ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2025 Справа № 914/2792/24

За позовом: Фізичної особи-підприємця Гречух Ігоря Олеговича, м. Львів

до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Львів", м. Львів

про визнання недійсним та скасування рішення

Суддя Никон О.З.

Секретар судового засідання Жовток Х.І.

За участю представників:

від позивача: Басюр Л.М. - представник;

від відповідача: Сигляк І.Я. - представник;

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває позовна заява Фізичної особи-підприємця Гречух Ігоря Олеговича до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Львів" про визнання недійсним та скасування рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/119-р/к від 10.10.2024 (далі - рішення АМК) в частині, що стосується позивача.

Хід розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 19.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30.04.2025.

Судове засідання, призначене на 30.04.2025, не відбулось у зв`язку надходженням повідомлення про замінування приміщення суду, наступне засідання призначено на 21.05.2025.

У судовому засіданні 21.05.2025 представник позивача підтримала доводи, викладені у позовній заяві, просила її задоволити.

Представник відповідача підтримала доводи, викладені у відзиві на позов, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа явку повноважного представника у судове засідання не забезпечила.

Слід зазначити, що поштова кореспонденція, яка надсилалась третій особі на юридичну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернута суду із зазначенням причин: «за закінченням терміну зберігання».

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Крім того, суд скеровував ухвали суду на електронну адресу товариства, зазначену третьою особою під час реєстрації на торгах.

Таким чином, третя особа є належним чином повідомлена про розгляд цієї справи.

Аргументи сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, зазначені у рішенні АМК про антиконкурентні узгоджені дії ФОП Гречух І.О. та ТОВ «Арт-Львів» під час їх участі в відкритих торгах на закупівлі з ідентифікатором: UA-2021-05-21-013735-b, є необґрунтованими, базуються виключно на припущеннях, та спростовуються поданим доказами. Також зазначав, що відповідач позбавив його можливості надати будь-які пояснення, заперечення, документи, оскільки такий не був повідомлений про розгляд справи.

Відповідач у відзиві на позов ствердив, що ФОП Гречух І.О. та ТОВ «Арт-Львів» діяли узгоджено під час підготовки та участі у закупівлях, що, на його думку, підтверджується використання однієї ІР-адреси під час участі в торгах та здійснюючи вхід до автоматизованої системи дистанційного банківського самообслуговування; пов`язаність через третіх осіб; пов`язаність засобами телефонного зв`язку; спільні властивості електронних файлів та технічна участь ФОП Гречуха І.О. у торгах; синхронність дій у торгах. Також ствердив, що сукупність виявлених особливостей у двох суб`єктів господарювання відразу свідчить про узгодження їх поведінки; твердження позивача щодо неповідомлення про розгляд Антимонопольного комітету України (далі - АКУ) справи є безпідставними, оскільки відділення виконало такий обов`язок.

Обставини справи.

Відділенням АКУ 10.10.2024 прийнято рішення № 63/119-р/к у справі № 63/4-01-24-2023 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Зазначеним рішенням:

1. Визнано, що фізична особа-підприємець Гречух І.О. та Товариство з обмеженою відповідальністю «Арт-Львів», узгодивши свою поведінку під час участі в торах з номером закупівлі UA-2021-05-21-013735-b вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосується спотворення результатів торгів.

2. На підставі статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 1, накладено на фізичну особу-підприємця Гречух І.О. штраф у розмірі 68 000 грн.

В ході розгляду справи №63/4-01-24-2023 відділенням АМК встановлено такі обставини:

ФОП Гречух І.О. та ТОВ «Арт-Львів» (далі - учасники) подавали свої документи в останній день подання тендерних пропозицій; здійснювали дії, пов`язані з участю в торгах з однакової ІР-адреси - НОМЕР_1 ; здійснювали вхід до автоматизованої системи дистанційного банківського самообслуговування з однакових ІР-адрес - НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_1 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ; ОСОБА_1 , який є батьком дружини ОСОБА_2 в період з червня по липень 2021 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Арт-Львів»; позивач перебував у договірних відносинах з ТОВ «Механіка Гарант» в період з березня по липень 2021 року, засновником якого є ОСОБА_3 (син засновника ТОВ «Арт-Львів» - ОСОБА_4 ), ТОВ «Механіка Гарант» неодноразово надавало безвідсоткову поворотну фінансову допомогу ТОВ «Арт-Львів» в період з квітня по липень 2021 року; учасники під час подання тендерних пропозицій зазначили як контактний однаковий номер телефону НОМЕР_7 ; ТОВ «Арт-Львів» в електронному документі «Відомості про учасника» зазначив номер телефону НОМЕР_8 , який призначений для зв`язку з уповноваженою особою ТОВ «Арт-Львів» - ОСОБА_6, а у листі АТ «Таскомбанк» проінформував, що в реєстраційних даних позивач зазначив цей самий номер - НОМЕР_8 ; ТОВ «Арт-Львів» в електронному документі «Відомості про учасника» № 4 від 02.06.2021 зазначив номер телефону НОМЕР_9 , який призначений для зв`язку з уповноваженою особою ТОВ «Арт-Львів» - ОСОБА_5 , однак відповідно до інформації, отриманої від ПрАТ «Київстар» номер телефону НОМЕР_9 належить ОСОБА_7, який є батьком позивача; згідно з інформацією, наданою від ТОВ «Лайфселл» між контактним номером НОМЕР_8 та номером НОМЕР_9 наявні телефонні з`єднання у період до, під час та після проведення торгів; переважна більшість файлів, завантажених учасниками, мають однакову дату створення та параметри; відмова позивача від підписання договору у зв`язку з відсутністю можливості виконувати даний вид робіт, дає підстави для висновку, що позивач не збирався перемагати в процедурі закупівлі, а готував свою пропозицію з метою забезпечення перемоги ТОВ «Арт-Львів».

Враховуючи викладене, адміністративна колегія відділення дійшла висновку, що такі факти у своїй сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин, а свідчать про узгодження ФОП Гречух І.О. та ТОВ «Арт-Львів» своєї поведінки під час підготовки й участі в торгах, зокрема, про обмін інформацією між ними.

Проте позивач вважає рішення відділення АМК незаконним та безпідставним. Позовні вимоги обґрунтовано недоведеністю вчинення учасниками конкурсних торгів антиконкурентних узгоджених дій шляхом спотворення результатів торгів.

Тому позивач оскаржив пункти рішення, які його стосуються.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Відповідно до приписів Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210-III) економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1); узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання; особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій (абзац перший частини першої і частина друга статті 5); антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6); антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6); порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50); порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51); за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону №2210-III.

Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 2210-III встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Отже, для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки та участі у торгах, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури торгів.

Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).

Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.

Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону № 2210-III змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

Під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

Закон № 2210-III не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок.

Змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації, а змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону № 2210-III передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією. У цьому випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).

Оскаржуване рішення відділення АМК обґрунтовано встановленням під час розгляду справи № 63/4-01-24-2023 обставин, які на думку відповідача, свідчать про вчинення позивачем та ТОВ «Арт-Львів» антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, а саме: використання однієї ІР-адреси під час участі у торгах; пов`язаність відповідачів через третіх осіб та засобами телефонного зв`язку; спільні властивості файлів та технічна участь ФОП Гречуха І.О. у торгах.

У позовній заяві позивач ствердив, що використання однієї ІР-адреси не є доказом узгоджених дій; відповідач не надав доказів, що ІР-адреса була статичною та належала лише позивачу та третій особі.

Суд визнає доводи позивача такими, що жодним чином не спростовують встановленого у рішенні факту - використання однієї ІР-адреси позивачем та третьою особою.

Слід зазначити, що саме на позивача, як ініціатора позову покладено обов`язок доводити ті обставини на які він посилається.

Проте позивач, як особа, яка використовувала ІР-адресу та мала до неї доступ, не подала суду жодних доказів, які б підтвердили чи така була динамічною, чи статичною, чи що така адреса використана позивачем під час перебування у громадських місцях.

Жодних спростувань стосовно фактів входу позивача та третьої особи до автоматизованої системи дистанційного банківського обслуговування з семи однакових ІР-адрес позивач не зазначив.

Тому зазначені факти не можуть бути випадковим збігом обставин та свідчать про використання спільних точок доступу до мережі Інтернет, що надавало можливість для обміну інформацією між позивачем та третьою особою.

Твердження позивача, що зазначення спільних номерів телефонів може бути обумовлена сімейними зв`язками або використанням корпоративних номерів також не підтверджено жодними доказами. Позивач не долучив доказів того, що використані номери позивачем та третьою особою є корпоративними номерами. Більше того, зазначення в документації контактного номера директора ТОВ «Арт-Львів», який фактично належить батьку конкурента на торгах жодним чином не може свідчити виключно про сімейні зв`язки, а підтверджує обізнаність про участь у торгах конкурентами та комунікацію стосовно торгів.

Також суд враховує, що позивач відмовився від підписання договору у зв`язку з відсутністю можливості виконувати даний вид робіт.

У судовому засіданні 21.05.2025 суд з`ясовував причини відмови від підписання договору позивачем, однак його представниця не змогла надати чіткі пояснення причин такої відмови.

Зазначені факти свідчать про те, що на усіх стадіях підготовки учасники були обізнані щодо участі кожного у торгах і координували свою поведінку.

Крім того, договірні відносини позивача та третьої особи, які тісно пов`язані сімейними зв`язками, спільні властивості файлів тендерної пропозиції у сукупності з іншими зазначеними вище обставинами, свідчить про єдність економічних інтересів ФОП Гречуха І.О. та ТОВ «Арт-Львів» та обізнаність щодо діяльності один одного, що усуває конкуренцію між ними та вказує на співпрацю між учасниками та незацікавленість у забезпечені об`єктивності процедури обрання переможця торгів у зв`язку з попередньою обізнаністю їх щодо результатів торгів.

Поряд з цим, суд погоджується з твердженням позивача, що жоден із зазначених доводів не може самостійно слугувати беззаперечним доказом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення торгів.

Тому суд враховує, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Оскільки позивач не подав суду жодного доказу, який би підтвердив відсутність узгоджений дій, в той час, як у рішенні АКУ такі встановлено, слід дійти висновку, що факт узгодження своєї поведінки під час підготовки та участі у відкритих торгах мав місце.

Тому встановлені обставини у своїй сукупності та взаємозв`язку не можуть бути випадковим збігом, а свідчать про спільну підготовку ФОП Гречуха І.О. та ТОВ «Арт-Львів» своїх тендерних пропозицій під час участі в торгах.

Враховуючи викладене, позивач та ТОВ «Арт-Львів» вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тому оскаржуване рішення є законним, а підстави для його скасування відсутні.

Твердження позивача, що він не отримав подання про попередні висновки у справі № 63/4-01-24-2023, що унеможливило подання заперечень щодо висновків і пропозицій, викладених у поданні, а також доказів, які їх підтверджують, суперечать матеріалам справи, оскільки такі містять докази надіслання позивачу попередніх висновків. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення позивач отримав витяг подання від 26.09.2024 № 63-03/261-П про попередні висновки у справі - 04.10.2024 (а.с. 134).

Більше того, такі висновки публікуються на офіційному вебсайті відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати.

На підставі приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.06.2025.

Суддя Никон О.З.