Справа № 22ц-1468    Головуючий у першій інстанції -Трофименко М.В.

Доповідач - Ішутко В.М.

РІШЕННЯ

Іменем       України

4 жовтня   2006 року                                                          місто Чернігів

Апеляційний   суд Чернігівської області у складі:

головуючого   - Коренькової З.Д. суддів -   Ішутко В.М., Скрипки А.А. при секретарі - Івановій Н.Б. з участю ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 01 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди в сумі 5400 грн,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяною загибеллю коня. Свої вимоги мотивував тим, що 13 червня 2006 року він вивів свого коня та припнув у кінці своєї присадибної ділянки. Через деякий час кінь загинив від укусів бджіл. Відповідачі утримують в своєму господарстві пасіку бджіл.

Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 01 серпня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково та стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на його користь 1 777 грн. майнової шкоди, 723 грн. моральної шкоди та судові витрати в сумі 174 грн.

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення місцевого суду як незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Посилаються, що позивачем не було доведено, що саме бджоли з їхньої пасіки покусали коня, оскільки поблизу пасовища свої пасіки вивезли також і інші мешканці с. Філонівка. їх двір, де знаходиться пасіка, огороджено шиферним парканом висотою більше 2 метрів. Вказують, що загибель коня сталась через недогляд позивача, який залишив його в небезпечному місці. Крім того, суд під час розгляду справи належним чином не досліджував питання щодо того, яким чином та при яких обставинах бджоли можуть напасти та покусати той чи інший об"єкт.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення сторін, представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що коня позивача покусали бджоли, від чого наступила смерть коня. Свідки підтвердили, що бджоли летіли в господарство відповідачів.

Проте, до такого висновку суд дійшов в порушення вимог ЦК України.

Відповідно до ст.1166 та ст. 1167 ЦК України, майнова і моральна шкода відшкодовується в повному обсязі особі, особою, яка її завдала діями чи бездіяльністю. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Апеляційним судом встановлено, що відповідачі мають ветеринарно-санітарний паспорт пасеки, ОСОБА_4 є членом Сосницького добровільного товариства бджолярів.

13 червня 2006 року позивач ОСОБА_1 вивів коня та прив"язав його в кінці своєї присадибної ділянки. Близько 12 години кінь позивача загинув від укусів бджіл.

Задовольняючи позовні вимоги, суд не навів в своєму рішенні яка вина відповідачів в загибелі коня, причинний зв"язок між загибеллю коня та діями чи бездіяльністю відповідачів.

Як вбачається з акту розтину трупа тварини від 13.06.2006 року, який був проведений ветеринарним лікарем ОСОБА_5 за участю позивача, причиною загибелі коня стали покуси бджіл, що викликали інтоксикацію та асфікцію.(а.с.4).

Позивач та суд не навели, які саме вимоги закону порушили відповідачі по утриманню бджіл. Відповідно до Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, при розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір"ї) встановлюється огорожа тільки для підвищення рівня льоту бджіл заввишки не менше 2, 5 метра. Цією ж інструкцією передбачено розміщення пасік на відстані 500 м від шосейних доріг і залізниць, пилорам, високовольтних ліній електропередач, не менше 1 км від тваринницьких і птахівницьких будівель і 5 км від воскопереробних заводів, підприємств кондитерської і хімічної промисловості, аеродромів та інших джерел мікрохвильового випромінювання.

Відповідно до ст.. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення по суті заявлених вимог. На користь відповідача ОСОБА_4 підлягають стягненню з позивача понесені ними витрати за надання юридичної допомоги адвокатом ОСОБА_6 в сумі 200 грн., який приймав участь в судовому засідання та 30 грн., сплачених відповідачами витрат за інформаційно-технічне забезпечення.

Керуючись ст..1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, ЦПК України, апеляційний суд,

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 і ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 01 серпня 2006 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 понесені ним судові витрати: в розмірі 200 грн. за надані послуги адвоката та 30 грн. сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.