УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 0444/2-3050/11
Справа № 22-ц/491/413/12 Головуючий в суді першої
Категорія № 26 (3) інстанції – Черкасенко Т.Г.
Доповідач – Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2012 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Бондаренко І.В.,
за участю – представника позивача ОСОБА_2 -
ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2, та Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 грудня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі – ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча») та просив стягнути з відповідача 197000 грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв’язку із професійним захворюванням.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 грудня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто на його користь у відшкодування моральної шкоди з ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» 30000 грн., у решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 ставить питання про зміну рішення суду та задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, оскільки вважає, що суд не врахував глибину та тривалість моральних страждань позивача, а також суттєвих негативних змін, які відбулися в його особистому житті.
В апеляційній скарзі ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» ставить питання про скасування рішення суду та закриття провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд безпідставно залучив його до участі у справі в якості відповідача, помилково до спірних правовідносин застосував норми ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України і ст. 1167 ЦК України та залишив поза увагою положення підпункту 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1рп/2004, яким передбачено, що відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України не застосовується до осіб, які підлягають обов’язковому соціальному страхуванню. Також судом не звернуто уваги на те, що оскільки на підприємстві існують в наявності небезпечні та шкідливі для здоров’я умови праці, які неможливо повністю усунути, відповідач здійснює свою діяльність на підставі дозволу і позивач при влаштуванні на роботу був про них попереджений. Суд залишив поза увагою, що підставою для відшкодування моральної шкоди є висновок медичних органів, а такого висновку позивач не надав. Крім того, судом не звернуто увагу на пропуск позивачем тримісячного строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України.
В своїх запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» просить її відхилити, оскільки вважає її доводи безпідставними.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 23 вересня 2002 року по 28 лютого 2011 року працював водієм автомобіля «Белаз» по вивезенню гірничої маси з кар’єру у ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча».
Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 03 лютого 2011 року ОСОБА_2 встановлене професійне захворювання: радикулопатія С6, С7, С8 і L5, S1 на фоні антеспондилолістезу L4 (1 см) з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.), деформівного артрозу, в поєднанні з періартрозом, ліктьових суглобів (ПФ справа другого ст., зліва першого-другого ст.), у зв’язку з чим було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання № 01/11 від 11 лютого 2011 року.
Згідно п.п. 17, 19 вищезазначеного акту причиною професійного захворювання позивача є робота впродовж 11 років 2 місяців в умовах важкої фізичної праці, яка перевищувала гранично-допустимий рівень, винними в профзахворюванні позивача визнано керівництво ВКБ РУ ім. Ілліча ВО «Кривбасруда», ШБУ-3 треста «Кривбассшахтострой», кар’єра «Сєвєрний» ДНВП «Укрмеханобр», ГЗК «Укрмеханобр» ВАТ та ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», під час роботи на них ОСОБА_2, які порушили вимоги ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Висновком МСЕК від 03 березня 2011 року ОСОБА_2 первинно встановлено 40 % втрати професійної працездатності та визнано його інвалідом третьої групи.
Згідно висновку МСЕК ОСОБА_2 потребує медичної реабілітації, санаторно-курортного та медикаментозного лікування, а також виробів медичного призначення.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обов’язку відповідача по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинялася дія в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам та членам їх сімей абз. 4 ст. 1, підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Крім того, Законом від 28 грудня 2007 року № 107-VI з п. 3 Прикінцевих положень виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної (немайнової) шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей і водночас доповнено цей пункт таким абзацом: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01 січня 2008 року».
Враховуючи те, що на час виникнення у ОСОБА_2 права на відшкодування моральної шкоди – 03 березня 2011 року – зазначені положення ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», котрі передбачали відшкодування моральної шкоди не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємства, з вини яких заподіяно моральну шкоду позивачу, тому доводи відповідача про те, що моральна шкода повинна відшкодовуватися Фондом соціального страхування, не можуть бути взяті до уваги.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_2 у зв'язку з його професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами.
Доводи апеляційної скарги ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» про те, що при укладенні трудового договору позивачу були роз’яснені умови праці, попереджено про наявність шкідливих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, безпідставні, оскільки ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності безпідставні, оскільки відповідно до п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
При визначенні розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, судом було враховано роз’яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках та конкретних обставин справи, у зв’язку з чим доводи апеляційної скарги представника позивача є безпідставними.
Інші доводи апеляційних скарг спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
Разом з тим з мотивувальної частини рішення підлягає виключенню посилання суду на ст. 1167 ЦК України, оскільки її положення стосуються відшкодування моральної шкоди по недоговірним зобов’язанням, в той час як спірні правовідносини виникли із договірних трудових правовідносин, вирішення яких регулюється ст. 237-1 КЗпП України.
За таких обставин, рішення суду необхідно змінити відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на ст. 1167 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 грудня 2011 року змінити, виключити з мотивувальної частини рішення посилання на ст. 1167 ЦК України.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: