Справа № - 22 а - 36                                                              Головуючий по 1-й інстанції

2007 року                                                                                              Турченко Т.В.

Суддя-доповідач: Чічіль В.А.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року січня місяця 11 дня м.  Полтава Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Чічіля В.А.

Суддів: Мартєва С. Ю.,  Тимчук Л.А.

при секретарі: Сулимка С. В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м.  Полтави від 12 вересня 2006 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист сімейних прав та свобод

Судова колегія,  заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Чічіля В.А.,  -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Київського районного суду м.  Полтави від 12 вересня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1.  просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції,  ухвалити нове рішення,  яким задовільнити його позовні вимоги.

Посилається на порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції,  колегія суддів приходить до висновку,  що скаргу слід відхилити.

Відповідно до ч.1  ст. 308 ЦПК України,  суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3  ст. 10 ЦПК України ,  кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,  крім випадків,  встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1  ст. 11 ЦПК України,  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  поданим відповідно до цього Кодексу,  в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі.

Судом першої інстанції вірно встановлено та сторони не заперечують,  що ОСОБА_1.  та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 вересня 1999 року. Від

даного шлюбу мають доньку ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. 17 травня 2002 року шлюб між сторонами розірвано. Сторони проживають за різними адресами.

07 червня 2004 року позивач ОСОБА_1.  звернувся до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної в м.  Полтаві ради з заявою про усунення перешкод в спілкуванні зі своєю дочкою,  в якій просив встановити місце,  час та дні спілкування з донькою. Рішенням Опікунської ради Київської районної у м.  Полтаві ради від 27 серпня 2004 року „Про право ОСОБА_1.  приймати участь у вихованні та мати зустрічі з малолітньою ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження" (а.с.  9) було встановлено ОСОБА_1 зустрічі з малолітньою дочкою ОСОБА_4. ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  щосуботи (або щонеділі) - згідно з графіком роботи батька з 10 до 18 години без присутності матері та щопонеділка з 17 до 20 год. та щосереди з 17 до 20 години забирати батькові дитину з дитячого садка № 13. Забирати та проводити дитину до її постійного місця проживання покладається на батька ОСОБА_1. .

Також судом першої інстанції вірно встановлено,  що позивач не звертався до Органу опіки та піклування з заявою про зміну йому днів та часів побачення з донькою. В Опікунській раді відсутні заяви ОСОБА_1 про усунення перешкод в спілкуванні зі своєю дитиною. Позивач не надав суду доказів щодо неможливості зустрічей з дитиною з 17 до 20 години в зв'язку з находженням на роботі. Відмовляючи в задоволенні позову в частині зміни часу зустрічей з дитиною,  місцевий суд вірно врахував вік дитини,  а також необхідність дотримання режиму дня.

Також врахувавши відсутність доказів,  яким чином відповідач перешкоджає позивачеві у побаченнях з дитиною,  яким чином ОСОБА_3 ухиляється від виконання рішення Опікунської ради,  суд першої інстанції вірно відмовив позивачеві у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Оскільки позивачем не надано доказів в обґрунтування також інших його позовних вимог,  місцевий суд вірно відмовив у їх задоволенні.

Доводи,  викладені в апеляційній скарзі,  не спростовують висновки суду першої інстанції.

Рішення місцевого суду постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права,  підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись  ст.  ст.  303,  307 ч.1 п.1,  308,  314,  315 ЦПК України,  колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м.  Полтави від 12 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.