Справа № 11-520/2006 p. Головуючий у 1-й інстанції: Шипов І.М.
Категорія: ст. 365 ч. З КК Укр. Доповідач: Кузюра М.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області у складі:
головуючого Кузюри М.М.
суддів Антипець В.М., Оседача М.М.
при секретарі Терешко В.В.
з участю прокурора Павленко О.В.
адвоката ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_3, уродженець м Хачмас, Республіка Азербайджан, мешканець АДРЕСА_1, росіянин, громадянин України, освіта вища, одружений, непрацюючий, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії, раніше не судимий, - засуджений за ст. 365 ч. З КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, до 5-ти років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, та з покладенням обов'язку з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи.
ОСОБА_3 визнаний судом винним та засуджений за те, що він, будучи службовою особою - керуючим санацією, перевищуючи свої службові повноваження, тобто умисно вчиняючи дії які явно виходять за межі наданих прав та повноважень, перерахував без згоди комітету кредиторів ВАТ „Будкомплект" зацікавленій особі кошти в сумі 29 500 грн., що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, чим спричинив тяжкі наслідки державі в особі Державної податкової інспекції м. Чернігова у вигляді матеріальної шкоди на вказану суму.
Злочин скоєно за наступних обставин.
ЗО червня 2000 р. арбітражним, а нині господарським судом Чернігівської області, було порушено справу про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Будкомплект", юридична адреса якого: АДРЕСА_2, у зв'язку з неспроможністю підприємства сплатити грошові зобов'язання кредиторам, в тому числі заборгованість по податках Державі в особі державної податкової інспекції м. Чернігова. Після цього, 3 травня 2001р., ухвалою господарського суду, введено процедуру санації цього підприємства-боржника терміном на 12 місяців, а голову правління ВАТ „Будкомплект", ОСОБА_3, призначено керуючим санацією.
ОСОБА_3, будучи керуючим санацією ВАТ „Будкомплект", тобто службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими повноваженнями по управлінню вказаним підприємством-боржником, оздоровленню його фінансово-господарського становища та задоволенню вимог кредиторів, перевищив свої службові повноваження.
Так, 14 грудня 2001 р. ОСОБА_3, в Чернігівській філії „Всеукраїнська біржа нерухомості", по АДРЕСА_3, уклав з приватним підприємцем ОСОБА_4 договір купівлі-продажу НОМЕР_1, згідно якого, за 17 040 грн. реалізував йому частину адміністративно-господарської будівлі площею 350,9 кв.м., що належала підприємству ВАТ „Будкомплект" та яка розташована за адресою: АДРЕСА_4.
Таким же чином, 28 лютого 2002 р. ОСОБА_3, в Чернігівській філії „Всеукраїнська біржа нерухомості", уклав з власником приватного підприємства „Будінвест" ОСОБА_5 договори купівлі-продажу НОМЕР_2, і НОМЕР_3, та продав цьому підприємству об'єкти нерухомості ВАТ „Будкомплект", відповідно: за 18 000 грн. триповерховий адміністративно-побутовий корпус незавершений будівництвом загальною площею 848,9 кв.м., розташований в АДРЕСА_5, та за 22 000 грн. будівлю цеху незавершену будівництвом площею 1062,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_6.
Отримавши від реалізації зазначених об'єктів грошові кошти, 02 квітня 2002 p., ОСОБА_3, перевищуючи свої службові повноваження, тобто умисно вчиняючи дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, в порушення п. 9 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що дозволяє керуючому санацією укладати угоди щодо яких є заінтересованість, а саме угоди з особами, які знаходяться з ним у родинних стосунках, тільки за згодою комітету кредиторів, до складу якого входила і Державна податкова інспекція м. Чернігова, не маючи такої згоди, оформленої відповідно протоколом зборів комітету кредиторів, та без укладання письмового договору, із коштів ввіреного йому підприємства-боржника, як попередню оплату за виготовлення вікон та дверей, перерахував суму 29 500 грн. на розрахунковий рахунок приватного підприємства „КІФ", ІНФОРМАЦІЯ_1 якого був його син ОСОБА_6.
При цьому, зазначеної продукції ПП „КІФ" підприємству ВАТ „Будкомплект" не поставило і коштів не повернуло.
29 травня 2002 p., після закінчення строку санації ВАТ „Будкомплект",
господарський суд констатував відсутність у цього підприємства коштів для погашення боргів кредиторам, наявність податкової заборгованості перед державою в особі державної податкової адміністрації м. Чернігова в сумі 657 974 грн. 59 коп., визнав ВАТ „Будкомплект" банкрутом та відкрив його ліквідаційну процедуру.
ЗО листопада 2004 p., після закінчення ліквідаційної процедури та розрахунків з кредиторами, господарський суд ліквідував підприємство ВАТ „Будкомплект", зазначивши, що сума 89 629,69 грн. боргу Державній додатковій інспекції в м. Чернігові залишилась непогашеною у зв'язку із відсутністю коштів та майнових активів боржника.
Отже, в результаті незаконного перерахування 29 500 грн. на рахунок ПП „КІФ", ОСОБА_3 спричинив на вказану суму збитків Державі у вигляді несплати заборгованості по податках.
В апеляції захисник засудженого вказує на неповноту досудового та судового слідства, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і просить вирок суду скасувати, а провадження в справі закрити згідно ст. 6 п. 2 КПК України. Стверджує, що ні органом досудового слідства, ні судом, не встановлено доказів причинного зв'язку між діями ОСОБА_3 та наслідками у вигляді шкоди державі, а саме, не спростовано доводи засудженого про те, що борг перед кредиторами за період з травня 2002 року і до закінчення ліквідаційної процедури значно зріс, а за яких обставин, не встановлено. Лише 30 листопада 2004 року ухвалою господарського суду Чернігівської області була встановлена така заборгованість в сумі 89 629 грн 69 коп.
Зазначає, що судом було встановлено, що при виконанні угоди по виготовленню вікон та дверей ліквідатор ВАТ „Будкомплект" ОСОБА_7 чинила перешкоди в доступі до орендованих приміщень ПП „КіФ", де виконувалось замовлення, що підтверджено постановою Київського апеляційного господарського суду, і в зв'язку з чим не була виконана угода, але висновки суду в цій частині суперечливі.
Апелянт також вважає, що ОСОБА_3 не порушено вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" по причині недоведеності його заінтересованості в укладеній угоді, оскільки вона мала місце не між батьком та сином, а укладена між ВАТ „Будкомплект" та ПП „КіФ".
Заслухавши доповідача по справі, думку адвоката та пояснення засудженого ОСОБА_3, які в ході часткового судового слідства підтримали апеляцію, думку прокурора, який вважає необґрунтованою апеляцію та просить залишити її без задоволення, перевіривши та частково дослідивши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
В ході часткового судового слідства ОСОБА_3 пояснив, що як керуючий санацією, він не був обмежений в праві укладати угоди з метою поліпшення матеріального стану підприємства. Маючи наміри відновити виробництво, він уклав угоду з ПП „КіФ" на виготовлення вікон і дверей для адмінбудівлі заводу залізобетонних виробів, в зв'язку з чим частину виручених від реалізації об'єктів нерухомості коштів у сумі 29 500 грн він перерахував на рахунок ПП „КіФ" як передоплату. Визнає, що єдиним засновником ПП „КіФ" є його син, але заперечує, що мав будь-яку особисту заінтересованість, погоджуючись при цьому, що дав можливість сину заробити на цій угоді. Вважає, що дана угода не суперечила чинному законодавству і була укладена між двома організаціями, а не між батьком та сином.
Зазначені доводи засудженого не відповідають дійсності та спростовуються сукупністю досліджених судом матеріалів кримінальної справи.
Відповідно до п. 5 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", керуючий санацією має право розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом. Пунктом 9-м цієї статті передбачено, що значні угоди та угоди, щодо яких є заінтересованість, укладаються керуючим санацією тільки за згодою комітету кредиторів, якщо інше не передбачено цим Законом або планом санації.
Протоколом зборів ради кредиторів у справі банкрутства ВАТ „Будкомплект" від 11 вересня 2001 року (т. З а.с. 195-197) затверджено план санації ВАТ „Будкомплект", яким, зокрема, не передбачено подібних витрат. Згідно звіту керуючого санацією ОСОБА_3, затвердженого цими ж зборами, грошові кошти на рахунку ВАТ „Будкомплект" станом на 01 березня 2002 року складали 3 911 грн 86 коп, а дебіторська заборгованість - 295 933 грн 83 коп.
Дослідженими в судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_8, на той час члена ради кредиторів, встановлено, що питання витрат коштів на придбання вікон та дверей радою кредиторів взагалі не розглядалось і доцільності в таких витратах не було.
Засуджений ОСОБА_3 пояснив, що двері та вікна замовлялися на адмінбудівлю заводу залізобетонних конструкцій, оскільки він мав намір відновити роботу підприємства. Але при цьому пояснив, що все приміщення адмінбудівлі здане в оренду, в тому числі, частину приміщень орендує і його син ОСОБА_6.
Відповідно до статуту приватного підприємства „КіФ", його єдиним засновником є ОСОБА_6, син засудженого ОСОБА_3 (т.З а.с. 235-242), тому, укладаючи угоду хоча і від імені ВАТ „Будкомплект" з ПП „КіФ", сторони були добре освідомлені про родинність своїх стосунків.
Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом", заінтересовані особи стосовно боржника -юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки. Для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно керуючого санацією чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
Враховуючи родинні стосунки учасників угоди, а саме, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, а також те, що питання про перерахування коштів та про необхідність замовлення вікон та дверей для адмінбудівлі зборами комітету кредиторів не розглядалося, приймаючи до уваги, що замовлення не виконано і переховані кошти підприємству не повернуті, доцільність та необхідність такої угоди не викликана виробничою необхідністю і не обґрунтована засудженим, висновки суду про порушення ОСОБА_3 вимог п. 9 ст. 17 т Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" слід визнати вірними.
За вказаних обставин безпідставними є доводи апелянта про те, що угода укладена не між батьком та сином, а між двома юридичними особами.
Колегія суддів не погоджується і з доводами апеляції в тій частині, що подія мала місце в 2002 року, а заборгованість по податках визначена станом на 2004 рік, що, на думку апелянта, не перебуває в причинному зв'язку з подією злочину. Судом доведено, що неправомірними діями ОСОБА_3 заподіяна шкода державі у вигляді ненадходження податків у розмірі 29 500 грн, тому, на думку колегії суддів, не має значення розмір загальної заборгованості та час її виникнення, оскільки таке обвинувачення ОСОБА_3 не пред'являлось.
Посилання апелянта на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2003 року, яким стягнуто з ПП „КіФ" на користь ВАТ „Будкомплект" 29 500 грн як повернення попередньо сплачених коштів внаслідок невиконання зобов'язання (т. З а.с. 182), що, як вважає апелянт, вказує на наявність шкоди ВАТ „Будкомплект", а не державі, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки зазначені кошти не могли бути стягнуті рішенням господарського суду на користь держави з ПП „КіФ", а лише після повернення їх ВАТ „Будкомплект", вони могли бути сплачені до держави як податковий борг вказаного підприємства.
Щодо перешкод, які за твердженням засудженого чинилися ПП „КіФ" і це не дало йому змогу виконати замовлення, колегія суддів вважає такі твердження безпідставними та не потребуючими доказування, оскільки протиправне діяння ОСОБА_3 було вчинене в момент укладання протиправної угоди, яка завідомо спричинила тяжкі наслідки, а всі подальші дії не є складовими об'єктивної сторони злочину.
Приймаючи до уваги наявність заподіяної шкоди, а саме необґрунтованість витрат на суму 29 500 грн при наявності непогашеної заборгованості перед державою у вигляді податків, та враховуючи, що зазначена угода укладена між особами, які підпадають під категорію „заінтересованих осіб", визначених ст. 1 вищезгаданого Закону, ОСОБА_3 як службова особа вчинив перевищення своїх службових повноважень, тобто умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що спричинило тяжкі наслідки.
Висновки суду першої інстанції в цій частині належно обґрунтовані доказами, яким дана правильна юридична оцінка і дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ст. 365 ч. З КК України.
Підстав для закриття справи за ст. 6 п. 2 КПК України, колегія суддів не вбачає.
Призначене засудженому покарання відповідає тяжкості скоєного злочину та особі винного. Колегія суддів констатує, що санкція статті, за якою ОСОБА_3 засуджено, передбачає обов'язкове додаткове покарання, про що не зазначив у вироку суд. Однак, за змістом вироку вбачається, що таке додаткове покарання засудженому не призначалось, оскільки суд застосував ст. 69 КК України.
Наведені обставини свідчать про безпідставність та необґрунтованість апеляції, в зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2006 року щодо ОСОБА_3 - без змін.
СУДДІ:
АНТИПЕЦЬ В.М. КУЗЮРА М.М. ОСЕДАЧ М.М.