Справа №22-ц-1133/12Головуючий у І інстанціїМедвідь Н.О.
Категорія26Доповідач у 2 інстанції Мельник
13.02.2012
УХВАЛА
Іменем України
09 лютого 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: Волохова Л.А.,
суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,
при секретарі Лопатюк В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 1275472 гривні 00 копійок, що еквівалентно 160000 доларів США. а також судові витрати.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2011 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 275 472 грн. боргу, 1700 грн. судового збору, та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1 277 292 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
З ч.1 ст. 1049 ЦК України вбачається, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це. якщо інше не встановлено договором.
З матеріалів справи вбачається, що 22 грудня 2010 року позивач ОСОБА_3 передав відповідачу ОСОБА_2, в позику 160000 доларів США, що підтверджується підписаною відповідачем розпискою від 22 грудня 2010 року (а.с. 5)
Як вбачається з розписки від 22 грудня 2010 року відповідач зобов'язувався повернути позивачу суму позики в повному розмірі у строк до 20 лютого 2011 року.
Районним судом вірно встановлено, що у строк, встановлений в розписці, відповідачем позика повернута не була.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки, позивачем були порушенні умови договору та не повернуто надані в позику кошти, то колегія суддів вважає, що районний суд правомірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 та стягнув з ОСОБА_2 1275 472 грн. боргу.
Судова колегія, вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що підписання розписки ним було здійснено під впливом застосування відносно нього психологічного та фізичного насильства не може бути прийняте до уваги, оскільки ОСОБА_2, на підтвердження цієї обставини, не надано належних та допустимих доказів.
Також, посилання апелянта на відсутність згоди його дружини ОСОБА_2 на укладення цього договору позики; що у розписці не зазначено вираження зобов’язання в національній валюті України; що він не отримував письмової вимоги про необхідність повернення позики є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах Закону, так як положення статті 65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а ст.ст. 1046-1053 ЦК України, які регулюють ці правовідносини, не передбачено обов’язкової умови для позикодавця письмово повідомити позичальника про повернення позики для подання відповідного позову до суду.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду та впливали на законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційна скарга не містить.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: