Справа № 11a 789 2006 p.                               Головуючий у 1 інстанції Новосад М.Д.

Категорія - ст. 121 ч.1 КК України                  Доповідач Михайлишин Г.Я. ,

_УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2006 року   вересня    12 дня                    Колегія   суддів   судової   палати   у

кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі: Головуючого: Пайонкевича Т.Т. Суддів: Михайлишин Г.Я., Волинця М.М. з участю прокурора: Гнатіва Я.І. та адвоката: ОСОБА_4

розглянула  у    відкритому  судовому    засіданні  в місті Львові кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1  на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 27 червня 2006 року.              Цим вироком засуджено: ОСОБА_2,    уродженця    ОСОБА_2,    не працюючого,   інваліда   ІІІ   групи   від трудового каліцтва, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_1,за ст. 121 ч.1 КК України на п'ять років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК    України    ОСОБА_2    звільнений    від   відбування    покарання   з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки. Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язок періодично з'являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід - підписку про невиїзд щодо засудженого ОСОБА_2 залишено без змін.

Вироком постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2., в користь потерпілого ОСОБА_1 757 гривень у відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди, 30000 гривень - у відшкодування моральної шкоди. В решті вимог про стягнення моральної шкоди - відмовлено.

З засудженого ОСОБА_2стягнуто в користь потерпілого ОСОБА_1. 2500 гривень - судових витрат за надання правової допомоги.

Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 14 вересня 2005р. близько 21 години, біля будинку АДРЕСА_2, на грунті неприязних відносин - з приводу стосунків потерпілого з його дружиною, умисно спричинив потерпілому ОСОБА_1 тяжке тілесне ушкодження. Увірвавшись в салон автомобіля "Опель кадет" держномер НОМЕР_1, де знаходився ОСОБА_1, ОСОБА_2 умисно наніс йому удар невстановленим гострим предметом в праве око, ще викликало контузію важкого ступеня правого ока з розривом верхньої повіки та проникаючим пораненням склери з випадінням оболонок, ускладненої гемофтальмом, відшаруванням сітківки та привело до втрати зору на праве око. Спричинене потерпілому тілесне ушкодження відноситься до тяжких по ознаці втрати загальної працездатності більш як на одну третину.

В апеляції потерпілий ОСОБА_1 ставить питання про скасування вироку суду в частині застосування до засудженого положень ст. 75 КК України. На його думку, приймаючи рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд не врахував характер скоєного злочину та конкретні обставини справи, безпідставно визнав пом'якшуючою покарання обставиною щире каяття. Розглядаючи цивільний позов, суд не прийняв до уваги ту обставину, що операцію по відновленню зору потерпілому можна зробити лише за кордоном, що потребує витрат в розмірі ПО 790 гривень, безпідставно не стягнув 12 435 гривень втраченого потерпілим заробітку. Просить задовольнити цивільний позов у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_1. та представника ОСОБА_3, які підтримали подану апеляцію, міркування прокурора про законність та обгрунтованість вироку суду, засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_4 - про залишення вироку суду без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів "вважає, що апеляція потерпілого підлягає до часткового задоволення,

Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи зібраним доказам і є обгрунтованим.

В основу обвинувального вироку суд поклав показання потерпілого ОСОБА_1, свідка ОСОБА_5, дані висновку судово-медичної експертизи, достовірність яких в апеляції не заперечується.

Дослідженим по справі доказам суд дав належну оцінку, свої висновки щодо отриманих доказів обґрунтував та вірно встановив фактичні обставини справи. Факт умисного заподіяння засудженим ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, тобто умисного тілесного ушкодження, що спричинило інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, кваліфікація цих дій за ст. 121 ч.1 КК України в апеляції не оспорюється.

Що стосується поставленого в апеляції питання про безпідставність застосування до засудженого ОСОБА_2 положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням - то підстав для того, щоб визнати дане рішення суду таким, що не відповідає вимогам закону,

- немає.

При обранні засудженому покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та конкретні обставини справи, щире каяття як пом'якшуючу покарання обставину та дані  про  особу засудженого,  який раніше до  кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, є інвалідом III групи від трудового каліцтва, особою молодого віку.

З врахуванням зазначених обставин, призначивши засудженому покарання у вигляді позбавлення волі /в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочин/, суд обгрунтовано прийшов до висновку про можливість застосування положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, за умови виконання покладеного на нього обов'язку, в умовах постійного контролю за його поведінкою на протязі встановленого судом іспитового строку.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання з застосуванням положень ст. 75,76 КК України, є обгрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів. А тому, підстав для задоволення апеляції в цій частині -немає.

При вирішенні цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди суд дотримався вимог закону. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначив з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обсягу страждань, стану здоров'я потерпілого, тяжкості завданого тілесного ушкодження та його наслідків, істотності вимушених змін в житті потерпілого. Рішення суду   в цій частині є обгрунтованим і з ним погоджується колегія СУДДІВ.

Разом з тим, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди не вирішені у повному обсязі.

Згідно ст. 328 КПК України, постановляючи обвинувальний вирок, в залежності від доведеності підстав і розміру цивільного позову, суд задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє в ньому. У передбачених законом випадках цивільний позов може бути залишений без розгляду. Відповідно до викладеного, підлягають вирішенню всі заявлені позовні вимоги.

Проте, задовольнивши, пред'явлений на суму 133641 гривню, позов про відшкодування матеріальної шкоди - в сумі 757 гривень, суд І нстанції не прийняв жодного рішення щодо решти позовних вимог. В тому числі, не розглянув і не вирішив позовні вимоги про відшкодування втраченого заробітку /заявлені на суму 12435 грн./, витрати на телефонний зв'язок /заявлені на суму 470 грн. 15 коп./. А позовні вимоги про стягнення 110790 грн. /майбутніх витрат на операцію за кордоном та проїзд/ - не знайшли свого вирішення в резолютивній частині вироку.                    

З врахуванням викладеного, судове рішення в частині цивільного позову щодо відшкодування матеріальної шкоди підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково

Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 27 червня 2006 року відносно засудженого ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної шкоди - скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В решті цей вирок суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом шести місяців з моменту набрання нею законної сили.