Справа №22-ц-630/12Головуючий у І інстанції Мостовий Р.П.
Категорія19Доповідач у 2 інстанціїБерезовенко
30.01.2012
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
24 січня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Поліщука М.А.,
суддів: Березовенко Р.В., Ігнатченко Н.В.,
при секретарі: Мироненко А.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення рошових коштів та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування Державного акту та стягнення моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
в с т а н о в и л а:
В серпні 2011 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду першої інстанції з позовом про повернення безпідставно набутих грошових коштів, відсотків за неправомірне користування неповернутими коштами, моральну шкоду та судові витрати, посилаючись на те, що 28 липня 2008 року вона домовилась з відповідачем про купівлю-продаж будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 та між ними був підписаний Попередній договір без нотаріального посвідчення щодо зобов'язання укласти договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки у строк до 7 листопада 2008 року. Одночасно при укладенні Попереднього договору відповідач отримала від позивача суму 3000,00 (три тисячі) доларів США, яка при укладенні основного договору купівлі-продажу нерухомості підлягала зарахуванню у ціну продажу. Одразу пістя підписання Попереднього договору з»ясувалося, що відповідач ввела позивача в оману і не повідомила, що у будинку прописана також її дочка та неповнолітня онука, які відмовились виписуватись. Пізніше відповідач розпочала судовий процес проти них з примусового виселення. Також виявилося, що співвласником об'єкту продажу є колишній чоловії відповідача, від якого відповідач не мала згоди на продаж будинку. У визначений строк основний Договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 укладений не був. Отримані грошові кошти в розмірі 3000,00 доларів США відповідач повернути позивачу відмовилась.
В жовтні 2011 року відповідач подала до суду зустрічний позов до позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000,00 (п'ятдесят тисяч гривень) та витребування у відповідача Державного Акту на право приватної власності на землю 11-СВ № 059118, який був переданий йому. У зустрічному позові зазначено, що факт передачі Покупцем Продавцеві завдатку в розмірі 14550,00 гривень ніде не зафіксований, і оскільки Позивачка визнала, що попередній договір є нікчемним, вона не може посилатись на нього, як доказ у своїй позовній заяві.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 01 листопада 2011 року первістний позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 23 931,00 грн., що за курсом НБУ України станом на 01.112011 року еквіваленте 3000,00 доларі США та проценти на цю суму в розмірі облікової ставки НБУ з моменту ухвалення рішення до моменту її повного погашення, суму 7 474,85 гривні, що складає проценти в розмірі облікової ставки НБУ України за неправомірне користування неповернутими коштами за період з 28 липня 2008 року по 01.11.2011 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 3000 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_5 повернути ОСОБА_2 Державний акт на право приватної власності на землю виданий на імя ОСОБА_2 серії 11-КВ №059118, а саме: земельну ділянку площею 0,24 га, що находиться в АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду частково та ухвалити нове рішення, яким в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі і стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі п»ятдесят тисяч гривень, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Відповідно до статті 303 ЦПК України, апеляційний суд при перевірці законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі апеляційної скарги, так і за межі вимог заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак зазначеним вимогам закону судове рішення у справі в частині задоволення первістного позову не відповідає.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що Договір купівлі-продажу будинку і земельної ділянки не був укладений, а Попередній договір від 28 липня 2008 року відповідно до вимог законодавства є нікчемним, тому згідно із вимогами ст. ст. 536, 1212, 1213, 1214 ЦК України відповідач неправомірно утримує кошти позивача і зобов'язаний повернути позивачу надані ним кошти у розмірі 3000 доларів США та сплатити проценти за неправомірне користування неповернутими коштами.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна.
Судом першоі інстанції встановлено, що 28 липня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено Попередній договір без нотаріального посвідчення щодо зобов'язання укласти договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки у строк до 7 листопада 2008 року. Одночасно при укладенні Попереднього договору відповідач (пункт 5 Договору) отримала від позивача суму 3000,00 (три тисячі) доларів США, яка при укладенні основного договору купівлі-продажу нерухомості підлягала зарахуванню у ціну продажу. Цю суму вони визначили як завдаток. Як у визначений строк, так і в подальшому основний договір купівлі-продажу між сторонами укладено не було.
В ході розгляду справи апеляційним судом як позивачка так і її представник не заперечували, що передані кошти були отримані відповідачкою правомірно, а тому є авансом, оскільки основний договір купівлі продажу укладений не був.
Згідно ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами.
Оскільки договір купівлі-продажу квартири в установленому законом порядку між сторонами не укладено, передана позивачем відповідачу сума у розмірі 3000 доларів США є авансом, який підлягає поверненню позивачу у цьому ж розмірі.
За таких обставин судове рішення в частині стягнення з відповідачки на користь позвачки грошовіх коштів в розмірі 23 931,00 грн., що за курсом НБУ України станом на 01.11.2011 року еквівалентно 3000,00 доларів США - як неправомірно утримуваних і процентів на цю суму в розмірі облікової ставки НБУ з моменту ухвалення рішення до моменту її повного погашення в сумі 7474,85 грн., що складає проценти в розмірі облікової ставки НБУ України за неправомірне користування неповернутими коштами за період з 28 липня 2008 року по 01.11.2011 року підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню аванс в розмірі 23969,40 грн., що за курсом Нацбанку України станом на 24.01.2012 року (1 дол. США дорівнює 7,9898 грн.) становить 3000 дол. США.
Не можна погодитися і з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідачки на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 3000 грн., оскільки судом першої інстанції було неправильно застосовано норму матеріального права.
Згідно з ч.1 п.4 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Оскільки відшкодування моральної шкоди не передбачено Попереднім договором про надання попередньої оплати від 28 липня 2008 року, укладеним сторонами, відсутній закон, який передбачає відшкодування моральної шкоди у правовідносинах, які склалися між сторонами, рішення суду в цій частині також підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і підстав для його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Доводи апеляційної скарги щодо необхідності задоволення зустрічного позову в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_2 висновків суду не спростовує і посилання на обставини, які б свідчили про незаконність ухваленого в цій частині рішення не містить, оскільки ст.1167 ЦК України передбачає стягнення моральної шкоди лише за наявності вини особи яка її завдала, а так як ОСОБА_2 не надала жодного належного та допустимого доказу (ст.ст.57-59 ЦПК України), що ОСОБА_4 заволоділа її Державним актом незаконним шляхом та утримувала його протиправно, тому апеляційну скаргу в цій частині слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 листопада 2011 року в частині задоволення первістного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аванс в розмірі 23969 (двадцять три тисячі дев»ятьсот шістдесят дев»ять) грн. 40 коп., що еквівалентно 3000 доларів США по курсу НБУ станом на 24 січня 2012 року. В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції в іншій частині залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Поліщук М.А.
Судді: Березовенко Р.В.
Ігнатченко Н.В.