Справа № 11-580\2006 Головуючий у 1 інстанції Харченко B.C.
Категорія: ст. 345 ч.2 КК Доповідач - Григор'єва В.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого - судді - Григор'євої В.Ф.
суддів - Шахової О.Г., Салая Г.А.
при секретарі - Глюк Н.М.
за участю прокурора - Щербака О.В.
захисника - ОСОБА_1
засудженого - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 червня 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, раніше судимий: 20.08.1996 року Ніжинським міським судом Чернігівської області за ст.ст. 86-1, 44, 140 ч.З, 42,46-1 КК України до З років позбавлення волі з конфіскацією майна з відстрочкою виконання вироку в частині основної міри покарання на 2 роки; 28.10.1998року Ніжинським міським судом Чернігівської області за ст. ст.81 ч.З, 43 КК України \ в редакції 1960 року\ до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 09.11.200Іроку по відбуттю строку покарання, не працюючий, мешканець АДРЕСА_1,засуджений:
- за ст. 263 ч. 2 КК України до двох років позбавлення волі; за ст.345 ч.2 КК України до трьох років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України ОСОБА_2 остаточно призначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді трьох років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Ніжинської центральної районної лікарні 990 гривень 72 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 1 336 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області 109 гривень 89 коп. на відшкодування судових витрат за проведення експертизи холодної зброї.
Питання речових доказів вирішене відповідно до вимог ст.81 КПК України.
Судом засуджений ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він у невстановленої органом досудового слідства особи незаконно придбав кастет, який згідно висновку експерта являється холодною зброєю і без передбаченого законом дозволу носив при собі, до вилучення кастету працівниками правоохоронних органів.
05 січня 2006 року, близько 23 години 30 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився на АДРЕСА_2. В цей час мимо ОСОБА_2 рухався автомобіль ВАЗ-2105 з номерними знаками НОМЕР_1, який належить Ніжинському міськрайонному відділу УМВС України в Чернігівській області. В салоні згаданого автомобіля знаходилися оперативні працівники Ніжинського міськрайонного відділу, які згідно розпорядження начальника Ніжинського МРВ №1 від 05.01.2006 року знаходилися при виконанні службових обов'язків. Побачивши автомобіль ОСОБА_2, зупинив його. Коли автомобіль зупинився, то ОСОБА_2 відкрив дверку автомобіля і попросив довезти його до центру м.Ніжина. Потерпілий у справі ОСОБА_3, який знаходився в салоні автомобіля на передньому сидінні рядом з водієм автомобіля, відповів засудженому, що виконати його прохання не можуть, оскільки мають намір рухатися не в тому напрямку. Після того, як автомобіль почав рухатися з місця, засуджений ОСОБА_2 дістав з кишені кастет, який незаконно носив і вдарив ним по верху кузова автомобіля. З метою з'ясувати причини такої поведінки засудженого, працівник міліції ОСОБА_3., який знаходився в салоні автомобіля і був при виконанні своїх службових обов'язків, дістав службове посвідчення, взяв його в руку і вийшов з автомобіля. Підійшовши до засудженого, який стояв рядом з автомобілем, потерпілий ОСОБА_3. пред'явив засудженому посвідчення працівника правоохоронного органу, представившись, вимагав від засудженого припинити незаконні дії і дати пояснення з приводу неправомірної поведінки. Засуджений, знаючи, що ОСОБА_3. є працівником Ніжинського міськрайонного відділу, кастетом, який тримав у руках, наніс останньому удар по голові, та удар ногою в область лівого стегна, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, забійної рани обличчя та забою лівого стегна, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я потерпілого.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити або скасувати, посилаючись на те, що він не обґрунтований і не законний, оскільки судом не враховані в достатній мірі всі фактичні обставини справи. Його дії неправильно кваліфіковані за ст.345ч.2 КК України, оскільки за тих обставин він діяв в межах необхідної оборони відповідно до вимог ст.36 КК України, тому просить в цій частині закрити справу. Крім того, суд не взяв до уваги свідчення ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які були з ним в той час, які в судовому засіданні підтвердили, що ніхто з працівників міліції не пред'являв посвідчення, напали на нього і він захищався, бо не знав, що це працівники міліції. Органом досудового слідства порушувались норми КПК України. При затриманні його опитували біля 15 годин Також при призначенні покарання суд не врахував його позитивні характеристики і те, що він має неповнолітню дитину.
Заслухавши доповідача по справі, засудженого та захисника, які просили задовольнити апеляцію з вказаних в ній підстав, потерпілого, який просив вирок суду залишити без змін, думку прокурора, який просив апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду - без змін, оскільки вирок законний та обґрунтований, допитавши потерпілого та свідків по справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 263 ч.2, 345 ч.2 КК України, за які його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обгрунтований сукупністю доказів по справі, розглянутих в судовому засіданні, належно оцінених і наведених судом у вироку і є правильним.
Цей висновок грунтується на показаннях потерпілого ОСОБА_3., свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та висновках експертиз, якими повністю підтверджуються фактичні обставини справи і якими спростовуються твердження засудженого про те, що він діяв в межах необхідної оборони.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 визнав свою вину частково: за ст. 263 ч.2 КК України - повністю, підтвердивши обставини справи, за ст. 345 ч.2 КК України не визнав свою вину, зазначивши, що він діяв в межах необхідної оборони і показав, що 05 січня 2006 року, на початку 24 години, він йшов по вулиці Прилуцькій в бік зупинки, де зустрів ОСОБА_3 і ОСОБА_4. Він запропонував їм поїхати з ним в центр міста. ОСОБА_3 відмовився відразу, оскільки йому потрібно було рано вставати на роботу, а ОСОБА_4 погодився, але з урахуванням, якщо буде транспорт. Тоді на вулиці був сильний мороз. В цей момент від будинку НОМЕР_2 від'їхав автомобіль. Він вирішив зупинити цей автомобіль, щоб запитати чи підвезуть його в центр міста. Автомобіль зупинився і відчинилася дверка і чоловік, який сидів біля водія, як йому тепер відомо ОСОБА_3, запитав у нього, що потрібно. Він попросив, щоб довезли в центр міста, але йому відмовили. Тоді він закрив дверцята автомобіля і пішов. Він почув, що автомобіль почав рухатися, а потім зупинився. З автомобіля вийшло 4 чоловіки і підійшли до нього. ОСОБА_3 перший схопив його за одяг і почав робити „випади" руками. Іншим він сказав, що потрібно його збити з ніг. Після чого він наніс кастетом удар в область обличчя ОСОБА_3. Його все таки збили з ніг і почали йому наносити удари ногами і руками. До них підбігли ОСОБА_3 і ОСОБА_4. Він їх попросив, щоб вони викликали міліцію. ОСОБА_4 йому повідомив, що це і є міліція. Потім вони дістали наручники і він зрозумів, що це дійсно працівники міліції. ОСОБА_4 розмовляв з іншими працівниками міліції, потім підійшовши до нього, сказав, що буде все нормально. Працівники міліції сіли в автомобіль і серед них він впізнав ОСОБА_5, вони з ним в дитинстві жили поряд. У нього він запитав, в чому справа. Він відповів, що якщо йому щось не подобається, то він поїде з ними. Він відповів, що за такі дії їх треба звільнити з роботи. Це, мабуть, їм не сподобалося. Вони всі вийшли з машини, оточили його. Він викинув свій кастет. Його знову збили з ніг, наділи наручники, хтось з них вдарив його в область печінки. Потім посадили в машину. По дорозі йому у внутрішню кишеню куртки щось поклали, як потім з'ясувалося, йому поклали кастет. В лікарні кастет у нього вилучили. Після обстеження в лікарні його доставили в міський відділ міліції. Його доставляли ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Завели в свій кабінет, де він провів ніч. Вони проводили з ним допити з порушенням процесуального законодавства. Допит продовжувався десь 16 годин, а потім його передали дізнавачу і слідчому. Вони як свідки не мали права його допитувати, а допитували всю ніч. В одному з протоколів вказали, що він нападав на автомобіль, що рухався, але такого бути не могло. ОСОБА_6 писав рапорт зі слів потерпілого ОСОБА_3, під його диктовку. Це він сам сказав при його допиті.
Просить звернути увагу на те, що при першому допиті дізнавач не задавав ніяких питань з приводу вмятини на автомобілі. Тільки при другому чи навіть третьому допиті звідкілясь взялася ця вмятина. По пошкодженню на автомобілі не була проведена експертиза. Не було також службового рапорта водія цього автомобіля. Він працівників міліції не провокував ні на що. По їх автомобілю удару не наносив. Вони вважають, що він сильно хлопнув дверцятами автомобіля, коли їх зачиняв, але він зробив це не навмисно. Сама вмятина на автомобілі по характеру пошкодження не могла бути спричинена кастетом. Він кастет брав з собою для самозахисту. Були випадки нападу на нього. Він кастет носив з собою, коли в ночі сам ходив по місту. Він зупиняв автомобіль відповідним рухом руки. В тому місці був ліхтар. Він тоді світився і знаходився у нього за спиною. Хто сидів в автомобілі він не бачив і тоді нікого не впізнав. Номера і кольору цього автомобіля він не бачив. Вона була якогось світлого відтінку. Нецензурною лайкою він не висловлювався з ними. Автомобіль проїхав три-чотири метри і зупинився, але чому зупинився він не знає. По автомобілю він удару не наносив. На той момент він ОСОБА_3 не впізнав, хоча він його колись доставляв у відділ міліції. ОСОБА_3 він впізнав лише в лікарні. Посвідчення йому ніхто не пред'являв. Спочатку конфлікта йому ніхто не казав, що це працівники міліції. Коли його збили з ніг, він почув слово «браслети» і зрозумів, що це працівники міліції. Підійшов ОСОБА_4 і підтвердив, що це працівники міліції. Він впізнав ОСОБА_5. Він був водієм цього автомобіля. Всі працівники міліції були одягнуті в цивільний одяг. Він визнає, що вдарив потерпілого в область голови кастетом, але першим почав наносити удари ОСОБА_3.. але його удари цілі не досягли, тому що він ухилявся від ударів. Він намагався бити його в область голови. Потім він звертався за допомогою інших працівників міліції, щоб ті допомогли його бити. Він вважає, що це для нього була погроза і лише в цей момент він взяв кастет, оскільки налякався. Він не висловлювався нецензурно до початку їх дій. Потім всі висловлювалися нецензурно і ображали один одного.
Незважаючи на невизнання вини засудженим ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 345 ч.2 КК України, його вина підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3., свідків, висновками експертиз.
Показаннями потерпілого ОСОБА_3. підтверджується те, що він, перебуваючи на посаді оперуповноваженого відділення карного розшуку Ніжинського міськрайонного відділу, у зв'язку з роботою познайомився з засудженим десь восени 2005 року, коли проводилася по одному із злочинів перевірка інформації і його доставляли до відділу міліції. Він знав ОСОБА_2 по роботі. Він раніше був засуджений, знав де він мешкає, інколи зустрічав його в місті і спілкувався з ним як працівник міліції. Він питав у нього, коли той уже поїде до Польші, щоб було спокійніше. 05 січня 2005 року, біля 23 години, згідно розпорядження керівництва Ніжинського МРВ він виїздив разом з співробітниками міськрайвідділу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на перевірку міста Ніжина та району на службовому автомобілі. Вони їхали на автомобілі ВАЗ 2105, автомобіль був біжевого кольору. Він сидів поруч з водієм ОСОБА_5 на задньому сидінні були ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Рухались по АДРЕСА_3. Вони були одягнуті в цивільний одяг, були озброєні. Коли вони від'їхали від будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_3, то він побачив на відстані 20 метрів, як вийшов чоловік, а наблизившись на відстань 10-15 метрів, він впізнав ОСОБА_2. Він, хитаючись, вийшов на дорогу. Він попросив водія зупинити автомобіль. Вони зупинилися на узбіччі дороги. Його дверця була біля ОСОБА_2. Він відкрив дверцю і спитав, що сталося. ОСОБА_2 просив відвезти його в центр міста. Він йогму відповів, що вони їдуть в інший бік. Він закрив сам дверцю, проїхавши два - три метри. Вони всі почули удар по даху автомобіля. Він попросив ОСОБА_5 зупинити автомобіль. Він взяв посвідчення, вийшов з автомобіля, пред'явив посвідчення і сказав:» Чоловіки, карний розшук, що ви хотіли?» Через секунду він отримав удар кастетом в область обличчя, а в подальшому - удар ногою в область лівого стегна. Він бачив, що з автомобіля повиходили ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_6. Вони підійшли до ОСОБА_2 і попросили його заспокоїтись, але він на це не реагував, висловлювався нецензурно. Вони намагалися його затримати, він то віддалявся від них, то наближався. Потім він дізнався, що у ОСОБА_2 був з собою і ніж. Він хотів розібратись з ними. З кожним окремо. Його товариші казали йому, що він робить, це ж «опера». Потім ОСОБА_2 спіткнувся об огорожу і впав. Він знову чинив їм опір. Від цього у нього були пошкодження. Кастет у ОСОБА_2 був одягнутий на руку відразу. Потім він звернувся за допомогою до лікарні, а хлопці повезли його на освідування. Під час затримання ОСОБА_2, він розірвав йому кишеню на курточці, звідки випав мобільний телефон та розбився. Він ОСОБА_2 не бив, лише при затриманні скрутив йому руку. На автомобілі було видно, що номера мають синій колір, а це означає, що автомобіль належить міліції. Коли відкривались дверцята автомобіля, лампочка смітилася над ним, тобто в салоні автомобіля загорілося світло. В десяти метрах від місця конфлікту був ліхтар. Тоді була морозна зимова ніч. Було місячно, горів ліхтар і світло в салоні автомобіля загорілося, коли відкрив дверцю автомобіля. ОСОБА_2 і ОСОБА_4 він знав по роботі і тоді їх також впізнав. Він проходив стаціонарне лікування.
Із показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що він засудженого ОСОБА_2 знає з дитинства, вони мешкали в одному районі міста. ОСОБА_2 відомо, що він працює в міліції. Потім він його бачив не часто. Стосунків з засудженим ніяких. 05 січня 2006 року, ввечері, згідно розпорядження керівництва, він, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 на службовому автомобілі ВАЗ 2105, д.н.з.НОМЕР_1 під його керуванням, їздили по місту Ніжину та по району. Рухаючись по АДРЕСА_3, він побачив трьох хлопців. Спочатку він не звернув на них уваги, а потім один з них махнув рукою. ОСОБА_3, який сидів поруч з ним, відкрив дверці і ОСОБА_2 спитав: „Чи не в центр вони їдуть?". ОСОБА_3 відповів, що в іншому напрямку. Дверці закрились і вони почали рухатись і почули удар по автомобілю. Він зупинив автомобіль, ОСОБА_3 з посвідченням вийшов з автомобіля. Відразу ж пред'явив його, а потім всі повиходили з автомобіля. ОСОБА_2 стояв ближче до автомобіля, викрикував щось і вдарив ОСОБА_3 в обличчя, в руці у нього щось блиснуло. Вже потім з'ясувалось, що це був кастет. Після чого, вони затримали ОСОБА_2 і доставили до лікарні на освідування. Провели його огляд. У нього був кастет і ніж. Посвідчення діставав ОСОБА_3 ще в автомобілі і на його очах пред'явив посвідчення ОСОБА_2 і останній наніс удар. Він вже вийшов з автомобіля і побачив, як ОСОБА_2 наніс удар ОСОБА_3, потекла кров, було сильно розбите обличчя. В цей момент інші почали виходити з автомобіля. Він постійно керував вказаним автомобілем і він за ним закріплений і належить Ніжинському МРВ УМВС. Після цієї події вони автомобіль не ремонтували. Він в усній формі доповів керівництву, що автомобіль має пошкодження - вмятину. Коли ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_3, то потім почав кричати, щоб всі підходили до нього і він всіх поб'є. Його товариші почали кричати, що він робить, це ж «опера». ОСОБА_2 лише нецензурно висловлювався і на це не реагував. Коли ОСОБА_2 заглянув до автомобіля, то він його впізнав. На місці конфлікту було достатнє освітлення від ліхтаря. При відкритих дверцятах в автомобілі загоралася лампочка в салоні автомобіля. Вона знаходиться над пасажирським сидінням, що поруч з місцем водія. Вони були в цивільному одязі. Коли ОСОБА_2 махнув рукою, щоб вони зупинились, то він в світлі фар його впізнав. При затриманні ОСОБА_2 наніс удар ногою в область стегна ОСОБА_3.
Свідок ОСОБА_6 суду показав, що 05 січня 2006 року, він був разом з іншими співробітниками міліції, з якими за розпорядженням керівництва відділу виконували свої службові обов'язки на службовому автомобілі ВАЗ 2105, під керуванням ОСОБА_5. Вони рухались по АДРЕСА_3, потім автомобіль зупинився і ОСОБА_3 сказав, що вони рухаються не в центр міста. Потім він чув удар по автомобілю з його боку. Він вийшов з автомобіля відразу за ОСОБА_3. ОСОБА_2 вів себе агресивно. Він бачив, як ОСОБА_2 наніс удар в область обличчя ОСОБА_3а. ОСОБА_2 був в стані алкогольного сп'яніння. Наручники ОСОБА_2 одягав він, коли той лежав на землі. Він не наносив ударів ОСОБА_2.
ОСОБА_7 дав аналогічні показання, що й свідок ОСОБА_6, зазначивши, що він виходив з автомобіля останній, бо дверцята з його боку не відкривались. Він бачив у ОСОБА_3 тілесні ушкодження. ОСОБА_2 кричав, що їх позвільняє і кричав, хто з ним буде битись. Його друзі просили, щоб він припинив свої дії. Потім ОСОБА_2 був затриманий і доставлений в лікарню на освідування.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що він ОСОБА_2 знає давно, а з працівників міліції знав лише ОСОБА_5, який мешкає біля нього. На той час йому було відомо, що ОСОБА_5 - працівник міліції. 05.01.06 року, в нічний час, він разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 йшли по АДРЕСА_3 вбік зупинки. Потім у нього задзвонив мобільний телефон і він по ньому спілкувався. Він почув, що ляпнули дверцята машини. Ця машина була без номерних знаків. З машини вибігли 4 чи 5 чоловіків. Один побіг в його бік. Він йому відповів, що все гаразд. Потім ці чоловіки збили ОСОБА_2 з ніг. Він почав кричати. ОСОБА_2 крикнув йому, щоб він викликав міліцію. Він впізнав ОСОБА_5 і сказав, що це і є міліція. Вони сіли в машину, а ОСОБА_2 почав кричати, що він їх звільнить з роботи. Вони вийшли з машини і знову підійшли до ОСОБА_2. Йому було відомо, що ОСОБА_2 вдарив міліціонера, але цього момента між потерпілим і ОСОБА_2 він не бачив, тобто він не бачив як спочатку ОСОБА_2 зупиняв цю машину, бо в цей момент він розмовляв по телефону. Він бачив як працівник міліції вийшов з машини і чув як закрились дверцята в машині. Там був ліхтар на відстані 10-15 метрів від них, але освітлення місцевості було недостатнє. Він не відразу впізнав ОСОБА_5, а лише коли був до нього на відстані десь на 1 метр.
Свідок ОСОБА_3 показав, що з працівників міліції тоді він впізнав ОСОБА_5. Вони мешкають на одній вулиці з ним. 05.01.06 року, в нічний час, вони йшли по вулиці і побачили автомобіль. ОСОБА_2 його зупинив і попрсив підвезти в центр міста. Йому відмовили і він сказав, що «ладно» і дверка в автомобілі зачинилась. Потім цей автомобіль від'їхав, а потім зупинився. З автомобіля вийшли 4-5 чоловік. Вони побігли до ОСОБА_2. Він почав кричати. Коли він підійшов до ОСОБА_2, то там вже стояв ОСОБА_4. Він побачив ОСОБА_5 і зрозумів, що це працівники міліції. Вони рознімали ОСОБА_2. У них був словесний конфлікт. Працівники міліції з автомобіля виходили два рази, від'їхавши другий раз, вони знову зупинилися. Водієм цього автомобіля був ОСОБА_5. Його він впізнав, коли підійшов ближче. Кров на обличчі потерпілого він не бачив. З працівників міліції ніхто не представлявся і ніяких документів не пред'являв. На автомобілі не було номерних знаків. На тому місці було тускле освітлення. Ліхтар знаходився позаду автомобіля. Не було на автомобілі впізнавальних знаків, що автомобіль належить міліції. Він не бачив, що при відчиненій дверці автомобіля в салоні було світло. Він бачив, як відчинилися чотири дверці автомобіля і всі вийшли. Він бачив, що ОСОБА_2 наносили удари. Він лежав на землі. Він не бачив, щоб ОСОБА_2 когось бив. Працівники міліції потім залишили ОСОБА_2 в спокої і сіли в автомобіль, проїхавши, знову вийшли і підбігли до ОСОБА_2. ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про щось сперечалися. Він впізнав ОСОБА_5 з відстані десь 1-2 метрів. За кастет, що знаходився у ОСОБА_2, він нічого не знав.
Крім того, вина засудженого підтверджується також іншими доказами по справі.
Висновком судово-медичної експертизи №18 від 26.01.2006 року підтверджується, що у потерпілого ОСОБА_3. мали місце пошкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, забійної рани обличчя та забою лівого стегна.
Пошкодження нанесені дією тупих предметів і могли виникнути в строк та при обставинах, вказаних у постанові та освідуваним. Рана на обличчі причинена дією тупого предмету з обмеженою поверхнею і могла виникнути від удару кастетом, представленим для огляду, який має ребристі краї. Пошкодження на стегні могло виникнути від удару взутою ногою \ а.с.59-60\.
Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 21.02.2006року за участю потерпілого ОСОБА_3., де останній відтворив обставини отримання ним тілесних ушкоджень 05.01.2006року, зазначивши, що вийшов з службового автомобіля і пред'явив посвідчення працівника міліції, ОСОБА_2 наніс йому удар правою рукою в область обличчя та ногою в область лівого стегна, удари були нанесені один за одним. При нанесенні удару в кисті ОСОБА_2 був якийсь предмет. В подальшому у ОСОБА_2 було вилучено кастет \ а.с.63-64\.
Висновком додаткової судово-медичної експертизи №8 від 24.02.2006року підтверджується, що покази потерпілого ОСОБА_3., дані ним при проведенні відтворення обстановки та обставин події 21.02.2006року щодо механізму отримання ним 05.01.2006року тілесних ушкоджень відповідають судово-медичним даним, а саме: забійна рана обличчя могла виникнути від удару озброєною рукою, можливо кастетом,пошкодження лівого стегна могло утворитися від удару взутою ногою \ а.с.69 \.
Службовим посвідченням на ім'я ОСОБА_3., що останній є працівником міліції та відповідною довідкою начальника Ніжинського МРВ УМВС України в Чернігівській області\ а.с.74-75, 78 \.
Висновком службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень старшим лейтенантом міліції ОСОБА_3 від 12.01.2006року, з якого вбачається, що вимога ОСОБА_3. щодо ОСОБА_2 припинити протиправні дії, які могли привести до пошкодження службового автомобіля, вважати правомірною \а.с.82-84 \.
Висновком експертизи холодної зброї №1 від 10.01.2006року, яким підтверджується, що вилучений у ОСОБА_2 предмет являється холодною зброєю.Даний предмет відноситься до ударно-роздробляючої холодної зброї і виготовлений саморобним способом по типу кастетів \а.с.99-100\.
Розпорядженням начальника Ніжинського МРВ УМВС України в Чернігівській області № 1 від 05.01.06 року, яким підтверджується, що працівники міліції в той час знаходилися при виконанні службових обов"язків.\а.с.86-87 \.
Доводи засудженого про те, що працівники міліції діяли протиправно, спростовуються постановою старшого слідчого Ніжинської міжрайонної прокуратури від 16.02.06 року, якою відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом перевищення владних повноважень по відношенню до ОСОБА_2 при його затриманні 05.01.06 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 365 ч.2 КК України на підставі ст. 6ч.1 п.2 КПК України. \ а.с.93-94 \.
Висновком судово-медичної експертизи №17 від 26.01.06 року, якого вбачається, що у ОСОБА_2 мали місце пошкодження у вигляді ссадини лоба, крововиливів лівого плеча. Пошкодження нанесені діями тупих предметів або при ударі об них. Пошкодження відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень \а.с.91\. Однак, в судовому засіданні встановлено, що вказаних тілесних ушкоджень засудженому працівники міліції не завдавали.
Колегія суддів відноситься критично до показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в тій частині, що на автомобілі не було номерних знаків на синьому кольорі, що ОСОБА_3. не пред'являв посвідчення працівника міліції, що не бачили, як потерпілому ОСОБА_3, ОСОБА_2 наносив удар рукою та ногою, а лише бачили, як працівники міліції наносили удари засудженому, але з вказаної експертизи вбачається, що ссадина лоба, крововилив лівого плеча у засудженого могли утворитися при ударі об тупі предмети, сам засуджений вказував, що він падав, оскільки вказані свідки є товаришами засудженого і тому дають такі показання, бажаючи, щоб засуджений уникнув кримінальної відповідальності.
Твердження засудженого проте, що він не впізнав працівників міліції: ОСОБА_3. та ОСОБА_5, яких раніше він знав, оскільки було темно, спростовуються вказаними свідченнями останніх, які знаходилися в автомобілі на передньому сидінні і було світло в салоні автомобіля, коли ОСОБА_2 розмовляв з ОСОБА_3, а також на вулиці від ліхтаря було світло.
Доводи засудженого про те, що він діяв в межах необхідної оборони, кастет дістав і наніс удар в область обличчя потерпілому з метою самозахисту і не наносив удару по автомобілю, а вм'ятина на автомобілі не від його дій, спростовуються наведеними показаннями потерпілого, який підтвердив, що почув удар по верху кузова автомобіля, вийшов з автомобіля, пред'явивши посвідчення, а ОСОБА_2 відразу наніс йому удар рукою в область обличчя. Ці обставини підтвердили свідки: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Як вбачається з протоколу огляду предметів-автомобіля ВАЗ-2105 д.р.н.НОМЕР_1 від 23.02.2006 року, зокрема: з фототаблиці до нього, що на криші вказаного автомобіля є дійсно пошкодженнях 148-154\.
Доводи засудженого про те, що він удару не наносив по автомобілю, а лише сильно хлопнув дверцятами автомобіля, коли їх зачиняв, спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_3., який підтвердив, що він сам закрив дверці, а був нанесений удар по автомобілю, що і було причиною зупинки автомобіля вдруге.
Доводи захисника, що в діях засудженого була уявна оборона, тобто, останній неправильно оцінював дії потерпілого, так як було темно і працівники міліції були в цивільному одязі і він не впізнав їх, яких знав раніше, також безпідставні, оскільки судом встановлено, що з боку ні потерпілого, ні інших працівників міліції не було реального посягання на нього і їх дії правомірні.
Таким чином, доводи апеляції не спростовують правильності висновків суду.
Оцінивши досліджені по справі докази в сукупності, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку, що вина засудженого у носінні кастету без передбаченого законом дозволу та умисному заподіянні працівникові правоохоронному органу ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, повністю доведена.
Дії ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ст. ст. 263 ч.2, 345 ч.2 КК України.
Покарання засудженому ОСОБА_2 судом призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України в межах санкції статей КК України, за якими його засуджено, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, данних про особу винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та обрано покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Та обставина, що ОСОБА_2, як він стверджує, має неповнолітню дитину, обгрунтовано не була визнана судом такою, що впливає на призначення засудженому покарання, оскільки за документами, що містяться у справі, зокрема: у свідоцтві про народження дитини він не значиться її батьком.
Суд обгрунтовано задовольнив цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки вони підтверджуються доказами по справі.
З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, суті негативних змін, що сталися в житті потерпілого, який змушений був лікуватись для відновлення попереднього стану здоров'я, фізичного болю під час заподіяння тілесних ушкоджень, моральних переживань, на думку колегії суддів, суд обґрунтовано стягнув на відшкодування заподіяної моральної шкоди потерпілому 2 000 грн.
Підстав для зміни або скасування вироку, закриття справи в частині скоєння злочину, передбаченого ст. 345 ч.2 КК України, на підставі ст. ст. 36, 37 ч.4 КК України, пом'якшення покарання засудженому, колегія суддів не вбачає.
При розгляді справи істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства органом досудового слідства і судом не допущено.
Разом з тим, у вироку судом допущена описка в написанні прізвища засудженого і зазначено прізвище «ОСОБА_2», а згідно паспортних даних, його прізвище «ОСОБА_2», тому необхідно виправити дану описку.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 червня 2006 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
Виправити у вироку суду допущену описку в написанні прізвища засудженого з неправильного «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2».