Справа №22-1471                         Головуючий у 1 інстанції Крайник М.П.

Категорія 13                                                            Доповідач:    Богонюк М.Я.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18   вересня 2006   року   колегія   суддів   Судової   палати   у   цивільних  справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого              судді Кота І.Н.

Суддів                          Богонюка М.Я., Приколоти Т.І.

При секретарі:           Панчішин А.Ю.

З участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Львові  цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на рішення     Сихівського районного суду м. Львова області від 02 березня 2006 року,         

встановила:

Оскаржуваним рішенням частково задоволений позов ОСОБА_2. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 03 вересня 2004 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і справу направити на новий розгляд в суд першої інстанції. Покликається на те, що судом неговно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Судом не взято до уваги тієї обставини, що вона з ОСОБА_3 прожили разом більше 22 років і тільки після того як ОСОБА_2, яка є донькою ОСОБА_3, стала негативно ставитися до нього та втручалася в їхнє сімейне життя, ОСОБА_3 03.09.2004 року оформив договір дарування квартири по АДРЕСА_1 їй. Це було його вільне волевиявлення.

Суд повинен був критично оцінити заключения судово-медичної експертизи, оскільки ОСОБА_3. був здоровим і не страждав психічними захворюваннями.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання договору дарування квартири недійсним, суд вірно виходив з положень ст.225 ЦК України, яка передбачає, що правочин, який дієздатна особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03 вересня 2004

року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_2 яка на цей час належала ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи НОМЕР_1, в період укладення договору дарування квартири ОСОБА_3. виявив ознаки стійкого психічного розладу у формі наростаючого атеросклеротичного недоумства  і у вказаний період часу за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. За своїм психічним станом потребує стороннього догляду.

Рішеннями Сихівського районного суду м.Львова від 28 січня 2006 року та 09 червня 2005 року, ОСОБА_3 визнано недієздатним внаслідок психічної хвороби з 16 червня 2004 року та призначено ОСОБА_2. опікуном ОСОБА_3.

А тому суд прийшов до вірного висновку, що спірний договір купівлі-продажу квартири укладався коли ОСОБА_3 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

 Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду передбачена ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. А тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 02 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення ,і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.