, посвідчення про право керування транспортними засобами він не має, суд дійшов висновку про недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, враховуючи, що не було доведене поза розумним сумнівом наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 247 КУпАП, суд,

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, щодо якої її винесено до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Суддя С.О.Краснокутський