УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 0441/2-2830/11
Справа № 22-ц/491/476/12 Головуючий в суді першої
Категорія № 26 (3) інстанції – Тарасенко О.В.
Доповідач – Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2012 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Бондаренко І.В.,
за участю – представника ПАТ «Кривбасзалізрудком» Каретної
Євгенії Василівни,
представника ПАТ «Євраз Суха Балка» Павлової Наталії Федорівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» та Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 грудня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка», Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» (далі – ПАТ «Євраз Суха Балка»), Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі – ПАТ «Кривбасзалізрудком») та просив стягнути з кожного відповідача по 100000 грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв’язку із професійним захворюванням.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 грудня 2011 року позов ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто на його користь у відшкодування моральної шкоди з ПАТ «Євраз Суха Балка» та з ПАТ «Кривбасзалізрудком» по 15000 грн., у решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з нього моральної шкоди та ухвалення нового про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд помилково до спірних правовідносин застосував норми ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, не звернув увагу, що робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється і наявність шкідливих умов праці є об’єктивним явищем та залишив поза увагою, що підставою для відшкодування моральної шкоди є висновок медичних органів, а такого висновку позивач не надав. Також судом не досліджено та не надано правової оцінки тому, що більший період часу, з періоду роботи у шкідливих умовах, позивач пропрацював у ПАТ «Євраз Суха Балка», показники шкідливих факторів умов праці на якому, згідно санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, є вищими ніж на ПАТ «Кривбасзалізрудком». Крім того, вважає, що судом при визначенні розміру моральної шкоди не враховано вимоги розумності та справедливості, а також не застосовано строк, передбачений ст. 233 КЗпП України.
В апеляційній скарзі ПАТ «Євраз Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з нього коштів та ухвалення нового про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд безпідставно залучив його до участі у справі в якості відповідача, помилково до спірних правовідносин застосував норми ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України і ст. 1167 ЦК України та залишив поза увагою положення підпункту 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1рп/2004, яким передбачено, що відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України не застосовується до осіб, які підлягають обов’язковому соціальному страхуванню. Також судом не звернуто уваги на те, що позивач був попереджений про наявність шкідливих факторів, які є особливістю виробничого процесу на підприємстві. Крім того, суд не врахував, що ОСОБА_5 не доведений факт заподіяння йому моральної шкоди саме у розмірі, який він просив стягнути.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 протягом тривалого часу працював на підприємствах, правонаступниками яких є відповідачі, в умовах впливу шкідливих факторів, а саме у ПАТ «Євраз Суха Балка» - підземним кріпильником з 25.11.2003 року по 11.02.2004 року та підземним кріпильником з 14.07.2005 року по 04.07.2011 року і у ПАТ «Кривбасзалізрудком» - підземним монтажником, підземним монтажником гірничого обладнання з 15.05.1997 року по 21.11.2003 року.
Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 21 квітня 2011 року ОСОБА_5 встановлене професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.) ЛН першого-другого ст., у зв’язку з чим було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання № 41 від 05 травня 2011 року.
Згідно п.п. 17, 19 вищезазначеного акту причиною професійного захворювання позивача є робота впродовж 12 років 5 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, що перебільшує ГДК, винним в профзахворюванні позивача визнано адміністрацію ШМУ треста «Кривбасшахтобуд», гірничого цеху тресту «Кривбасшахтобуд», ШМУ «ДП Криворізький ДЗРК», ШМУ ВАТ «КЗРК», шахти «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», шахти «Ювілейна» ПАТ «Євраз Суха Балка», за період з 2008 року по момент складення акту начальник дільниці № 34 шахти «Ювілейна» Счастливий В.О., які порушили вимоги ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст. 153 КЗпП України.
Висновком МСЕК від 07 червня 2011 року ОСОБА_5 первинно встановлено 20 % втрати професійної працездатності.
Згідно висновку МСЕК ОСОБА_5 потребує медичної реабілітації, медикаментозного лікування, виробів медичного призначення, обмеження праці по лінії ЛКК.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обов’язку відповідачів по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинялася дія в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам та членам їх сімей абз. 4 ст. 1, підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Крім того, Законом від 28 грудня 2007 року № 107-VI з п. 3 Прикінцевих положень виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної (немайнової) шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей і водночас доповнено цей пункт таким абзацом: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01 січня 2008 року».
Враховуючи те, що на час виникнення у ОСОБА_5 права на відшкодування моральної шкоди – 07 червня 2011 року – зазначені положення ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», котрі передбачали відшкодування моральної шкоди не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємства, з вини яких заподіяно моральну шкоду позивачу, тому доводи відповідачів про те, що моральна шкода повинна відшкодовуватися Фондом соціального страхування, не можуть бути взяті до уваги.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_5 у зв'язку з його професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами.
Доводи апеляційної скарги ПАТ «Євраз Суха Балка» про те, що при укладенні трудового договору позивачу були роз’яснені умови праці, попереджено про наявність шкідливих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, безпідставні, оскільки ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Доводи відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» щодо пропуску позивачем строку позовної давності безпідставні, оскільки відповідно до п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Інші доводи відповідачів спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні.
Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не взяв до уваги роз’яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є завищеним.
Беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання, ступінь втрати ним професійної працездатності, обсяг фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, наслідків, що наступили, колегія суддів вважає, що належною компенсацією отриманої позивачем моральної шкоди є сума в 10000 грн. з кожного відповідача.
За таких обставин, рішення суду необхідно змінити відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, зменшивши розмір стягнутої з відповідачів на користь позивача моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» та Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 грудня 2011 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди стягнутої на користь ОСОБА_5 з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» з 15000 грн. до 10000 (десять тисяч) грн., з Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» з 15000 грн. до 10000 (десять тисяч) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: