Справа №22-ц-3274/11Головуючий у І інстанціїКоцюрба М.П.
Категорія44Доповідач у 2 інстанції Рудніченко
02.02.2012
УХВАЛА
Іменем України
6 червня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: судді Воробйової Н.С.,
суддів: Кулішенко Ю.М., Рудніченко О.М.,
при секретарі: Бобко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області апеляційну скаргу Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області на рішення Києво –Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2011 року по цивільній справі за позовом Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Крюківщинської сільської ради та Головного управління Держкомзему в Київській області до ОСОБА_2 про звільнення і повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, -
в с т а н о в и л а:
8 жовтні 2010 року Міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області звернувся в суд з вказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що проведеною міжрайонною природоохоронною прокуратурою Київської області перевіркою встановлено, що гр. ОСОБА_2 самовільно використовує земельну ділянку площею, 0,09 га, що розташована по АДРЕСА_1 документи, що посвідчують право володіння або користування земельною ділянкою відсутні, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №0132/09/01 від 27.05.10, приписом №П0131/09/01 від 27.05.10, протоколом про адміністративне порушення №0132/09/01 від 27.05.10, постановою про накладення адміністративного стягнення № 0006/09 від 27.05.10 Головного управління Держкомзему у Київській області.
В зв'язку з виявленим порушенням Головним управління Держкомзему у Київській області складено протокол про адміністративне правопорушення № 0132/09/01 від 27.05.10 р., за результатами розгляду якого постановою від 27.05.10 № 0006/09 відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 200 гривень.
Згідно розрахунку Головного управління Держкомзему у Київській області, складеного на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.07 № 963 «Про затвердження методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) спеціального дозволу»розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки становить 52 грн. 11 коп.
Просив суд, після уточнення заявлених вимог, зобов'язати відповідача гр.ОСОБА_2 звільнити і повернути Крюківщинській сільській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,05 га за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути заподіяні збитки.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 7.02.2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляції прокурор просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази повинні відповідати вимогам допустимості у розумінні ч.1 ст.59 цього ж Кодексу, а саме повинні бути одержані з дотриманням порядку, встановленому законом. Інакше –суд не бере їх до уваги.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно довідки Крюківщинської сільської ради № 29 від 19.01.2011 року та відповідно до записів земельно-облікових документів за ОСОБА_2 закріплена земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га по АДРЕСА_1.
Суд першої інстанції також правильно прийшов до висновку, що єдиним доказом у справі, на якому ґрунтуються позовні вимоги прокурора та підтверджує факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, є акт перевірки дотримання вимог Земельного законодавства № 0132/09/01 від 27.05.2010 р., складений державним інспектором Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Київській області. Даний акт не доводить факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, з наступних підстав.
Згідно з п.п. 5.1.- 5.2. Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 р. № 312 «Про затвердження порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 р. за № 1233/8544, при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства складається за результатами перевірки якщо виявлено чи не виявлено порушення земельного законодавства.
Відповідно до п. 4.1. Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (далі - Порядок), державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.
Згідно вимог п. 5.5. даного Порядку, акт підписується державним інспектором, який проводить перевірку, представником юридичної особи чи .фізичною особою, що використовують земельні ділянки, свідками (за їх наявності). Акт складається у двох примірниках. Перший примірник акта залишається у державного інспектора, який проводить перевірку, другий - вручається або надсилається керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які перевірялись. При врученні акта юридичній чи фізичній особі особисто в примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відмітка про дату вручення акта та ставиться підпис особи, яка його отримує. У разі надсилання акта поштою на примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відповідна відмітка. Акт надсилається з повідомленням про вручення (п. 5.3. Порядку).
Згідно з п. 5.6 Порядку, в акті наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На план-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо).
Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурором не надано належних доказів, що підтверджують факт самовільного зайняття відповідачем конкретної земельної ділянки з прив'язкою до місцевості, та зазначенням суміжних землекористувачів. Адже, під земельною ділянкою повинна визначатись не земля у зазначенні одного з елементів довкілля, а конкретна земельна ділянка, під якою, згідно ст. 79 Земельного Кодексу України, треба розуміти частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та визначеними щодо неї правами.
Згідно ч. 15 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», під самовільним зайняттям земельної ділянки слід розуміти: будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, районів та областей.
Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що позовні вимоги Міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягали.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області –відхилити.
Рішення Києво –Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2011 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: