< третя особа > Печерський районний суд міста Києва < Суд-місто > < Суд-вул > < Суд-буд. >  06.06.2011   Кірєєв Родіон Володимирович

Справа №  1-627/11

П О С Т А Н О В А

 < Текст > 

30 січня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючий –                    суддя Кірєєва Р.  В. ,

при секретарі –                    Огірко Т. Ю.,

за участі прокурора                    Вавренюка О.С.,

захисника                               ОСОБА_2

потерпілої                              ОСОБА_3 – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні при розгляді кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5, 29.08.1962р.н., у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України клопотання захисника про повернення справи на додаткове розслідування та зміну запобіжного заходу,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Печерського районного суду м. Києва знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5, 29.08.1962р.н., у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В судовому засіданні 30 січня 2012року захисник – адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним клопотанням та просить суд кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 190 ч. 4 КК України, повернути прокурору Шевченківського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування та змінити ОСОБА_5 міру запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд для термінового медичного обстеження.

В обґрунтування заявленого клопотання в частині повернення справи прокурору Шевченківського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування захисник вказує, що справа розслідувана вибірково, непослідовно та упереджено, а права підзахисного ОСОБА_5 по вказаній справі брутально порушені слідчими Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, а тому вважає, що вказана кримінальна справа не може бути розглянута у судовому засіданні і підлягає поверненню на додаткове розслідування з підстав того, що 25 листопада 2010 року слідчий СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві Литвин С.М. виніс постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за ознаками злочину передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, порушивши вимоги ст. 98-2 КПК України не ознайомивши та не вручивши останньому вказану постанову відповідно до вимог чинного КПК України, чим порушив права ОСОБА_5 на захист, позбавивши останнього можливості оскаржити вказану постанову про порушення кримінальної справи до суду; 25 січня 2011 року слідчий СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві Ступак С. В., виніс постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, порушивши вимоги ст. 98-2 КПК України не ознайомивши та не вручивши останньому вказану постанову відповідно до вимог чинного КПК України, чим порушив права ОСОБА_5 на захист, позбавивши останнього оскаржити вказану постанову про порушення кримінальної справи до суду; в ході досудового слідства адвокатом, з метою захисту інтересів підзахисного ОСОБА_5, слідчому Ступак С.В. було подано ряд клопотань, а саме: 07.02.2011 року клопотання про зміну запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд; 15.02.2011року клопотання про проведення очної ставки з потерпілою ОСОБА_8; 15.02.2011 року клопотання про проведення медичного обстеження підзахисного ОСОБА_5; 21.03.2011 року клопотання про зміну запобіжного заходу. На вказані клопотання до закінчення досудового слідства слідчий не надав жодної відповіді; 31.03.2011 року слідчий надав обвинуваченому на підпис протокол про пред'явлення для ознайомлення матеріалів справи, в якому також було заявлено клопотання, але відповіді не надано. Тільки 25 травня 2011 року слідчий Ступак С.В. поштою надіслав відповіді на чотири клопотання, які зареєстровані одною датою. Вказані дії слідчого, на думку захисника, вказують на порушення прав ОСОБА_5 на захист та упереджене ставлення до розслідування самої справи.

Окрім того, захисник стверджує, що 26 жовтня 2007 року заступник прокурора АРК Домніков А.М, виніс дві постанови про порушення кримінальних справ за заявами громадян ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про скоєння відносно них шахрайських дій. Вказані кримінальні справи порушені за фактом, а не відносно особи. Своїми діями, на думку захисника, заступник прокурора грубо порушив вимоги КПК України, так як в заявах громадян ОСОБА_10 та ОСОБА_12 було вказано прізвище особи яка начебто вчинила шахрайські дії, а саме ОСОБА_13 Тобто після винесення постанови про порушення кримінальної справи ОСОБА_13 не було повідомлено відповідно до діючого КПК України, що позбавило його можливості для своєчасного захисту своїх прав.

Захисник стверджує, що незаконними діями прокуратури та досудового слідства ОСОБА_13 позбавлено можливості скористатися конституційною гарантією, згідно статті 55 Конституції України. Так як досудове слідство було здійснено без ОСОБА_13 незаконно, то органи прокуратури, слідчий позбавили його конституційного права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб, експертів, спеціалістів тощо, причетних до досудового слідства по кримінальній справі, порушеній проти ОСОБА_13

Також захисник зазначає, що згідно виписки із історії хвороби № 01513/11 від 29.03.2011 року Київської міської клінічної лікарні «Київський міський центр серця» ОСОБА_5 було проведено ряд операцій, а саме 14.03.2011 року хворого прооперовано, виконано стентування, 16.03.2011 року зроблена пластика грудини. 24.03.2011 року, після вказаних операцій, одразу після переведення хворого з реанімації до палати, слідчий Ступак С.В. пред'явив обвинувачення ОСОБА_5, який не міг адекватно сприймати ситуацію находячись під впливом лікарських засобів. Вказана обставина підтверджена протоколом про пред'явлення обвинувачення та вручення копії постанови про притягнення як обвинуваченого, та протоколом додаткового допиту в якості обвинуваченого від 29.03.2011 року. Вказана обставина, на думку захисника, є найгрубішим порушенням права обвинуваченого на захист та кримінально-процесуального закону України.

Захисник вказує, що при ознайомленні з матеріалами справи та наданні показань потерпілих в ході судового слідства, встановлено, що покази потерпілих мають протиріччя з показами свідків. Також, на думку захисника, як видно з постанови про притягнення в якості обвинуваченого та обвинувального висновку досудовим слідством не розкриті мотиви скоєння злочину. Досудовим слідством не встановлено походження грошей в сумі 1 300 000 грн., які ОСОБА_14, начебто передавав ОСОБА_5

Захисник вказує, що грубо порушуючи право ОСОБА_5 на захист, слідчий склав протокол про відмову ОСОБА_5 від захисника, вказав власноруч, що ОСОБА_5 відмовляється від захисника та від підпису.

Окрім того, захисник, посилаючись на матеріали справи, вказує на наступні порушення проведення досудового слідства: на поясненні, які надала по справі потерпіла ОСОБА_8, відсутній підпис останньої; в протоколі допиту потерпілого ОСОБА_11 та в протоколі допиту свідка ОСОБА_15 відсутній підпис слідчого який провів допити, що є грубим порушенням вимог КПК України; в ході досудового слідства не встановлено хто підписував фінансові угоди, які підписані начебто ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_5, тобто не проведена почеркознавча експертиза з метою встановлення факту підписання вказаних угод; в рапортах, які складали оперативні працівники міліції, відсутні дати їх складання; відповідно до обвинувального висновку ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_11 25 000 доларів, а від ОСОБА_10 35 000 доларів. Якщо досудове слідство вважає доведеною вину ОСОБА_5 по вказаним епізодам, то слідством не надана правова оцінка різниці сум зазначених у фінансових угодах. Під час отримання заяви про скоєння злочину та відібрання пояснення від потерпілої ОСОБА_16 працівниками міліції Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві грубо порушені вимоги ст. ст. 95, 97 КПК України, що підтверджено під час судового слідства потерпілою ОСОБА_16, яка показала, що не пам’ятає при яких обставинах подавала заяву до міліції та писала пояснення у себе на роботі та відвозила до міліції носій інформації.

Захисник вказує, що головним чинником, який, на його думку, уможливлює продовження слухання справи в суді, є неявка в судове засідання потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_10, свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_15, ОСОБА_19, які ігнорують неодноразові виклики до суду.

В частині клопотання про зміну ОСОБА_5 міри запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд захисник зазначає, що ОСОБА_5, з 15 липня 2010року по 20 вересня 2010 року знаходився на стаціонарному лікування у Київській міській клінічній лікарні «Київський міський центр серця» з діагнозом: ішемічна хвороба серця, прогресуюча стенокардія, післяінфарктний і атеросклеротичний кардіосклероз. Стенозуючий атеросклероз коронарних артерій. Гіпертонічна хвороба III ст., з систолічною дисфункцією лівого шлунка. 15.07.2010 року проведена операція в умовах штучного кровообігу - аорто коронарне шунтування. Згідно виписки з історії хвороби № 01513/11 від 29.03.2011 року Київської міської клінічної лікарні «Київський міський центр серця» на ім'я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, останній перебував на лікуванні в період з 02.03.2011 року по 29.03.2011 року у вказаному медичному закладі із наступним діагнозом: ішемічна хвороба серця, постінфарктний і атеросклеротичний кардіосклероз, стан після аортокоронарного шунтування, діастаз грудини. 14 березня 2011 року проведена операція - стентування, 16 березня 2011 року проведена операція-пластика груднини.

Відповідно до листа в.о. першого заступника начальника СІЗО №13 Первак С.І. за № М-1252 від 21 листопада 2011 року, ОСОБА_5, з 29.03.2011 року по теперішній час перебуває на лікуванні в терапевтичному відділені стаціонару медичної частини установи з діагнозом: ішемічна хвороба серця, постінфарктний та атеросклеротичний кардіосклероз. Атеросклероз аорти та вінцевих судин. Гіпертонічна хвороба III ступеню. Стан після аорто коронарного шунтування ( 15.07.2010 року та 04.03.2011 року). Рекомендована планова консультація кардіолога, а при необхідності, дообстеження у спеціалізованому (кардіологічному) закладі МОЗ України. На даний час у штаті медичної частини немає лікаря кардіолога.

Захисник вказує, що при зміні запобіжного заходу на більш м'який ОСОБА_5 в жодному разі не намагатиметься ухилитися від органу досудового слідства та суду, не перешкоджатиме встановленню істини у кримінальній справі, не продовжуватиме злочинну діяльність, а також своєчасно та в повній мірі виконуватиме процесуальні рішення органу досудового слідства та суду, під час провадження справи - дисципліновано з'являтись за викликом для провадження досудового слідства та судового розгляду справи.

Прокурор та потерпіла проти задоволення клопотання захисника заперечили повністю.

Підсудний клопотання захисника підтримав повністю, посилаючись при цьому на погіршення стану його здоров’я, зазначаючи, що він постійно отримує знеболювальне.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінальної справи, приходить до наступних висновків.

Згідно вимог статті 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

При цьому слід зазначити, що досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).

Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

Якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК України, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.

В межах розгляду даної справи постановами Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2011року було покладено на Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві застосування до свідків по справі ОСОБА_15 та ОСОБА_19 примусового приводу в судове засідання та виконання судового доручення щодо встановлення місця проживання свідків.

У зв’язку з невиконанням постанов суду, 6 грудня 2011року Печерським районним судом м. Києва винесена окрема постанова та направлена Міністру внутрішніх справ України для вжиття відповідних заходів.

30 січня 2012року до суду надійшли матеріали на виконання постанов суду щодо примусового приводу свідків в судове засідання та щодо виконання окремого доручення суду по встановленню місце проживання свідків. Суду надані рапорти уповноважених осіб Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, з яких вбачається, що потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проживають за адресами, вказаними в обвинувальному висновку. Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_19 на даний час за адресою, вказаною в обвинувальному висновку, не проживають.

Свідок ОСОБА_15 надіслав на адресу суду телеграму, в якій вказує на неможливість його явки в судове засідання та повністю підтримує показання, дані ним на досудовому слідстві.

За таких обставин, враховуючи, що у справі встановлені адреси місця проживання потерпілих та не встановлені належним чином адреси проживання частини свідків, судом не вичерпані процесуальні можливості для розгляду даної справи, клопотання захисника містить посилання на матеріали справи, які, враховуючи стадію судового розгляду, судом не досліджувались, суд приходить до висновку про передчасність заявленого клопотання.

В частині клопотання захисника щодо зміни підсудному запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд слід зазначити, що згідно вимог статті 274 КПК України під час розгляду справи суд, при наявності до того підстав, може своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо підсудного.

Згідно вимог статті 148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

          Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2010року щодо ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

          Постановами Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2011року  та від 25 лютого 2011року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 до трьох та чотирьох місяців відповідно.

          Постановою Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2011року строк тримання під вартою ОСОБА_5 продовжено до п’яти місяців.

          Постановою від 30 червня 2011року, за наслідками попереднього розгляду даної справи, в задоволенні клопотання про зміну підсудному запобіжного заходу було відмовлено.

          Постановою від 9 серпня 2011року судом відмовлено в задоволенні клопотання захисника про зміну підсудному запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд, яке було обґрунтоване доводами, аналогічними тим, що наведені захисником в обґрунтування даного клопотання.

          Постановою суду від 21 грудня 2011року в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про повернення даної справи на додаткове розслідування та про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд – відмовлено.

          Згідно даних, що містяться у відповіді від 31 серпня 2011року Київського СІЗО на запит суду, ОСОБА_5 з 29 березня 2011року перебуває на лікуванні в терапевтичному відділенні стаціонару медичної частини установи та отримує відповідне лікування.

Згідно вимог ст. ст. 165, 274 КПК України суд може змінити запобіжний захід у випадку наявності підстав вважати, що відпала необхідність в раніше обраному запобіжному заході.

Клопотання захисника не містить та судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав для зміни підсудному запобіжного заходу з взяття під варту на підписку про невиїзд.

Відносно доводів захисника щодо неможливості проведення в СІЗО повного обстеження стану його здоров’я слід зазначити, що згідно вимог статті 21 Закону України «Про попереднє ув’язнення» передбачено, що адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана, в тому числі, забезпечити особам, взятим під варту, необхідне медичне обслуговування.

Підпунктом 9.2.7 розділу 9 наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань «Про затвердження нормативно-правових актів з питань тримання і поведінки осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань» N 192 від 20.09.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2000 р. за N 751/4972, яким затверджено правила тримання осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань, передбачено, що особи, узяті під варту, і засуджені при потребі невідкладної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині слідчого ізолятора, направляються до найближчих лікувально-профілактичних закладів територіальних органів охорони здоров'я. Про направлення таких осіб до лікувального закладу сповіщається особа, яка розглядає справу, або орган, у провадженні якого перебуває справа. Відповідальність за своєчасний виклик медпрацівника, термінове вивезення хворого та його надійну охорону несе начальник установи.

Судом неодноразово направлялись запити до СІЗО для з’ясування стану здоров’я підсудного. Згідно отриманих відповідей ОСОБА_5 знаходиться на лікуванні в терапевтичному відділенні стаціонару медичної частини установи та отримує відповідне лікування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 148, 149, 150, 155, 165, 165-1, 165-2, 273, 274, 281 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про повернення справи за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н., у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України на додаткове розслідування – відмовити.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про заміну підсудному ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н. запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд – відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя                     Р. В. Кірєєв